Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 13.3. Податкова система Іспанії

Податкова система Іспанії триступінчаста. Корпорації та населення платять федеральні, регіональні та місцеві податки.

У 1994 р. в Іспанії була проведена часткова податкова реформа з метою зміцнення фінансової бази регіонів. Деякі федеральні податки були передані у ведення територій. Після цього залишилось п'ять видів головних федеральних податків.

Найвищі доходи бюджету забезпечуються прибутковим податком з фізичних осіб. У 1995 р. збирання податку становив 38 % доходів федерального бюджету. Оподатковувана база в Іспанії ширша, ніж у більшості європейських країнах. Так, крім заробітної плати, доходів від підприємницької і професійної діяльності, дивідендів від капіталу, в неї включаються пенсії, допомога у зв'язку з безробіттям тощо.

Для вирахування податку до доходу додають 2 % від вартості нерухомого майна.

Прибутковий податок сплачується індивідуально або сімейною парою. Мінімальна ставка — 20 %, максимальна — 56 %.

Слід зазначити, що 16 ставок прибуткового податку створюють значні незручності у розрахунках.

15 % прибуткового податку з федерального бюджету передаються до бюджетів регіонів.

Одним із головних прямих податків є податок на прибуток корпорацій. Ставка такого податку — 35 %. Надається податкова пільга на інвестиції — 5 %. Країна Басків і Наварра мають право самостійно встановлювати ставки і правила стягу вання цього податку. За створення кожного додаткового робочого місця оподатковувана база зменшується.

Важливе місце у федеральній податковій системі займає податок на додану вартість. З 1994 р. ПДВ вираховується за ставкою 16 %. Крім основної, функціонує дві знижені ставки податку. Для продовольчих товарів, культурних і спортивних заходів, готельних і транспортних послуг застосовується ПДВ у розмірі 7 %. Для продуктів першої необхідності — хліб, молоко, яйця, зерно, фрукти, овочі, ліки, муніципальне житло — податок знижується до 4 %.

У дохідній частині федерального бюджету сума ПДВ дорівнює 24,9%.

Другим важливим, непрямим, федеральним податком є акцизи, їх частка в бюджеті — 13,2 %. Набір підакцизних товарів звичайний для європейських країн: алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі та ін.

Названі вище чотири податки забезпечують більше 84 % доходів федерального бюджету Іспанії. Інші доходи (п'ятий вид податків) — митні збори, пені за прострочення податкових платежів і неподаткові надходження.

У 2004 р. внески на соціальне страхування і прибутковий податок становили 38 % вартості робочої сили, в тому числі: прибутковий податок — 9,7, внески працівника — 4,9, роботодавця — 23,4%.

Регіональні податки розглянемо на прикладі бюджету Каталонії, їх класифікують за двома групами: власні податки, які встановлені урядом Каталонії, і податки, які були до 1994 р. федеральними, а потім передані територіям для зміцнення їх фінансового стану.

Власні податки становлять тільки 1,1 % дохідної частини бюджетів. Основним із них можна назвати податок на гру "Бін-го" — 0,6 % доходів. Податки на ігровий бізнес (крім "Бінго") передбачені в різному розмірі. Оподатковуються казино, атракціони, луна-парки, ігрові автомати. Ставки податку коливаються від 20 до 55 %. Податки на водопровід і систему водопостачання та каналізації закладені в бюджет у розмірі 0,3 %.

Друга група податків (у минулому федеральні) становить 12,3 % доходів бюджету Каталонії.

В основі формування регіональних бюджетів лежать не стільки власні доходи, скільки субсидії.

Те саме робиться і на муніципальному рівні. Серед місцевих податків, які встановлюються провінціями Каталонії, можна назвати три найважливіші.

Перший — це податок на нерухомість. Йдеться про земельні ділянки і будівлі (споруди) в межах муніципального округу.

Другий — податок на економічну діяльність, він дає місцевим бюджетам 3,4 %. Податок сплачується юридичними і фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Розмір податку залежить від багатьох факторів: виду діяльності, енергоспоживання, місцерозташування підприємства, муніципального коефіцієнта, метражу використовуваного приміщення та ін.

Третій — транспортний податок, що забезпечує місцевим бюджетам 4,1 %.

Введення додаткових муніципальних податків можливе, але тільки з дозволу вищестоящих органів управління.