Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 17.4. Реформування системи пенсійного забезпечення в Угорщині

17.4.1. Передумови здійснення пенсійної реформи в Угорщини

Сьогодні Угорщина належить до групи країн зі старим населенням та масштабною державною програмою пенсійного забезпечення. Чисельність населення почала скорочуватися у 80-ті роки і, за даними демографічних прогнозів, цей процес триватиме в майбутньому. Незважаючи на тимчасову паузу в процесі демографічного старіння і стабілізацію частки осіб пенсійного віку (вона була на рівні 21—22 % загальної чисельності населення), частка дітей продовжує неухильно скорочуватися, що матиме негативні наслідки для солідарної пенсійної системи вже в найближчому майбутньому. Економічно активне населення країни (зайняті та безробітні) становило наприкінці XX ст. 4,5 мільйони, з яких кожен дванадцятий був безробітним.

За швидкістю "дозрівання" угорської пенсійної системи у післявоєнний період можна прослідкувати динаміку коефіцієнта системної залежності (КСЗ), що є відношенням чисельності пенсіонерів до чисельності працюючих — платників внесків. Він зріс у шість разів за півстоліття, в тому числі втричі за останні ЗО років. Пропорція населення похилого віку до зайнятого населення висока і продовжуватиме зростати в найближчому майбутньому.

За сьогоднішніми оцінками, КСЗ становив 79 % у 2001 р. та зросте до 87 % у 2020 р. Він значно перевищує інший важливий показник — коефіцієнт демографічного навантаження (КДН), що є відношенням чисельності населення старше 60 років до населення у віці від 20 до 59 років. Зростаюча відмінність між цими коефіцієнтами пояснюється:

— падінням рівня економічної активності населення в період кризи (з 85,3 % у 1990 р. до 76 % у 1994 р.) та стрімким зростанням безробіття (з 0,3 % у 1990 р. до 10,4 % у 1997 р.);

— збільшенням кількості призначених дострокових (пільгових) пенсій і пенсій у зв'язку з інвалідністю;

— низьким фактичним пенсійним віком взагалі, і в жінок зокрема;

— зростанням очікуваної тривалості життя жінок при досягненні пенсійного віку за останні три десятиліття з 20 до 23 років.

Усі ці чинники значно збільшили навантаження на державні фінанси.

17.4.2. Напрями здійснення пенсійної реформи в Угорщині у 90-х роках XX ст. та на початку XXI ст.

У1998 р. Угорщина першою серед постсоціалістичних країн розпочала радикальну пенсійну реформу. Були передбачені такі заходи, які мали реалізувати в майбутньому:

— домінуючою залишається система, що ґрунтується на соціальному страхуванні та солідарності поколінь, тобто система виплат із поточних надходжень (1-йрівень);

— соціальне страхування доповнюється механізмом як обов'язкових (2-йрівень), так і добровільних (3-йрівень) особистих пенсійних заощаджень, що накопичуються в приватних неприбуткових пенсійних касах (фондах);

— пенсійний вік поступово зростатиме відповідно з 55 та 60 років для жінок і чоловіків до 62 років для обох статей з 2009 р.;

— щорічна індексація поточних пенсій будуть проводитися на основі швейцарської формули (з 2000 р.), за якою братиметься половина змін в індексі споживчих цін і половина змін у середній заробітній платі в промисловості;

— розширюватиметься база для оподаткування заробітної плати з метою залучення всіх доходів, аналогічних заробітній платі;

— розмір податку на заробітну плату становив 30 %, який розподілявся між першим і другим обов'язковими рівнями так: у 1998 та 1999 рр. — 6 % зарплати осіб, які є учасниками нової системи, перераховувалися на індивідуальні ощадні пенсійні рахунки. З 2000 р. цей відсоток становить 8 % заробітної плати. Ці внески справляються із заробітної плати працюючих і не оподатковуються. Решту становлять внески роботодавців (24 % у 1998 та 1999 рр. і 22 % з 2000 р);

— оподатковується лише частина заробітної плати, що не перевищує 2,5 середньої зарплати;

— нова пенсійна система є обов'язковою для участі тих, хто уперше починає працювати. Для тих, хто вже працює, вступ до нової системи є добровільним;

— надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, які були в новій системі принаймні 15 років.

У результаті очікується, що:

• ці реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи "негайних виплат" (1-й рівень), а отже, в перспективі й державний дефіцит;

• реформи значною мірою збільшать обсяг внутрішніх приватних заощаджень;

• розмір пенсій буде тісніше пов' язаний з розміром заробітків, які є базою для розрахунків;

• приватно визначена пенсія (на основі внесків) має значною мірою компенсувати скорочення в солідарній пенсії, яка визначається урядом, а отже, майбутні пенсіонери будуть краще забезпечені;

• кожен другий зайнятий добровільно стане членом обов'язкової пенсійної каси до 2001 р., а кожен четвертий — учасником добровільної пенсійної каси;

• середній рівень пенсій не має бути нижчим за рівень, який склався до пенсійної реформи, тобто 55—65 % середньої заробітної плати (доходу);

• система буде гарантувати виплату пенсій особам, які раніше вийшли на пенсію;

• щорічне збільшення їхньої пенсії буде пропорційне економічному зростанню, що компенсує зміни реальної вартості пенсій.

Для тих осіб, які за віком не можуть вибрати систему змішаного пенсійного страхування (тобто народилися до 1952 р.), або хто не виявив бажання перейти до нової системи страхування, з 2009 р. виплати здійснюватимуться на основі модернізованого варіанта чинної системи пенсійного забезпечення. До цього строку в системі пенсійного забезпечення не передбачено корінних змін, за винятком вікового цензу виходу на пенсію (62 роки), про що було сказано вище. За період до 2013 р. братиметься до уваги нетто-заробіток (після виключення прибуткового податку), оскільки пенсія не обкладається прибутковим податком. Після 2013 р. — брутто-заробіток, оскільки пенсія буде вважатись доходом, який обкладається прибутковим податком. Починаючи з 2013 р. для осіб, застрахованих у системі соціального страхування, пенсія становитиме 1,65 % середнього заробітку за кожен рік страхового стажу, що дає право на пенсію. Для тих, хто перейшов до системи змішаного фінансування, пенсія від системи соціального страхування становитиме 1,22 % середнього заробітку за кожен рік трудового стажу. Крім того, остання категорія працівників матиме право на пенсію обов'язкової накопичувальної системи. Внесені також зміни до пенсій у зв'язку із втратою годувальника, тоді як пенсії у зв'язку з інвалідністю поки що змін не зазнали. Реформована пенсійна система по-своєму торкнеться й осіб, які стали безробітними. Є загроза, що безробітні не зможуть отримати адекватну пенсію з накопичувального рівня. Особам, які мають доходи нижче мінімальної заробітної плати, тобто зайняті неповний робочий день, або надомникам страховий стаж нараховується пропорційно. Якщо такі особи протягом періоду активної трудової діяльності заробляли переважно менше половини мінімальної заробітної плати, вони не мають права на пенсію із соціального страхування.

Характерні риси добровільної пенсійної системи (3-й рівень) такі:

— добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, що створюється на приватній основі;

— індивідуальні рахунки вкладників;

— операції каси: збір, адміністрування, управління інвестиціями, виплата пенсій (ануїтету), чи одноразові виплати при досягненні пенсійного віку;

— призначення депозитарію є обов'язковою вимогою;

— регулювання здійснює Державний орган нагляду за приватними касами.

Стратегія розвитку приватного пенсійного забезпечення в Угорщині полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (страхових компаній, банків, компаній з управління активами, брокерів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам. Середній розмір внесків до пенсійних кас на одного учасника майже не змінився з 1996 р. — 3300 форинтів на місяць. Однак у доларовому еквіваленті він скоротився на ЗО % і становив наприкінці 1998 р. 15,4 дол. США. У середньому близько 70 % внесків сплачують роботодавці, а решту ЗО % — самі наймані працівники. Через фінансову кризу, яка мала місце у серпні — вересні 1998 р., інвестиційний портфель пенсійних кас став консервативнішим. Так, частка державних цінних паперів збільшилась на 6,3 %, а депозитів на банківських рахунках і готівки — більш ніж удвічі. І навпаки, частка акцій, які є найбільш ризикованими цінними паперами, скоротилася удвічі (з 23,4 до 11,7 %).

Загальнообов'язкова накопичувальна система (2-й рівень). Чотирирічний досвід роботи добровільних пенсійних кас відіграв вирішальну роль при створенні другого рівня пенсійного забезпечення — загальнообов'язкової накопичувальної системи, запровадженої у січні 1998 р. Цей другий компонент є обов'язковим для осіб, які починають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998 р., мають право зробити власний вибір — приєднатись до нової системи або залишитись у старій. При цьому бажаючі перейти до нової системи мають перебувати в ній не менше 15 років (тобто особи, які народилися після 1951 р.), оскільки саме такий строк необхідний для капіталізації внесків, щоб отримати адекватну пенсію. Отже, в старій солідарній системі не буде нових учасників, і з часом вона зникне. Для тих, хто "постраждав" від того, що не потрапив до нової пенсійної системи, передбачена державна підтримка у вигляді: податкових пільг у випадку їх залучення до добровільних пенсійних кас (3-й рівень) і додаткових внесків роботодавця в розмірі 6 % зарплати.

Для населення були підготовлені та роздані варіанти акту-арних розрахунків для прийняття рішення щодо вибору пенсійної системи. 1,478 млн угорців, або 40 % економічно активного населеннякраїни, прийняли рішення вступити до обов'язкових пенсійних кас (2-го рівня) станом на 31 березня 1999 р.

Пенсійні каси 2-го рівня подібні до пенсійних кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності:

— мінімальна кількість учасників пенсійної каси 2-го рівня — 2000 осіб;

— законодавством установлено перелік юридичних осіб, які можуть засновувати пенсійні каси 2-го рівня: роботодавці, професійні палати, організації, які представляють інтереси як трудящих, так і працедавців тощо;

— засновник пенсійної каси може делегувати членів до правління каси;

— мають бути надійний керівник та ефективна організаційна структура;

— резерв (статутний фонд) для "самостійної" діяльності — 50 000 дол. США.

Основне право застрахованих — вільно вибирати пенсійну касу, а також вільно переходити від однієї каси до іншої. Каси пропонують різні види ануїтетів та пенсій і це забезпечує вибір. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах.

Гарантії та регулювання діяльності в накопичувальній системі. Угорська пенсійна система має низку багатосторонніх, головним чином побічних, гарантій, які стосуються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального розміру надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадках зміни результатів інвестиційної діяльності. З боку уряду гарантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній розмір надходжень визначається за еталонним індексом, а також є очікуваний максимальний і мінімальний розмір надходжень. Гарантійний фонд — це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3—0,6 % із внесків учасників фонду. Він також задовольняє претензії учасника фонду у випадку шахрайства чи некваліфікованих дій керуючих активами.

Щодо гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для 2-го рівня встановлений тільки для тих, хто перебуватиме в системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25 % від солідарної пенсії першого рівня учасника фонду.

В Угорщині реалізація захисту прав учасників пенсійних програм здійснюється через механізми запровадження системи державного регулювання приватних пенсій.

До головних завдань регулювання недержавних пенсійних фондів належать:

— забезпечення належної поінформованості учасників пенсійного фонду про їхні права на пенсію і зміни в цих правах;

— упровадження обмежень на використання активів пенсійного фонду з тим, щоб пенсійні заощадження використовувалися виключно для отримання пенсійних доходів учасників, а також щоб відвернути або усунути конфлікти інтересів між установами пенсійної системи;

— обмеження і регулювання інвестиційного ризику завдяки розважливому і професійному вкладенню активів, що забезпечує диверсифікацію, ліквідність і надійний захист активів;

— забезпечення охорони пенсійних активів;

— швидке й оперативне розв'язання можливих проблем, включаючи виявлення сумнівних пенсійних фондів для відвернення втрат населення.

Регулювання пенсійної діяльності розпочинається з моменту створення пенсійного фонду й охоплює весь комплекс питань щодо законодавчої та нормативної структури, створення дієвих регулятивних органів, адміністративної системи, недержавного пенсійного забезпечення, функціонування ринку капіталу, стабільної банківської системи, страхових компаній, установ з оцінки цінних паперів, підготовки професійних кадрів з управління інвестиціями тощо.

Ще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного 3-го рівня, уряд створив у 1993 р. Державний орган нагляду за діяльністю пенсійних кас — самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само як і Державний орган нагляду за страховою діяльністю. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний для кас як 2-го обов'язкового, так і 3-го добровільного рівня. На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2 % суми внесків учасників пенсійних кас.

Адміністративна структура органу нагляду складається з таких відділів — юридичного і ліцензування, інспекторського й обліку, нагляду за інвестиціями, системи виплат та актуарно-го, координаційного і кадрового, інформаційного та архівного.

В Угорщині до пенсійних фондів застосовується двоступеневий порядок ліцензування, а саме: державний орган нагляду спочатку видає ліцензію на заснування фонду, а після його реєстрації в обласному суді протягом 180 днів фонд має виконати всі вимоги для отримання ліцензії на здійснення діяльності в повному обсязі. Застосовуються також суворі вимоги до обліку та звітності. Правові норми передбачають квартальну, річну та актуарну (у випадку страхової діяльності) звітність пенсійних кас.

Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення, як правило, забороняє фінансові операції між афілійованими (пов'язаними) особами, тобто інвестування пенсійних активів у цінні папери засновників фонду, вкладників, керуючих активами та депозитаріїв, а також у цінні папери їхніх афілійо-ваних осіб.

Аудиторамипенсійногофондутакожнеможутьбути афілійо-вані особи. Законодавство забороняє керівництву пенсійного фонду отримувати будь-яку винагороду від компанії з управління активами фонду, страхової компанії або депозитарію. Щоб виявити афілійованих осіб, угорське законодавство, наприклад, вимагає при реєстрації та ліцензуванні пенсійних фондів певні персональні дані про особу.

Для широкого оприлюднення пенсійні каси зобов'язані надавати інформацію про:

— дату початку роботи кас;

— імена і посади службових осіб фонду;

— балансовий звіт фонду;

— кількість учасників фонду;

— надходження від внесків та інших джерел;

— розподіл надходжень між резервними фондами;

— розмір прибутків, які надаються касою;

— управлінські витрати каси;

— результати, отримані від інвестиційної діяльності;

— найменування довірителів фонду;

— штрафи, накладені органом нагляду;

— регрес Гарантійного фонду;

— усі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів.

Існують також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема, пенсійні каси мають публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності та показники ефективності здійснення витрат. Результати інвестиційної діяльності вимірюються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати своїх учасників про роботу та фінансовий стан каси, а також стан їх рахунків. Щонайменше щороку кожний учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.

Брошури, буклети та оголошення, які готує каса, не можуть містити перекручених даних та інформації. Будь-який опис результатів роботи каси має включати обачні й професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, тільки дані та факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюднені. Під час презентації результатів діяльності каси зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період також мають бути вказані.