Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 18.2. Загальна характеристика податкової реформи та податкової системи Чехії

Основні закони, які стали основою для податкового кодексу в Чеській Республіці, набули чинності в день проголошення незалежності 1 січня 1993 р. Новий податковий кодекс став одним із головних компонентів перебудови чеської економіки. Прийняття цього кодексу стало кульмінацією зусиль, спрямованих на реформу податкової системи і розпочатої ще в 1990 р. поступової реформи структури бюджетних надходжень, що була несумісною з багатосекторною економікою. Це був початок приватного підприємництва та поступової приватизації економіки.

Податкова реформа була розділена на три послідовні стадії. На першій стадії зусилля зосереджувалися переважно на "косметичних" змінах у діючій системі бюджетних надходжень з метою кращого її пристосування до нових процесів в економіці. Ці зміни були спрямовані на підтримку приватного бізнесу, що народжувався. На початку 1991 р. ставки податків з обороту були уніфіковані введенням трьох базових ставок. Друга стадія фактично присвячувалася підготовці нової податкової системи. Третя — розпочалася введенням у 1993 р. щойно розробленої податкової системи, яка була представлена не лише новими назвами та концепціями оподаткування, а й цілком новою адміністрацією. Необхідно було навчити тисячі нових фінансових та податкових службовців у багатьох податкових відділеннях, забезпечити їх матеріальним і технічним обладнанням.

Юридичною основою для визначення податків, які можуть стягуватися на території Чеської Республіки, залишається закон, ухвалений Федеральною асамблеєю колишньої Чехословацької Республіки.

Податковим законодавством Чехії встановлено, що особи, які займаються на території Чехії як підприємницькою, так і будь-якою іншою діяльністю, що приносить дохід, мають сплачувати відповідні податки в чеську казну.

Підприємницька діяльність на території Чехії регулюється двома основними законами (Закон "Про підприємництво" (№ 456/1991, жовтень 1991 р.), і Комерційним кодексом (Закон № 513, 1991 р.), а також змінами і доповненнями до цих законів.

Для здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності на території Чехії мають отримуватися ліцензії. Відповідно до чинного законодавства Чехії види діяльності поділяються на спеціальні та вільні. До вільного підприємництва належить торговельне, виробниче, з надання послуг.

Під торговельним підприємництвом розуміється купівля товару з метою його подальшого продажу і перепродажу, діяльність закладів громадського харчування, діяльність бюро подорожей, оренда промислового товару, транспортних засобів та житла.

Під виробничим підприємницвом розуміється підприємницька діяльність, у процесі якої виробляються засоби, які потім можна продати або здати в оренду, а також здійснювати складання, налагодження.

Під послугами закон має на увазі ремонт різних предметів, виробів, їхнє сервісне обслуговування, транспортування осіб і товарів, посередницьку та інші види діяльності.

У Чехії немає окремого законодавства, яке регулює малий бізнес, також немає спрощеної системи оподаткування й обліку та єдиного податку, фіксованого податку для сільгоспвиробників. Проте є стандартною для всіх підприємств система оподаткування з пільгами для суб'єктів підприємництва з невеликими оборотами, а також велика кількість реально діючих державних програм з підтримки малого бізнесу.

Податкове відомство є структурним підрозділом Міністерства фінансів. Податковий інспектор називається керуючим податками. Контакти з керуючими податків обмежуються поданням звітів від одного до чотирьох разів на рік (залежно від діяльності підприємства). У Чехії немає поняття "ліміт каси", як і обмежень з готівкою.

Велика кількість чеських підприємств не має бухгалтера. По-перше, це дорого (середній заробіток бухгалтера 600— 800 дол.), по-друге, при невеликих оборотах недоцільно.

У Чехії діє закон про банківську таємницю, відповідно до якого відомості про рахунки та їхніх власників не надаються ні податковій службі, ні поліції.

Керуючий податками будь-якого рівня не може прийняти рішення про безспірне списання коштів з рахунку в разі виявлення порушень. У Чехії взагалі немає "безспірного списання".

При відкритті рахунків банки не вимагають від їхніх власників банківських рекомендацій. Для зняття грошей з рахунку не потрібно ніяких підтверджувальних документів, необхідно лише повідомити банк про свій намір, для того щоб необхідну суму було підготовлено. При внесенні грошей на рахунок не потрібні ніякі довідки про джерело походження грошей.

У Чехії законодавчо встановлений і неухильно дотримується такий порядок внесення змін до законодавства про оподаткування юридичних і фізичних осіб:

— з моменту опублікування в пресі тексту змін до їх введення в дію має пройти півроку;

— при кожній значній зміні податкового законодавства у тексті закону обумовлюється спеціальний перехідний період на ще одне півріччя.

Закон передбачає, що всі наймані робітники, а також самостійні працівники підлягають страхуванню. У випадку найманих працівників базою оподаткування є їхній повний заробіток (враховуючи всі види натуральних доходів продукцією від наймача). Шкала страхових внесків є лінійною. Приблизно четверта частина страхового внеску вилучається із зарплати працівника, решту сплачує працедавець. Перерахування обох цих частин здійснює працедавець. Для підприємця за основу береться 35 % податку на доходи підприємства, а загальний страховий внесок складається із внеску найманого працівника та працедавця.

Як для окремих осіб, так і для підприємців частину загальної суми податків становлять страхові відрахування в державну систему охорони здоров'я, хоча ці доходи мають спеціальне призначення (компанії страхування на випадок захворювання) і не становлять державних доходів у точному значенні цього слова. Обрахунок страхових внесків на охорону здоров'я здійснюється на тій самій базі, що й на соціальне страхування.

Ці внески також розподіляються між працівниками та працедавцями у відношенні один до двох. їх сплачують й інші індивіди, що не належать до соціальних груп, звільнених від сплати страхових внесків як такі, що не мають ні трудових, ні підприємницьких доходів (пенсіонери, діти, студенти, матері з малими дітьми і без власних доходів та ін.).

У 2004 р. у Чехії прибутковий податок і внески працівників та роботодавців на соціальне забезпечення становили 43,6 % вартості робочої сили, в тому числі прибутковий податок — 8,4, внески на соціальне страхування працівника — 9,3, а роботодавця — 25,9 %. За паритетом купівельної спроможності вартість робочої сили в 2004 р. у Чехії за рік становила 19 395 дол. США.

Переважна частина податків надходить до державного бюджету, але всі податки на нерухоме майно та більша частина податків на дохід фізичних осіб становлять основу бюджетів місцевих органів самоврядування. Починаючи з 1996 бюджетного року до місцевих бюджетів надходить трохи зменшена частка податків на дохід фізичних осіб. Це зменшення компенсують хоча й невеликі, але стабільні податки на доходи підприємства. Загальне страхування на випадок захворювання, яке також здійснюється через обов'язкові виплати від підприємців, становить дохід як головної, так й інших компаній страхування на випадки захворювання.