Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - Розділ 23. ФІНАНСИ СЛОВЕНІЇ

23.1. Загальні основи побудови та реформування фінансово-економічної системи Словенії

Словенія — держава, розташована на півдні середньої частини Європи, у північно-західній частині Балкан. У складі колишньої Югославії вона була найрозвинутішою республікою, і нині за рівнем економічного та соціального розвитку в Півден-но-Східній Європі Словенія є однією з передових країн.

Словенія є парламентсько-президентською республікою. Глава держави — президент, який обирається на прямих таємних виборах на 5 років. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — Державні збори у складі 90 депутатів, обраних на 4 роки (40 депутатів обираються прямим голосуванням ,50 — на пропорційній основі). У країні діє дорадча Державна рада, що складається із 40 обраних на 5 років депутатів (18 з них відстоюють соціальні, економічні та професійні інтереси, 22 є місцевими представниками). Виконавча влада належить уряду на чолі з головою, який підзвітний Державним зборам.

Адміністративно-територіально країна поділяється на 136 муніципалітетів (общин) та 11 міських муніципалітетів.

У Словенії велику увагу приділяють охороні навколишнього середовища. На територіях, що охороняються, у 140,4 тис. га (8 % площі країни) знаходяться великий національний парк Триглав в Юлійських Альпах, 2 регіональні парки, 34 ландшафтних парки, 49 заповідників та 623 пам'ятки природи.

Словенія у складі Югославії, за рівнем економічного розвитку зберігала домінуючі позиції (у 1991 р. ВНП СФРЮ становив 21,3 %). У 2004 р. ВНП країни становив 39,4 млрд дол., тобто 19 600 дол. на одну особу (у 1997 р. — 8400 дол.) з темпами його зростання у 3,9 % у рік. Середня зарплата в країні оцінюється майже у 890 дол.

Словенія досягла найбільших успіхів у реформуванні своєї економіки та фінансів серед постсоціалістичних країн. Нині економіка Словенії — одна з найбільш успішних серед країн колишнього радянського блоку. Темпи зростання її ВВП у середньому за п'ять років (1997—2001 рр.) становили 4,5 %. Рівень безробіття тут один із найнижчих у Європі (6,7 %) і, за прогнозами, буде знижуватися далі. Дефіцит рахунку поточних операцій 2002 р., як передбачалось, становив менше 2 %. Дефіцит бюджету вже кілька років не перевищував 1 %. На думку прем'єр-міністра Словенії Антона Ропа, подібна стабільність забезпечена країні ще на п'ять років.

Після відокремлення в 1991 р. від Югославії ця маленька країна з населенням у два мільйони осіб встигла подвоїти свій ВВП у розрахунку на одну особу до 10 тис. дол. у рік — показник, високий не тільки для країн Східної і Центральної Європи, а й для бідніших країн — членів ЄС — Греції та Португалії.

На початку XXI ст. рівень бідності в країні становив 1,3 %, а коефіцієнт Джині — 30,7 %.

Словенія й за іншими показниками набагато ближча до стандартів Західної, ніж Східної Європи: в неї немає проблем з дрібними нерентабельними сільськими господарствами, корупцією і забрудненням навколишнього середовища. Кількість фермерів становить лише 4 % від зайнятих усієї словенської економіки, і багато з них мають додаткове джерело доходів (полювання чи інші промисли). Важка промисловість представлена так: 66 % експорту країни припадає на країни ЄС, причому експортуються актом об і л і "Лепап 1 Vу, комплектуючі для "ІШЛАГ", фармацевтичні препарати, меблі, одяг і шини.

У Словенії більшість іноземних банків з'явилися одразу після отримання нею незалежності, коли будь-хто міг купити маленький банк або створити підприємство.

У проекті доповіді Європейської комісії, опублікованого восени 2001 р., було виділено низку завдань, які країна мала вирішити. Основні її проблеми, відповідно до доповіді, полягали в повільному проведенні структурних реформ, включаючи сферу державних фінансів, а також лібералізації та приватизації, що могло призвести до уповільнення темпів економічного зростання.

На початку XXI ст. державні фінанси країни характеризувалися індексацією заробітних плат і пенсій, які підвищувалися швидше за рівень інфляції, що сприяло зростанню цін. Разом із низкою інших чинників, таких як високі ціни на нафту і підвищення вартості комунальних послуг, зростання заробітних плат, вони сприяли підтриманню інфляції, яка була на початку XXI ст. на відносно високому рівні — 9,7 %.

Дефіцит державного бюджету Словенії становив (%): у 1999 р. — 0,7, у 2000 р. — 1,7, у 2001 р. — 1,1, у 2002 р. — 1,0.

Повільна лібералізація та приватизація, на думку європейських експертів, гальмують приплив у країну прямих іноземних інвестицій, що, у свою чергу, закриває доступ до Словенії нових технологій. Державі все ще належить більшість банків і певна частка в телекомунікаційних компаніях. Однак оператори фінансового й телекомунікаційного ринків вважають, що Словенія зможе стати в недалекому майбутньому сильним фінансовим і високотехнологічним центром.

Уряд Словенії щороку спрямовує на науково-дослідні роботи 1 % ВВП і має намір збільшити цей показник до 2 %. Кількість комп'ютерів і користувачів Інтернету на одну особу в Словенії вища, аніж у будь-якій іншій країні колишнього соціалістичного блоку: 20 % сімей мають удома персональний комп'ютер, під'єднаний до Інтернету. У Словенії успішно працюють дві великі компанії з виробництва програмного забезпечення, їхній оборот обчислюється мільйонами доларів і збільшується неймовірно швидкими темпами, а продукція завойовує дедалі нові зовнішні ринки, починаючи з країн Балкан ського регіону і закінчуючи Австрією й Угорщиною.

У 2001 р. у Словенії було розроблено план масштабної приватизації, розрахований на 12—18 місяців. Він передбачав приватизацію двох найбільших банків і найбільшої страхової компанії, телекомунікаційної компанії та деяких великих промислових підприємств, включаючи сталеливарну компанію й алюмінієвий завод, а також порт на Адріатиці, який є основним для країни виходом до моря. При цьому уряд продовжує дотримуватися обережності: процес продажу компаній іноземним інвесторам досить складний. А. Роп вважав що, не варто проводити приватизацію поспіхом: "Ми маємо гарну фіскальну базу і нам не потрібні гроші. Ми приватизуємо наші підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності, збільшення корпоративного капіталу й поліпшення навичок менеджменту. Ми можемо дозволити собі бути обережними".

У 2000 р. структура статутного капіталу банків Словенії за власниками була такою (%): державна власність — 36,8, інші внутрішні власники — 51,2, закордонні власники — 12. Л в 2002 р. ця структура суттєво змінилася (%): внутрішні власники разом — 67,5, закордонні власники — 32,5. Тобто темп при* росту становив 171 %.

У країні приватизація відбувалася за такою схемою: 20 % власності отримували працівники підприємств, 20 — інвестиційні фонди, 10 — пенсійні фонди, 40 % продавалося на комерційній основі. У 2002 р. частка приватного сектору у ВНІІ до* сягла 60 % (у 1996 р. — 45 %, у 1998 р. — 50, у 2000 р. — 55 %). У приватній власності перебувало майже 80 % лісів та 80 % сільськогосподарських угідь.

Реформи, економічна стабільність і фінансова платоспроможність роблять Словенію привабливою для іноземного капіталу. Так, з 1996 р. в економіку країни надходили великі іноземні інвестиції: 190 млн дол. у 1996 р. і 170 млн дол. у 2000 р. Найбільшими інвесторами країни є Австрія (38 %), Франція (13), Німеччина (12), Італія (7), Велика Британія (5), США та Нідерланди (по 4 %). Найперспективнішими є фінансування

фармацевтичної і целюлозно-паперової промисловості, машинобудування, торгівлі, продажу та обслуговування легкових автомобілів, фінансових посередницьких послуг, хімічної промисловості, транспорту.

Темпи інфляції різко зменшилися зі 130 % у 1991 р. до 0 % у 1996 р., а в 2004 р. становили 3,3 % (у 1990 р. у Словенії ціни зросли майже на 550 %). Розвиток економіки забезпечив стійке зростання валютних резервів (понад 5 млрд дол.). За рівнем життя Словенія випередила Португалію, Грецію, Польщу й Угорщину.

У країні функціонують три університети (Люблянський, 1595 р., Маріборський, 1975 р., та університет у Копері), в яких навчаються понад 100 тис. студентів. Рівень освіти і кваліфікації працівників Словенії — найвищий з усіх країн Центральної Європи й один з найвищих у світі.

Словенія — країна міжнародного туризму, яку щороку відвідують до 3,5 млн туристів, переважно з Німеччини, Австрії, Швейцарії та Великої Британії. Прибутки від цієї галузі (понад 1 млрд дол.) є одним із головних джерел валютних надходжень.

Уряд заохочує розвиток приватного підприємництва в туристичній сфері. Нині в країні є понад 100 тис. місць для відпочиваючих — від сільських будиночків у мальовничій місцевості до сучасних готелів.

Туристичний сектор Словенії має значний фінансовий потенціал, на який припадає 9 % її ВВП. Так, у 2002 р. кількість туристів дорівнювала чисельності жителів, а у 2003 р. перевищила її. Значимість цього сектору економіки зростає ще й завдяки тому, що він створює робочі місця для низькокваліфіко-ваної робочої сили. Водночас туристична галузь страждає через нестачу інвестицій, багато готелів мають той самий вигляд, що й ЗО років тому.

Після вступу до ЄС (з 31 травня 2004 р.) Словенія поступово змінює свою систему оподаткування відповідно до вимог ЄС.