Фінанси підприємств - Славюк P.А. - 10.4. ФІНАНСОВА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ В ЦІННІ ПАПЕРИ

Купуючи акції будь-якої фірми, ми лише прогнозуємо отримання певного доходу. Ніхто не може з упевненістю сказати, що прогнози справдяться. Варто пам'ятати, що акції належать до найбільш ризикованих цінних паперів.

Однак, якщо фірма в минулому мала стабільні результати і досить незначний ризик, то, купуючи її акції, можна сподіватися на певні прибутки в майбутньому. Наведемо формулу, за якою можна обчислити сподіваний дохід від акцій:

(10.6)

Точніший розрахунок прибутковості акцій можна зробити за результатами діяльності фірми за рік. Прибутковість акції визначає дохід, який мають власники часток капіталу фірми від своїх інвестицій, і обчислюється за формулою:

(10.7)

Отже, акціонер матиме тим більший річний прибуток, чим більші дивіденди на акцію і чим менша їх ринкова ціна.

Прибутковість акції - основний індикатор, який дає змогу порівняти дохідність акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами заощаджень. Іноді цю величину називають рендитом, або дивідендною віддачею акцій.

Проте формула прибутковості акції недосконала (приблизна), тому що цей показник буде завжди вищим через день після оголошення дати реєстрації, ніж за день до цього. Це пояснюється тим, що наступного дня після виплати дивідендів біржова ціна акції (знаменник у формулі) буде завжди меншою на величину дивідендів порівняно з ціною попереднього дня. Тому для розрахунку прибутковості акції доцільно використовувати таку формульну модифікацію:

(10.8)

Дохідність звичайних акцій постійно змінюється (незафіксований процент дивідендів), і тому наприкінці року акціонерне товариство, оцінюючи свій капітал, обчислює дохід на звичайну акцію так:

(10.9)

Ця величина, на відміну від показника прибутковості акції, вимірюється не у процентах, а в грошових одиницях і показує, з якої суми треба виходити при сплаті дивідендів на звичайну акцію. Оскільки дивіденди за звичайними акціями виплачують залежно від рішення ради директорів, то тут можливі різні варіанти. Одні компанії виплачують у формі дивідендів більшу частину своїх доходів, інші - меншу, або й зовсім не виплачують залежно від їхніх планів на майбутнє та від становища фірми в минулому.

Наведемо розрахунок ще одного показника повного доходу від капіталу, який узагальнює всі доходи і збитки, що приносять акції:

(10.10)

У біржовій практиці світу використовують індекси, які характеризують ситуацію на ринку цінних паперів.

Найбільш відомий і популярний із них - індекс Доу-Джонса (промисловий), який існує з 1897 року. Цей індекс характеризує курс акцій 30 американських провідних промислових корпорацій на певну дату, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Як доповнення до індексу промислових корпорацій за аналогічною методикою розраховують індекси курсу акцій 20 провідних транспортних корпорацій і 15 великих комунальних компаній, а також об'єднаний індекс Доу-Джонса, що характеризує курс акцій 65 акціонерних товариств.

Крім індексів Доу-Джонса, у США публікують індекси, які характеризують курси акцій 1 500 корпорацій, що котируються на Нью-Иоркській фондовій біржі.

У Канаді на Торонтській фондовій біржі розраховується комбінований індекс, який визначає щоденний курс акцій близько 300 корпорацій, поділених на 14 груп та 41 підгрупу. Ці групи належать до різних секторів канадської економіки.

Аналогічні індекси обчислюють в інших країнах, де функціонують біржі.

Інвестувавши облігацію, ц власник отримує дохід у формі фіксованих процентів та різниці між ціною придбання і номіналом, за яким облігацію погашають. Ефективність (дохідність) довготермінових облігацій може бути виміряна у формі: купонної дохідності (норма процента облігації); ставки розміщення (річної ставки складних процентів).

Ставка розміщення найточніше характеризує реальну фінансову ефективність облігації, враховуючи всі види доходів від неї. Отже, завдання вимірювання фінансової ефективності облігації зводиться до обчислення ставки розміщення у формі річної ставки складних процентів. Нарахування процентів за цією ставкою на ціну придбання облігації, яка може відрізнятись від номіналу, дає дохід за весь період "життя" облігації, враховуючи момент її погашення.

Методика визначення річної ставки дохідності для різних видів облігацій різна. Розглянемо способи обчислення ставок розміщення (ставок ефективності) для облігацій:

- безпроцентних;

- з виплатою процентів наприкінці терміну;

- без обов'язкового погашення з періодичною сплатою процентів;

- які погашають наприкінці терміну.

Використовуємо позначення: - номінальна вартість облігації; - ціна облігації під час купівлі; - купонна дохідність облігації (норма процента на облігації); - термін облігації у роках (строк від моменту придбання облігації до моменту її погашення); - річна ставка складних процентів; - ставка розміщення, показник ефективності фінансової операції (ставка ефективності); - поточна дохідність облігації.

Ціну придбання облігації в розрахунку на 100 г. о. номіналу називають курсом облігації, позначають і обчислюють за формулою:

. (10.11)

Отже, якщо (курс облігації більший ніж 100 г. о.), то це означає, що облігація куплена з премією, дешевше від номінальної вартості.

• Облігації без виплат процентів (безпроцентні) приносять власникові лише один вид доходу - дисконт - різницю між вартістю погашення та ціною придбання. їхній курс .

• Облігації з виплатою процентів наприкінці терміну можуть бути куплені з дисконтом і з премією. їхня ставка ефективності (Г) може бути більшою від купонної дохідності , якщо , і навпаки - меншою, якщо (купівля з премією).

• Облігації без обов'язкового погашення з періодичною сплатою процентів (типу акцій) трапляються дуже рідко. їхню дохідність можна виміряти так:

, або . (10.12)

У цьому разі ставка розміщення () збігається з поточною дохідністю облігації, адже

(10.13)

• Найбільш поширені облігації, що їх погашають наприкінці терміну.

Для них визначають поточну дохідність за формулою:

. (10.14)

Поточну дохідність ще називають прямим доходом від облігації.

В усіх наведених розрахунках щодо визначення ставки розміщення облігації вважалося, що облігацію купують у момент її випуску. Це окремий випадок. Іноді облігацію купують під час виплати процентів, і тоді всі наведені розрахунки зберігають свою силу, лише під п розуміють термін, який залишився до погашення облігації. Якщо облігація придбана в момент між двома виплатами за купонами, то наведені формули дадуть наближені оцінки.

Можна обчислити дохідність облігації на дату погашення, скориставшись формулою:

(10.15)

де - строк, що залишився до погашення облігації.

Методи оцінки облігацій зведено в табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Методи оцінки облігацій

Під курсом облігації як цінного папера з фіксованим процентом прибутку розуміють процентний курс - ціну за 100 г. о. Для акцій поняття курсу збігається з курсовою вартістю, тобто теперішньою ціною акції.

10.5. ЛІМІТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

У міжнародній практиці резервування інвестиційних ресурсів називають лімітуванням коштів для інвестицій^*19. При цьому йдеться про інвестиції в довгострокові проекти і програми. Інвестиції в оборот не лімітуються спеціально, оскільки потреба в оборотних активах розраховується на основі планів і прогнозів поточних витрат або собівартості продукції, що виробляється, а фінансові потреби визначаються на основі прогнозів про прибутки.

*19: {Грачова Р. Просто баланс. - К.: Вид-во "Галицькі контракти", 2005. - С. 210.}

Серед основних складових, які підлягають лімітуванню, можна виділити перш за все резерв на виплату дивідендів. Цей резерв потрібно створювати за наявності в акціонерів привілейованих акцій, тому що за ними виплати здійснюють незалежно від наявності прибутку.

Резерв на виробничий розвиток. Кошти цього резерву спрямовують на фінансування технічного переоснащення та реконструкції і розширення діючих виробництв, а також для освоєння нових, на природоохоронні заходи, на будівництво або придбання будівель, споруд та інших капітальних активів.

Резерв на портфельні інвестиції використовується для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, які випускають приватні, корпоративні і державні підприємства.

Резерв на розвиток персоналу витрачається на освіту і підвищення кваліфікації персоналу.

Резерв на соціальне забезпечення використовується на додаткові виплати персоналу в разі тимчасової непрацездатності, крім випадків, що передбачають такі виплати за рахунок державних і приватних фондів соціального страхування, а також на оплату путівок, страхування здоров'я, життя за рахунок підприємства.

Фонд участі персоналу в прибутку використовується для преміювання та інших видів матеріального стимулювання персоналу за підсумками роботи за звітний період.

Питання для самоконтролю

1. Що відносять до інвестиційної діяльності підприємств?

2. Які джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності?

3. Яка мета ідентифікації проекту?

4. Яка різниця між фінансовим та економічним аналізом у процесі інвестиційного проектування?

5. У чому проявляється фінансова ефективність інвестицій?

6. Як визначити термін окупності інвестиційного проекту?

7. Як визначити доцільність вкладення коштів у цінні папери?