Фінанси підприємств - Славюк P.А. - Модель Фулмера

Учені Іркутської державної економічної академії запропонували чотирифакторну модель прогнозу ризику банкрутства (модель ):

, (17.7)

де - оборотний капітал / активи;

- чистий прибуток / власний капітал;

- виручка від реалізації / активи;

- чистий прибуток / інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства відповідно до значення моделі R визначається так, як показано в табл. 17.2.

Таблиця 17.2

Визначення ймовірності банкрутства за чотирифакторною моделлю

Прогнозна модель Таффлера

Британський учений Р. Таффлер (Taffler) запропонував 1977 року чотирифакторну прогнозну модель, використавши такий підхід:

, (17.8)

де - операційний прибуток / короткострокові зобов'язання;

- оборотні активи / сума зобов'язань;

- короткострокові зобов'язання / сума активів;

- виторг / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більша ніж 0,3, це свідчить, що фірма має непогані довгострокові перспективи, а якщо менше ніж 0,2, то банкрутство більш ніж імовірне.

Модель Фулмера

, (17.9)

де

За результатами моделі можна отримати такий прогноз:

- за - втрата платоспроможності неминуча;

- за - компанія функціонує нормально.

Модель Спрингейта

, (17.10)

де - робочий капітал / загальна вартість активів;

- оподатковуваний прибуток і проценти / загальна вартість активів;

- оподатковуваний прибуток / короткострокова заборгованість;

- обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак згодом цей показник меншає. Якщо Z < 0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом.

Узагальнена модель, побудована на основі дискримінантної функції

Згідно з деякими методиками прогнозування банкрутства побудована універсальна дискримінантна функція:

, (17.11)

де - cash-flow / зобов'язання;

- валюта балансу;

- прибуток / валюта балансу;

- прибуток / виручка від реалізації;

- виробничі запаси / виручка від реалізації;

- оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Отримані значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 - підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 - фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних дій;

Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.

Модель PAS-коефіцієнта

Для посилення прогнозуючої ролі моделей можна трансформувати Z-коефіцієнт у PAS-коефіцієнт (Perfomans Analysys Score), що дозволяє відстежувати діяльність компанії в часі. Вивчаючи PAS-коефіцієнт як вище, так і нижче від критичного рівня, легко визначити моменти занепаду і відродження компанії.

PAS-коефіцієнт - це відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений у процентах від І до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт, рівний 50, вказує на те, що діяльність компанії оцінюється задовільно, тоді як PAS-коефіцієнт, рівний 10, свідчить про те, що лише 10% компаній перебувають у гіршому стані (незадовільна ситуація). Отже, розрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютну міру фінансового стану у відносну міру фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефіцієнт може свідчити про те, що компанія перебуває в ризикованому стані, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тенденцію та поточну діяльність на перспективу.

Сильною стороною такого підходу є його здатність поєднувати ключові характеристики звіту про прибутки і збитки балансу в єдине співвідношення. Так, компанія, що одержує великі прибутки, але слабка з погляду балансу, може бути зіставлена з менш прибутковою, баланс якої врівноважений. Таким чином, розрахувавши PAS-коефіцієнт, можна швидко оцінити фінансовий ризик, пов'язаний з даною компанією. Тобто підхід ґрунтується на принципі, що ціле цінніше, ніж сума його складових.

Додатковою особливістю цього підходу є використання "рейтингу ризику" для подальшого виявлення прихованого ризику. Цей рейтинг статистично визначається тільки, якщо компанія має від'ємний Z-коефіцієнт, і обчислюється на основі тренда Z-коефіцієнта, величини від'ємного Z-коефіцієнта і числа років, протягом яких компанія перебувала в ризикованому фінансовому стані. Використовуючи п'ятибальну шкалу, в якій 1 вказує на "ризик, але незначну ймовірність негайної кризи", а 5 означає "абсолютну неможливість збереження колишнього стану", менеджер оперує готовими засобами для оцінки загального балансу ризиків.

Безумовно, більшість наведених моделей розроблена для відмінних від тих, що в Україні, економічних умов. Відмінності в темпах інфляції і фазах циклу, особливо в фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, інший податковий клімат вимагають відповідного коригування моделей.

Разом з тим саме використання інтегрального підходу в оцінюванні і прогнозуванні фінансового стану підприємств значно підвищить якість аналізу і об'єктивність його висновків, а вживання відповідних моделей дозволить досить оперативно виявляти потенційних банкрутів, завчасно доводити інформацію про них до зацікавлених осіб. Це значною мірою пом'якшить наслідки неспроможності для господарських партнерів підприємств, їхніх кредиторів, населення.