Загальне документознавство - Палеха Ю.І. - Сучасні концепції науки про документ

Загальне документознавство як сукупність знань про документ та наукова дисципліна, природно, перебуває на стадії свого формування та розвитку. Тому цілком зрозуміло, що мають право на існування та обговорення різні підходи дослідників даної галузі до визначення структури комплексної системи знань про документ.

Слід віддати належне представникам вітчизняної бібліотечної науки, які у своїй більшості довели об'єктивну необхідність широкого розуміння поняття "документ" і розвитку науки про документ як інтегрованої науки і навчальної дисципліни. Хоча, відмітимо, що за життя П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документаційної науки, оскільки категорично виступили проти неї. Причиною такого критичного ставлення був спротив бібліотек проти інформаційної діяльності взагалі, яку пропонував П. Отле.

Із поглибленням процесів диференціації та розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стають очевидними багато спільних теоретичних положень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають окремі види документів.

На сьогодні створена й активно діє міжнародна мережа центрів вивчення документів на базі університетів Берклі (США), Тромс (Норвегія), Монстер (Німеччина) та компанії Ксерокс. Дослідження направлені, в першу чергу, на соціальну сторону значення документа, сприйняття важливості його використання, розробку методики проведення експериментального аналізу.

Активізувалось проведення міжнародних конференцій в Україні з проблем документознавства на базі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв (м. Київ) і Київського національного університету культури.

Наведемо деякі концепції структури документознавства та визначення його місця в системі наук, що знайшли відображення у працях російських та вітчизняних науковців.

Концепція проф. Ю.М. Столярова

Питання щодо необхідності утворення узагальнюючої науки про документ, що синтезувала б "теоретичні досягнення всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу - інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій", першим із сучасних фахівців порушив російський учений-енциклопедист Ю.М. Столяров [84]. Він визначив два основних методологічних підходи до теоретичного вирішення завдання про місце документознавства в системі наук.

Перший полягає у визнанні документознавства як збірної науки про документ, але при цьому її теоретико-методологічну частину назвати документологією.

Другий підхід базується на альтернативному рішенні: "збірну" науку назвати документологією, а всередині неї виділити дисципліни часткового (галузевого) документознавства, залишивши при цьому провідне місце для "класичного" (управлінського) документознавства.

Предметом вивчення такої загальної науки проф. Ю.М.Столяров визначає "документ у єдності інформаційної та матеріальної складових, закономірностей його функціонування, історії та теорії" [83].

Пропозиція проф. Ю.М.Столярова щодо використання назви "документологія" має позитивні і негативні моменти, зазначені в таблиці 1.3 [80].

Таблиця 1.3. "За" і "проти" документології

Визначаючи місце документології у системі наук взагалі, проф. Ю. М. Столяров доводить, що вона за своєю суттю є наукою та дисципліною соціального (антропологічного) циклу. Ідеї відомого вченого знайшли відображення в розробленій ним програмі до курсу "Документологія", який викладається в Московському державному університеті культури та мистецтв і складається з двох основних розділів: "Теоретичні основи документології" і "Класифікації документа" [84].

У своїх численних роботах проф. О.М. Столяров активно пропагує розвиток документології - як інтегральної науки про документ, що може стати метанаукою для документознавства, інформатики та інших споріднених галузей знань, "збагатити їх новими узагальненими ідеями, тим самим сприяти процвітанню" [80].