Загальне документознавство - Палеха Ю.І. - Концепція проф. М.С. Слободяника

Заслуговує на увагу концепція структури документознавства, запропонована українським вченим проф. М.С. Слободяником. На його думку, документознавство - це "комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства" [73].

Проф. М.С. Слободяник виділяє інтегруючу наукову дисципліну документологію, що складається з таких частин: теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; історія документознавства і документа.

Об'єктом документології, за визначенням проф. М.С. Слободяника, є "Документ - Користувач", який "передбачає дослідження документа у широкому значенні... як основного змістовного елемента документної інфраструктури суспільства" [74]. Предметом документології, наголошує дослідник, є закономірності функціонування документів і документоутворень як каналів соціальних комунікацій, що орієнтовані на задоволення потреб суспільства і користувачів у поточній і ретроспективній документній інформації [74].

Документологія, на думку проф. М.С. Слободяника це теоретична частина комплексу наукових дисциплін про документ, що досліджує проблеми класифікації документів, їх види та типи.

Інші документознавчі дисципліни проф. М.С. Слободяник називає спеціальними: теорія документальних комунікацій, теорія документних потоків, документне фондознавство, електронне документознавство, управлінське документознавство, теорія та історія діловодства. Одна частина цих дисциплін сформована ним відповідно до проблем, що вивчаються; друга частина - за видами документів.

Важливою ознакою, за якою може формуватись самостійна документознавча наукова дисципліна, зазначає вчений, є її "функціональна орієнтація на задоволення специфічних потреб суспільства й особистості у відокремлених групах документів, що потребують індивідуального дослідження" [73].

Суттєвими якостями, що можуть забезпечити документознавству високий рівень її автономності й можливість виходу з кризи, є можливість "формувати власний предмет і встановлювати зв'язки з науками, що не входять в структуру документознавства" [73].

Науковець чітко визначає "фундаментальну щодо документознавства науку" - інформаціологію.

Документологію він характеризує як фундаментальну наукову і навчальну дисципліну, яка суттєво відрізняється від традиційного документознавства. проф. М.С. Слободяник вважає її "інтегрованою науковою дисципліною, що має відчутний метанауковий характер" й відмічає "збагачення об'єкта науки за рахунок документної інфраструктури суспільства", що дозволяє вивчати "особливості документної діяльності у різних соціальних сферах та інституціях" [74].

Основним результатом документознавчих розвідок, як вважає проф. М.С. Слободяник, повинні стати нові знання з історії та теорії документа і документоутворень [74]. Це дасть можливість віднесення загальної теорії документа як до історичних, так і до інформаційних (соціально-комунікаційних) наук.

Концепція проф. Г.М. Швецової-Водки

Проф. Г.М.Швецова-Водка репрезентує власний погляд на місце документознавства в системі наук та його структуру, запропонувавши шлях не від внутрішньої структури документознавства, а від визначення його місця серед суміжних галузей знання.

Документознавство, на думку дослідниці, відноситься до наук ноокомунікологічних та інформологічних. "Весь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, можна об'єднати назвою "інформологія" (дослівно: наука про інформацію) - вважає автор [96].

Далі цей комплекс поділяється автором на такі частини, як теорія інформації, інформатика соціальна та інформатика прикладна чи комп'ютерна наука.

Соціальна інформатика дорівнюється теорії соціальних комунікацій і може бути інакше названа ноокомунікологією. У межах останньої можна виділити, вважає автор, теорію соціальної інформації і документологію як комплекс наук про документ, що розглядається як засіб передачі соціальної інформації.

Особливе місце повинна посідати наукова інформатика (наука про науково-інформаційну діяльність), яка належить до комплексу наук ноокомунікології (соціальної інформатики), але не є повністю відокремленою від документології, "частково перетинається з нею", зазначає автор [96].

У документології проф. Г.М. Швецова-Водка виділяє такі комплексні науки, як теорія журналістики (наука про підготовку інформації), документознавство (наука про підготовку документа), архівознавство (наука про архівну справу), бібліологія або книгознавство (наука про книжкову справу). У межах даного циклу, на думку проф. Г.М.Швецової-Водки, й варто сформувати "загальну теорію документології" [95].

Документознавство ж розглядається автором як одна з документологічних наук, об'єктом якої є документ як явище інформаційно-комунікаційної сфери діяльності суспільства, а предметом - визначення видів і властивостей документа, закономірностей його створення та функціонування в суспільстві [96].

За визначенням дослідниці, документознавство має складатися із загальної та спеціальної частин.

Загальне документознавство повинне займатися дослідженням теорії документа, документних потоків, документною лінгвістикою, документальними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами, технологією збереження документів.

Спеціальне документознавство призначене з точки зору проф. Г.М.Швецової-Водки досліджувати "спеціальні види документів" [96].

Концепція проф. В.В.Бездрабко

Сучасна теорія документа, як зазначає проф. В.Г.Бездрабко виходить за межі суто інформаційного джерелознавчого, архівознавчого, ділового або іншого вивчення, дедалі частіше залучаючи до свого наукового методологічного арсеналу здобутки філософських, історичних, семіотичних, лінгвістичних, а також технічних і природничих наук [16].

Процеси, що відбуваються сьогодні довкола документознавства, дослідниця називає "постмодерністським розвитком науки". Тобто проф. В.В.Бездрабко через загальні принципи постмодерну, як напряму розвитку сучасної наукової думки, дає пояснення причинам протистояння "традиційного документознавства "альтернативному" із його претензіями на всеохоплення знань про документ".

Поява ознак постмодернізму саме в документознавчій галузі полягає на думку проф. В.В.Бездрабко, у стабільних тенденціях розвитку різних видів документознавства і виповідає конструктивному протистоянню усіляким спробам загальності, які твердо відстоює документологія" [16].

Вплив на документознавство постмодерну дослідниця бачить у термінологічній частині Науки. Особливо це стосується визначення поняття "документ".

Сучасне документознавство, підкреслює дослідниця, балансуючи довкола рухливої межі документ і недокумент, досліджує перспективи розширення значеннєвих меж документа, захоплюється плюралістичними і доволі різної перспективи загальними теоріями документа, залишаючи незмінним стандартний підхід до документа як інформації, записаної і закріпленої для збереження та перенесення її у просторі й часі.

Чималій кількості перспектив, які уможливить документологія в разі розширення тлумачення поняття "документ", приділяється надмірно велика увага, оскільки не можна стверджувати завершеність інституціоналізації "нетрадиційного" документознавства. А тому й визначити його майбутнє, як зазначає дослідниця, наразі видається доволі складним науковим пошуком [16].

Значні постмодерністські впливи, підкреслює проф. В.В. Бездрабко, відчуваються й у зміщенні акцентів у розумінні середовища створення та функціонування документа. Народження документа й виконання ним основних функцій повинно розглядатися відповідно до того, що документ є результатом об'єктивних й одночасно суб'єктивних мотивацій його народження й побутування.

У XXI ст. образ документознавства як дисципліни, - тобто уявлення про його об'єкт, предмет, методи, функції, місце у науці, соціальний статус, - безумовно, буде змінюватися і, можливо, набуде нових рис саме з огляду на теоретико-методологічні основи, запропоновані часом.

Автори посібника припускаються думки, що загальне документознавство являє собою не тільки міцну систему знань, запозичених із споріднених наукових дисциплін, але також може з повним правом називатися синергетичною дисципліною, поєднання різнорідної інформації про документ в рамках якої, дозволяє продуціювати новий результат, що був недосяжним для кожної з них окремо. Розвиваючись прискореними темпами, загальне документознавство, як наукова дисципліна, буде все більш необхідною для узагальненого розуміння феномену документа.