Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 1.5.1. Економічна сутність державного боргу

1.5.1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка та темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.

Динаміку державного боргу у перші 10 років незалежності України подано в табл. 1.4.

Як свідчать дані таблиці, державний борг України зростав, причому зовнішній борг значно перевищував внутрішній. Спостерігається тенденція до збільшення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу.

Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього і зовнішнього боргу.

В Україні у 1992 р. прийнято Закон "Про державний внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

Державний зовнішній борг - це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу ) та відсотків за ними.

До державного зовнішнього боргу України належать:

- заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку;

- заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління;

- заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками;

- зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг - це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований ) державний борг - це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.

Бюджетний кодекс України (ст. 12) передбачає класифікацію державного боргу за типом кредитора та типом боргового зобов'язання.

1.5.2. Управління державним боргом та його обслуговування

Управління державним боргом - це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.

Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.

Конверсія - це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак не виключається і підвищення дохідності позики. Це зміна умов позики, пов'язана з їх термінами (як у бік збільшення позик, так і в бік зменшення уже випущених). Можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики - це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом з консолідацією, але може бути проведена й окремо.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення - це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація - це використання повністю чи частково у комплексі згаданих вище методів.

Анулювання державного боргу - це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржнику можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу - це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу).

У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд грн, або на 10 % менше, ніж було у 2002 р.