Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 1.11. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності

Основні завдання фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності (далі - Фонд) такі:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- запобігання професійним захворюванням, нещасним випадкам на виробництві та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду.

Фонд провадить збирання та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої систему фінансування.

Працівники не здійснюють будь-яких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених урядом.

Страхові тарифи, диференційовані за галузями економіки залежно від класу професійного ризику, встановлюються законодавством. Відповідно до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлено певні тарифи (від 0,2 до 13,8 % витрат на оплату праці).

1.12. Проблеми соціального страхування в Україні

Нині в Україні діють чотири соціальних фонди, а фонд медичного страхування не запроваджено, оскільки не прийнято закону про страхову медицину. У 2004 р. сукупні видатки на чотири соціальних фонди становили -17 млрд грн, або 13,5 ІШП.

Найбільші видатки були у Пенсійного фонду - 39,2 млрд гри, або 8,5 % ВВП. Пенсії та соціальні і страхові допомоги одержували 13,5 млн пенсіонерів, 2,9 млн безробітних та членів їхніх сімей, б млн осіб, які тимчасово втратили працездатність через хворобу і народження дітей, а також понад 300 тис. потерпілих через нещасні випадки на виробництві.

У 2005 р. кожен найманий працівник зі своєї заробітної плати сплачував: у Пенсійний фонд - від 1 до 5 % (залежно від розміру зарплати); за страхуванням на випадок безробіття - 0,5 %; за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - від 0,5 до 1 %. Роботодавці сплачували за найманих працівників внески у фонди соціального страхування в таких розмірах (від фонду оплати праці): в Пенсійний фонд - 32,3 % (раніше було 32 %); у фонд страхування на випадок безробіття - 1,6 %; в фонд страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 2,9; у фонд страхування від нещасного випадку на виробництві (залежно від галузі) - від 0,86 до 13,8 % (у середньому- 1,73 %). Тобто разом працівник і роботодавець сплачували нараховані суми до названих фондів у розмірі від 39,7 до 57,1 % від фонду оплати праці. Це є однією з причин приховування дійсних розмірів фонду оплати праці на підприємствах, виплати частини зарплати "в конвертах", поширення тіньової економіки в Україні.

Найбільшим фінансовим тягарем для підприємств є нарахування в Пенсійний фонд України, що пояснюється значною кількістю пенсіонерів у нашій країні (близько 30 % населення), низьким пенсійним віком (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), значною кількістю пенсіонерів-пільговиків. Крім того, не всі працюючі українці сплачують внески на соціальне страхування в однакових розмірах. Так, з 15,3 млн регулярних платників внесків до Пенсійного фонду пільги зі сплати мали 2,9 млн осіб. Якщо перші сплачували в середньому в Пенсійний фонд по 200 грн на місяць, то учасники спрощених систем оподаткування - в середньому по 35 грн на місяць. Тому Міністерство фінансів України виступає за обмеження кола підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, інакше треба буде підвищувати норматив відрахувань до Пенсійного фонду, щоб забезпечити своєчасну виплату пенсій у встановлених законодавством розмірах. За розрахунками фахівців, у 2004 р. соціальні податки до Пенсійного фонду України мали б становити 40 %, а не 32 % за законодавством. Поки що ця різниця покривається за рахунок Державного бюджету України, який стає дедалі більш дефіцитним.

У 2005 р. Президент України висловився за запровадження єдиного соціального податку (ЄСП) на рівні 20 % від фонду оплати праці підприємства. Сама по собі ідея запровадження ЄСП не викликає заперечень, але сумнівним є запропонований розмір ставку 20 %. Так, колишній перший віце-прем'єр А. Кінах називав бажану ставку цього податку на рівні 26-27% фонду оплати праці. Згідно з планом Міністерства фінансів України соціальне навантаження на фонд зарплати знизиться у 2006 р. до 30 %, у 2007 р. - до 25, у 2008 р. - до 20 %. Водночас, за розрахунками фахівців за теперішніх умов ставка ЄСП не може бути меншою від 30-35 %, якщо уряд не плануватиме дотацій для підтримки фондів соціального страхування, насамперед Пенсійного фонду України, в якому в 2005 р. виник значний дефіцит (близько 20 млрд грн).