Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 1.13.2. Проблеми інноваційної діяльності промислових підприємств України

1.13.1. Особливості фінансів підприємств в Україні

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств с формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва.

Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різнобічні відносини.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпечується за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають в розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах - прибутках чи збитках.

Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формування основних фондів і обігових коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства.

За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою - платежі в бюджет і цільові фонди, з банківською системою - погашення кредитів і сплата відсотків. Ці відносини опосередковуються вихідними грошовими потоками.

Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати - прибуток чи збиток. Прибуток - це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток - це перевищення валових витрат над валовими доходами.

Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Сума прибутку після сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись у централізовані корпоративні фонди, якщо підприємство входить до певного корпоративного об'єднання (внутрішньо-корпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на поповнення статутного фонду - капіталізація прибутку (внутрішні грошові потоки).

З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати. У цьому випадку відбувається фондовий рух грошових потоків. Крім того, можливий канальний рух грошових потоків, коли фонди не створюються, а оплата передбачених витрат проводиться безпосередньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки).

Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку.

1.13.2. Проблеми інноваційної діяльності промислових підприємств України

Сучасні процеси в економіці України не сприяють технологічним змінам належної інтенсивності. Висока інфляція у перші роки незалежності, постійна зміна інституційного середовища, невдала промислова політика сприяли тому, що багато інноваційних проектів перестали функціонувати. Різкі та непередбачувані зміни в умовах функціонування економіки України сприяли тому, що динаміка оновлення продукції була надзвичайно нерівномірною. Аналізуючи період 1999-2001 рр., за відносно сталих макроекономічних умов, можна відзначити стабільно низький рівень оновлення продукції машинобудування.

Не зросла також кількість підприємств України, що займались впровадженням інновацій у 1998-2001 рр. Частка підприємств, які запроваджували нові ресурсозберігаючі технології, за весь період становила тільки майже 12 %. Відбулось суттєве скорочення частки видатків на дослідження та розробки, зумовлене зростанням витрат на закупівлю прав промислової власності та проведення маркетингових досліджень.

Ще одним фактором, що мав негативний вплив на розвиток інноваційної діяльності промислових підприємств України, є зниження темпів інвестицій в основний капітал в Україні з початку 90-х років XX ст. У 2000 р. обсяг інвестицій в основний капітал в Україні становив 11-31 % рівня 1991 р. У 2000 р. вперше темпи зростання обсягу капіталовкладень перевищили темпи зростання виробництва, але такий обсяг капіталовкладень недостатній для забезпечення стійкого зростання економіки.

Фінансування інноваційної діяльності, як і раніше, в основному, відбувалося за рахунок коштів замовників.

В Україні розподіл обсягів фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування в 1997 р. (в дужках дані за 2002 р.) був таким: за рахунок: державного бюджету - 35,4 % (28,0 % ); власних коштів - 2,5 % (5,6 %); коштів вітчизняних замовників - 34,0 (35,7); коштів замовників іноземних держав - 20,8 (26,2); інших джерел - - 7,3 % (4,5 %). Цифри свідчать про те, що частка державного фінансування в країнах "Великої сімки" не перевищує 15 %, у США - 15,5 %. В Україні цей показник вдвічі більший - 35,4 %. А враховуючи, що всі розробки, здійснені за рахунок коштів іноземних держав, не є нашою інтелектуальною власністю, ми знову продовжували активно працювати на розвиток інших. У 2003-2005 рр. ситуація суттєво змінилася, хоча є певні позитивні зрушення.

Рівень інноваційної активності промислових підприємств протягом 1998-2001 рр. знизився з 18,7 до 16,5%. Втім, у 2002 р. спостерігалось пожвавлення: частка інноваційно активних підприємств підвищилась до 18,0 %.

Неухильно змінюється структура напрямів інноваційної діяльності. Протягом 1998-2001 рр. спостерігалося зниження частки інноваційно активних підприємств, що виконували наукові та науково-технічні роботи (ННТТР) або купували їх результати (а 31,4 до 24,1 %). У 2002 р. цей показник (24,1 %) не змінився. Водночас протягом 1999-2001 рр. зростала частка інноваційно активних підприємств, що купували машини та обладнання, ліцензії, ноу-хау, нові технології, а також займалися технологічною підготовкою виробництва (з 67,9 до 72,2 %). Подібні тенденції збереглися і в 2002-2005 рр.

Як показує закордонний досвід, головна роль у стимулюванні інноваційного розвитку промислових підприємств України належить створенню державою сприятливих умов для здійснення промисловими компаніями науково-дослідної діяльності, введенню в дію різних видів податкових і амортизаційних пільг.

Українське законодавство передбачає встановлення певних амортизаційних пільг, зокрема, уст. 21.4 Закону України "Про інноваційну діяльність" передбачено дозвіл інноваційним підприємствам на прискорену амортизацію основних фондів і встановлено щорічну 20-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3. Прискорена амортизація дає підприємствам можливість швидкого накопичення коштів для заміни застарілого обладнання і технологій.

Законом України "Про інноваційну діяльність" передбачаються й інші пільги стосовно оподаткування інноваційних підприємств. Зокрема, ст. 21 передбачено пільгу в "50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаних від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз".

Цією статтею передбачена також пільга для інноваційних підприємств на земельний податок "за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування".

Цим законом також передбачені пільги стосовно митного регулювання інноваційної діяльності, що полягають у звільненні від оподаткування при ввезенні в Україну сировини, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються , але не відповідають вимогам проекту, необхідних для випуску особливо важливого інноваційного продукту.

Колишній Президент України Л. Кучма у виступі на науково-практичній конференції, присвяченій проблемам інноваційного розвитку економіки України, наголосив на необхідності створення фінансово-промислових груп, зокрема транснаціональних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів та технопарків, лізингових фірм. У перспективі вони мають стати стрижнем інноваційного процесу. У цьому контексті особливого значення набуває стимулювання малого інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту від науково-технічного винаходу до масового виробництва. Його становлення поки що відбувається надто повільно.

Викладене дає змогу зробити висновки, що українська економіка все ще перебуває в депресивному стані і єдиним виходом для держави є активізація інноваційної діяльності промислових підприємств України. Як свідчить закордонний досвід, основним шляхом стимулювання інноваційної активності промислових підприємств України є встановлення пільг щодо оподаткування підприємств з урахуванням їх галузевої диференціації, чіткої цільової спрямованості та гнучкості залежно від цілей та завдань державної інноваційної політики.