Загальне документознавство - Палеха Ю.І. - Предметні форми запису інформації

В еволюційному розвитку людини фігурують такі взаємопов'язані поняття як сприйняття, розуміння, мова й документ. Дійсно, без сприйняття не було б розуміння, без розуміння не розвинулась би мова, без документа мова б не вдосконалювалась.

Перші кроки на шляху документостворення були зроблені людством ще на ранніх стадіях свого існування - 20-30 тис. років тому.

Первісна людина весь свій життєвий та духовний досвід зберігала в пам'яті й передавала його в усній формі чи особистим прикладом. З часом, уявлення людини про навколишній світ розширювалось, а її промисловий досвід збагачувався, усний спосіб передачі інформації поступово ставав недостатнім. Усе більшого значення почало набувати письмо з його двома основними функціями - комунікативною (передача інформації) і мнемотичною (зберігання в пам'яті набутої інформації). Виникали різні примітивні типи й системи "письма", більшість з яких не має майже нічого спільного з сучасним письмом.

Археологічні розкопки та аналіз документів, що збереглися, допомагають відтворити історію та процес еволюції форм документування.

Основні форми документування наведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Предметні форми запису інформації

До появи документа, як речового виробу з одного боку та джерела інформації з іншого, як вважає проф. С.Г. Кулешов існував тривалий етап використання в первісному суспільстві різних об'єктів із фіксованими знаками [35]. Це була протописемність на речах домашнього вжитку, знаряддях праці, зброї, амулетах, прикрасах, а також стінах печер, скелях, валунах та різних будовах.

Схема розвитку документальних комунікацій, як зазначає проф. С.Г. Кулешов, має такий вигляд:

Перехід від усних комунікацій до протодокументальних пов'язаний, в більшості випадків, із формуванням у суспільстві правової, приватної та єдиної економічної управлінської структури, тобто з початком державотворення.

Разом з тим встановити чітку взаємозалежність між розвитком обсягів інформації, сфер соціальної діяльності, і навіть формуванням державного механізму, на думку проф. С.Г. Кулешова, з появою протодокументних інформацій на сьогодні не є можливим. У ряді випадків деякі племена, хоча й мали певні державні утворення, писемності не мали, наприклад, гали чи інки [37].

У ролі перших протодокументів необхідно згадати також кісткові календарі (з бивнів, іклів деяких тварин) перших мисливців льодовикового періоду. Являє собою значний інтерес еволюція печатки, що почала застосовуватись ще до неолітичної епохи й до цього часу слугує для нанесення одного з основних реквізитів документа. До інших прикладів протодокументів можна віднести камінці, глиняні імітації гальки, пластини з кісток із зображенням химерних знаків. Уже в ті часи основною функцією цих документів була необхідність збереження та розповсюдження інформації.

Від інших артефактів зі знаками документи вирізняються їх мобільністю, компактністю та виконанням ними двоєдиної функції передання та збереження інформації в часі й просторі. Так, певну знакову систему являли собою позначки на наконечниках стріл, пряжках, які слугували в сарматському суспільстві для записів і передання певних відомостей. Разом з тим система сарматських знаків не привела ні до появи письменності, ні фактично до протодокументів, оскільки їх фіксація відбувалась на об'єктах різного призначення, які не були зорієнтовані виключно на передання та збереження знакової інформації.

Протодокументи створили протодокументальну комунікацію завдяки стандартизації їх форми, уніфікації способів фіксування інформації, систематизації інформаційних елементів та використання оригінального матеріалу для виготовлення їх носія.

Диференціація, спеціалізація та масштаби документної комунікації змінювались у залежності від потреб суспільства, які формувались разом з його розвитком.