Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 2.3.4. Шляхи реформування місцевих фінансів

Нині вносяться поправки до Федерального закону "Про загальні принципи організації органів місцевого самоврядування...". Так, зокрема, пропонується ввести як мінімум два типи муніципальних утворень і розподілити між ними повноваження. До першого типу належатимуть муніципальні утворення з мінімальним набором повноважень, які будуть вирішувати лише питання місцевого значення (початкова освіта, дитячі садки, ЖБК та ін.). До другого типу належатимуть муніципальні утворення, територія яких включатиме муніципальні утворення першого типу. Вони мають вирішувати питання, які не можуть вирішити муніципалітети першого типу (транспортне обслуго-

Таблиця 2.8. Кількість суб'єктів РФ, у яких виявлено невідповідність параметрів виконання регіональних бюджетів вимогам бюджетного законодавства

гування, середня і професійна освіта), а також виконуватимуть низку федеральних повноважень. Таким чином, йдеться про розподіл бюджетів на муніципальні і місцеві, що, у свою чергу, зумовить введення додаткового підрівня місцевого рівня бюджетної системи Російської Федерації. Найгострішим є питання джерел фінансування повноважень муніципальних утворень. Останні зміни в Податковому кодексі РФ призвели до того, що на федеральний рівень стали надходити 65 % податкових доходів, які збиралися в регіонах (причому в розпорядженні регіональних і місцевих бюджетів залишаються податки, які важко стягуються). Крім того, до місцевих бюджетів спрямовується не більше 30 % усіх зібраних податків, оскільки практично 70 % йдуть до регіонального бюджету. Так, як приклад можна взяти ситуацію в районному центрі Дально-Константинові Нижньогородської області. Бюджет цього району становить 150 млн руб., 130 млн з яких іде на зарплату працівників бюджетної сфери. Таким чином, у розпорядженні району залишається 20 млн руб.: на газифікацію, воду та все інше. Подібне становище стосується і багатьох інших міст, особливо тих, які раніше працювали за державним замовленням. Так, у м. Дзержинську цієї ж області велику частину бюджетоутворюючих підприємств становлять державні підприємства, які є неприбутковими, а отже, муніципалітет практично не має від них податкових надходжень. Крім того, вищестоящі бюджети забирають велику частку податкових надходжень. Наприклад, від податку на прибуток у муніципальному бюджеті залишається всього 24,5 %, від податку на доходи фізичних осіб - 60, а від акцизів на спиртогорілчані вироби - майже 3,5 %.

Таким чином, запровадження додаткового підрівня сприятиме посиленню автономності місцевих органів влади. Для підвищення самостійності та зміцнення фінансової бази необхідно не тільки розподілити повноваження - витратні статті, а і джерела фінансування цих повноважень - прибуткові статті. Поки що останні зміни в законодавстві призвели до високої централізації доходів і децентралізації повноважень. Обмеженість податкових доходів вимушує проводити податкову політику за допомогою неформальних інструментів, які спотворюють умови рівної конкуренції, погіршують податковий клімат і сприяють корупції.

Останнім часом у Росії набула поширення концепція федералізму, що створює ринок, або, як її ще називають, концепція федералізму, що зберігає ринок. В її основі лежать положення, що сприяють:

- автономії місцевої влади з чітким розмежуванням податкових і витратних повноважень;

- забезпеченню самодостатньої податкової бази;

- забезпеченню федеральною владою свободи торгівлі та мобільності факторів виробництва, сприяючи тим самим розвитку території;

- реформі політики трансфертів з метою підвищення її прозорості і мобільності.

У Росії, як і в інших країнах, тривають процеси внутрішньої міграції, для величезного числа муніципалітетів характерні крихітні розміри і, відповідно, мізерні ресурси, що створює проблеми у формуванні фінансової бази місцевих органів. Для вирішення подібних проблем можна використати досвід Італії, організовувати проміжні структури: з одного боку - асоціативного типу (союзи муніципалітетів), з іншого - провінції і міста-метрополії, території, що мають у своєму розпорядженні більші ресурси для сприяння місцевому розвитку. З метою вирішення питань місцевого значення стали практикувати створення "функціональних автономій", які взаємодіють із владою у своїх районах, муніципалітетах. До таких, наприклад, належать торговельні палати, місцеві ярмарки, школи, деякі центри охорони здоров'я, міжмуніципальні підприємства сфери послуг та ін.

Продовженням цих проблем є "асиметричність федералізму". З певних причин (історичних, географічних, економічних тощо) муніципальні утворення не здатні розвиватися на одному рівні, і, як наслідок, неможливе повсюдне затвердження податкової автономії. Тому уряд Італії запропонував ідею впровадження "асиметричності федералізму", яка полягає в тому, що якщо одні райони поки що не здатні взяти на себе всю відповідальність, пов'язану з автономними правами, то це не повинно бути перешкодою для інших районів.