Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Зміни в податковому законодавстві Російської Федерації в 2005 р

У 2005 р. до податкового законодавства Російської Федерації внесено багато змін і доповнень. їх загальний вектор - скорочення числа податків, раціоналізація податкової системи і подальше зниження податкового навантаження.

Зазначимо найважливіші законодавчі акти про податки і збори, які набули чинності з 2005 р. або почнуть діяти найближчим часом. Найважливішим кроком є зниження базової ставки єдиного соціального податку і спрощення доступу до регресивної шкали оподаткування за рахунок скасування тих обмежень, що були раніше, пов'язаних з середнім розміром оплати праці на підприємстві. Федеральним законом № 70-ФЗ внесені зміни до розділу 24 другої частини Податкового кодексу Російської Федерації і в Закон 167-ФЗ "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації". Поправки стосуються насамперед розміру базових і регресивних ставок єдиного соціального податку та умов їх застосування, частково переглянутий порядок надання пільг. Максимальна податкова ставка для більшості платників податків знижена з 35,6 до 26 %. При цьому збільшено "поріг регресії", тобто величину податкової бази, з якої починається застосування регресії. З 2005 р. доступ до регресивних ставок починається з виплат понад 280 000 руб. річного доходу на одного працівника, при цьому замість 4-ступінчастої введена 3-ступінчаста регресивна шкала.

Це - реальне зниження податкового навантаження, до бюджетів і позабюджетних фондів не надійдуть приблизно 170-180 млрд руб., які залишаться в економіці й значною мірою підуть на збільшення заробітної плати і інвестицій. Ухвалюючи таке рішення, уряд продовжив виконання програми, наміченої ще у 2000 р.

Ухвалені серйозні рішення щодо податку на додану вартість. З 2005 р. скасований ПДВ на реалізацію земельних ділянок, житлової нерухомості. Не менш важливим, на думку урядовців РФ, є перехід з 1 січня 2005 р. на принцип "країни призначення" в торгівлі з Україною, Казахстаном і Білоруссю в повному обсязі, включаючи постачання вуглеводів. Тепер експорт нафти і газу в ці держави СНД розглядається як нормальний експорт, і експортери дістали можливість пред'являти до вирахування відповідні суми ПДВ, сплачені в Російській Федерації. Для реалізації цих заходів було ратифіковано декілька додаткових міждержавних угод.

У торгівлі з Білоруссю перехід на сплату ПДВ за принципом "країни призначення" відбувся не тільки щодо нафти і газу, а й у цілому за всіма товарними позиціями. Це зумовило необхідність розробки й ухвалення спеціального порядку розрахунків з ПДВ при транскордонних торговельних операціях, оскільки між Росією і Білоруссю немає митного кордону. Відповідно порядок стягування податку регулюється міжурядовою угодою і відрізняється від того, який використовується при операціях із суб'єктами господарювання інших держав.

У 2005 р. введена в дію гл. 25.2 "Водний податок". У Податковому кодексі РФ встановлено всі елементи формального податку: платники податку, об'єкти оподаткування, податкова база, податкові ставки, порядок обчислення податку, порядок і терміни його сплати.

Після трьох років важких дискусій і обговорення прийнята і з 1 січня 2005 р. введена в дію ст. 26.8 "Державне мито". Це показовий і дуже важливий факт, навіть із загально правового погляду, тому що за допомогою цього розділу вдалося вирішити завдання розмежування платежів податкового і неподаткового характеру. Тепер разом із конституційною нормою про те, що кожен повинен сплачувати законно встановлені податки, постає можливість реалізувати дзеркальний стосовно неї принцип, згідно з яким ні на кого не може бути покладений обов'язок сплачувати які-небудь платежі, що мають всі ознаки податку або збору, якщо вони прямо не виділені в Податковому кодексі. Звертаючись до тих або інших уповноважених державою органів за здійсненням юридично значущих дій, платник податку по* винен сплачувати державне мито у випадках і в розмірі, передбачених у Податковому кодексі. При цьому ставки державного мита у багатьох випадках знижені, а за більшістю позицій встановлені її граничні розміри. Все це - на користь платника податків.

З введенням у дію глави про державне мито скасований податок на рекламу. Абсолютно очевидно, що це був неринковий податок.

Скасований також податок на операції з цінними паперами. Він замінюється державним митом у значно менших розмірах і теж із верхнім обмежувачем. Скасовується збір за використання найменування "Росія" і "Російська Федерація", який також замінений державним митом, яке потрібно сплатити один раз, а не сплачувати податок з обігу, який фактично існував під виглядом цього збору.

Формально 1 січня 2005 р. вже введена в дію ст. 31 "Земельний податок". Проте фактично більшість муніципалітетів отримати можливість запровадити такий податок тільки з 2006 р. Це принципово новий податок, що базується на кадастровій вартості землі. З його повсюдним запровадженням буде виправлена парадоксальна ситуація, що склалася раніше, коли податки сплачувались на основі низки досить сумнівних показників, розроблених ще в 1991 р., які давно відірвалися від життєвих реалій.

Розмір податкової ставки визначає муніципальна влада, але вона не повинна перевищувати 1,5 %, а для земель, що використовуються для сільськогосподарських потреб, зайнятих житловим фондом, наданих для житлового будівництва чи господарювання і садівництва, розмір податкової ставки не може бути вище 0,3 %. Крім того, залежно від категорії землі можуть бути встановлені диференційовані ставки. Великою проблемою залишаються всілякі схеми ухилення від сплати податків. Перед урядом і законодавцями стоїть непросте, серйозне завдання - чітко визначити межу між добросовісними і недобросовісними методами зниження податкового навантаження, можливостями податкового планування.

З 2006 р. буде продовжено поступове, послідовне зниження податкового навантаження - приблизно на один відсотковий пункт ВВП на рік. Це е одним з елементів створення конкурентного середовища і інвестиційної привабливості країни для бізнесу.

Реформування податкової системи відповідно до розвитку функцій податково-бюджетного федералізму

З 1 січня 2006 р. на території Росії почали реалізовуватися положення Федерального закону РФ "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" від 6 жовтня 2003 р. № 131-ФЗ.

Органи місцевого самоврядування тепер повинні складати місцеві бюджети, що формуються на основі постійних і регульованих відрахувань від податків та інших доходів, які б достатньою мірою забезпечили розвиток підвладних територій.

З ухваленням Федерального закону "Про внесення змін до Бюджетного кодексу Російської Федерації в частині регулювання міжбюджетних відносин" від 20 серпня 2004 р. № 120-ФЗ була визначена і конкретизована нормативна база формування місцевих бюджетів у частині податкових надходжень.

За бюджетами територіальних утворень місцевого самоврядування закріплюється 100 % податкових надходжень у вигляді земельного податку на майно фізичних осіб. Решта частини доходів формується за рахунок відрахувань від федеральних та регіональних податків і зборів, а також податків, передбачених спеціальними податковими режимами.

Наведений перелік податків демонструє можливість істотного впливу на формування прибуткової частини місцевих бюджетів величини зібраних податків, що зумовлює необхідність розвитку на цих територіях системи малого підприємництва, суб'єкти господарювання якої є основними платниками названих податків. Так, для поселень - це 10-відсоткова частка на доходи фізичних осіб, зайнятих на малих підприємствах, або тих, що займаються індивідуальним підприємництвом, а також 30-відсоткова частка єдиного сільськогосподарського податку, безпосередньо пов'язаного з фермерською діяльністю.

Істотним для малого бізнесу є можливість реалізувати заходи бюджетного стимулювання розвитку територій, що можна відзначити на рівні муніципальних районів і міських округів. Для них надходження в прибуткову частину місцевих бюджетів від податків малого бізнесу визначені так: від податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 % - для муніципальних районів і 30 % - для міських округів і, відповідно, 30 і 60% єдиного сільськогосподарського податку. Варто підкреслити, що до бюджетів цих утворень зараховуватимуться 90 % коштів єдиного податку на доданий дохід.

Разом з тим, значущість названих податків для формування прибуткової бази місцевих бюджетів, на нашу думку, може зумовити виникнення двох протилежних тенденцій в розвитку малого підприємництва. Щоб збільшити прибуткову частину бюджету, місцеві органи влади можуть скористатися можливістю збільшувати податки з тих підприємств малого бізнесу, що знаходяться на підвладній території, наприклад, єдиний податок на доданий дохід (використовуючи механізм коригувальних коефіцієнтів на базову прибутковість) або земельний податок. Цей процес призведе або до згортання малого бізнесу, або до його переміщення в райони, де для його подальшого функціонування є кращі умови.