Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Основні напрями врегулювання заборгованості іноземних держав перед Росією та її участь у Паризькому клубі

Відповідно до Бюджетного кодексу уряд РФ і, за його дорученням, Міністерство фінансів Росії здійснюють діяльність і з врегулювання заборгованості іноземних держав перед Росією, і з вироблення заходів щодо вдосконалення цієї роботи.

При врегулюванні заборгованості країн-боржників, що є клієнтами Паризького клубу, і виборі на основі його методології одного з двох варіантів реструктуризації їх заборгованості, Росія прагне дотримуватися варіанта скорочення обслуговування боргу, що дає змогу уникнути радикального зменшення номінальної вартості зовнішніх фінансових активів. При цьому за рахунок розстрочки платежів і погашення консолідованої заборгованості на термін від 23 до 40 років (залежно від прийнятих Клубом умов) та застосування пільгової відсоткової ставки досягається необхідне зменшення приведеної вартості боргу. Водночас варіант зниження боргу передбачає значне скорочення його номіналу, реструктуризацію частини заборгованості, що залишилася, і погашення протягом 23 років з нарахуванням ринкової відсоткової ставки.

В останнє десятиліття Росія проводила інтенсивні двосторонні переговори як з країнами - клієнтами Паризького клубу, так і з державами, що мають найбільший обсяг заборгованості перед нею.

Відповідно до Кельнських домовленостей Росія в 2001--2008 рр. підписала угоди про списання 90 % боргів з такими країнами, як Бенін, Малі, Нікарагуа, Сьєрра-Ліоне, Буркіна-Фасо, Танзанія, Мозамбік, Чад, Гвінея, Мадагаскар, Гвінея-Бісау.

На початку 2006 р. Росія підписала з Сирією угоду про вивіряння заборгованості, в якому сторони погоджували обсяги сирійської заборгованості і принципи її врегулювання, що відповідають принципам Паризького клубу кредиторів. За умовами угоди, термін погашення заборгованості - 6 років, і здійснюватиметься воно з дисконтом (у розмірі 73 %) частково у валюті, частково постачанням товарів традиційного сирійського експорту; можливе також використання певної частки боргу для реалізації інвестиційних проектів на території Сирії.

У 2001 р. за активною участю Росії тривали переговори про реструктуризацію боргу Іраку перед країнами - членами Паризького клубу кредиторів, результатом чого стало підписання відповідної угоди. Згідно з її умовами, будуть списані 80 % боргів країнам - членам Паризького клубу в три етапи: 30 % одразу, 30 - під час співпраці з програмою МВФ і 20 % - залежно від успішності здійснення плану МВФ.

Досягнення домовленостей з Іраком, які планується оформити двосторонньою міжурядовою угодою, дасть змогу провести вивірювання його заборгованості за кредитами, наданими колишнім СРСР більше 20 років тому, і погодити новий графік платежів. Росія також розраховує на участь у контрактах з відновлення зруйнованої економіки Іраку і розробки родовищ корисних копалин у країні. За інформацією Ради безпеки РФ Росія при ухваленні рішення щодо списання боргу Іраку керувалася довготерміновими економічними інтересами, орієнтованими на отримання російськими компаніями можливості брати участь у відновленні іракської економіки, а також на забезпечення реалізації раніше укладених РФ з іракською стороною контрактів.

На початку 2004 р. уряд Росії провів реструктуризацію боргу Монголії, у результаті чого 98 % боргу цієї країни (її заборгованість оцінювалася в суму близько 11,2 млрд дол. США) було фактично списано. За деякими даними, умовою такого списання боргу було надання Росії права на участь в капіталі декількох монгольських підприємств.

У 2004 р. Міністерство фінансів Росії провело переговори з Кубою, подало їй свої пропозиції щодо врегулювання боргу перед колишнім СРСР, який оцінюється приблизно в 25 млрд дол.

США, і простроченої заборгованості перед Росією. Ця проблема ускладнюється тим, що кубинський борг перед СРСР виражений у сальдо розрахунків між двома державами в перевідних рублях, а також тим, що на думку кубинської сторони, у Куби взагалі немає боргових зобов'язань перед Росією. Остаточного рішення про врегулювання заборгованості Куби дотепер не ухвалено.

У 2004 р. проведені переговори з Афганістаном щодо врегулювання заборгованості перед Росією, яка становить близько 9 млрд дол. США. Проблеми боргу Афганістану, за словами глави МЗС Росії С. Лаврова, мають розв'язуватися в рамках Паризького клубу, який передбачає істотне списання боргів.

Переговори з деякими країнами-боржниками проходять украй напружено. Багато держав, розглядаючи кредити, надані колишнім СРСР, як пільгові і такі, що мали політичний характер, не припускали в майбутньому погашати заборгованість перед Росією і не передбачали кошти на такі цілі при затвердженні національних бюджетів.

Продовжується робота з врегулювання заборгованості держав - учасниць СНД за державними кредитами, наданими Росією.

Проведені переговори із врегулювання заборгованості за державними кредитами, наданими Росією Республіці Таджикистан, Республіці Молдова, Киргизькій Республіці, Республіці Узбекистан, Туркменістану і Республіці Білорусь. У 2002 р. у результаті здійснення зарахування взаємних фінансових вимог знята з обліку заборгованість Казахстану перед Росією. У 2004 р. уряд РФ схвалив порядок урегулювання боргу Таджикистану перед Росією в розмірі близько 300 млн дол. США, причому частина коштів буде обміняна на власність Таджикистану.

Останніми роками проводилися операції, пов'язані з використанням державних зовнішніх фінансових активів, виражених у неконвертованих валютах, або у формі права на експорт товарів країни-дебітора. Надходження у федеральний бюджет від реалізації цих активів на тендерах становили в 2002 р. 0,4 млрд дол., в 2003 р. - 0,45 млрд дол. США.

У 2004 р. уряд Росії розглядав можливість розміщення частини коштів Стабілізаційного фонду в цінні папери найбільш розвинених країн (США, Великобританії, Німеччини, Франції та ін.)" що означало фактично їх кредитування. Цю пропозицію піддало серйозній критиці економічне співтовариство, і основний аргумент її супротивників полягав в тому, що використання таких інструментів менш вигідне для Росії порівняно з альтернативними можливостями вкладень, оскільки річна прибутковість за ними становить не більше 1-2 %.

Якщо держава має зовнішні борги, а також є іноземні борги перед нею, причому йдеться про суми, сумірні річним бюджетам країни, логічним є створення ефективної системи управління борговими зобов'язаннями. Як показує практика, кращий борг - це ринковий борг, тобто номінований у боргових інструментах, які можуть вільно обертатися на міжнародних ринках капіталу (наприклад єврооблігації).

У сфері російського зовнішнього боргу ряд кроків у вказаному напрямі вже зроблено. Наприклад, шляхом випуску єврооблігацій проведена реструктуризація, а фактично сек'юритизація частини зовнішнього боргу СРСР, комерційної заборгованості СРСР перед іноземними компаніями, заборгованості перед Міжнародним інвестиційним банком (МІБ) і Міжнародним банком реконструкції і розвитку (МБРР). Аналогічних зусиль слід докласти і щодо реструктуризації іноземного боргу перед Росією, природно, якщо йдеться про зовсім безнадійні борги (серед дебіторів Росії є держави, які складно віднести до країн-банкротів), оскільки навіть списання 90 % боргів зараз зовсім не означає погашення тих, що залишилися (10 %), через 20-26 років.

У цілому процес реструктуризації боргу іноземних держав перед Росією має повною мірою регулюватися Бюджетним кодексом, який дозволяє проводити реструктуризацію і списання частини заборгованості перед Росією (в рамках участі в міжнародних фінансових організаціях і фінансових клубах) без ратифікації відповідних договорів у Державній думі РФ. Разом з тим Бюджетний кодекс не регламентує форми реструктуризації боргу іноземних держав перед Росією, такі як обмін боргу на акції, ресурси, товари або експорт.

Враховуючи важливість боргової тематики, одним з варіантів реалізації на практиці нових принципів адміністрування бюджету може стати бюджетна цільова програма зі створення системи управління державним боргом.

2.7.7. Етапи реформування фінансової системи Російської Федерації до 2025 р.

2003-2015 рр. - стратегічна реконструкція і відновлення позитивного потенціалу фінансів держави. На цьому етапі джерелом зростання фінансових ресурсів держави буде паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) і інші галузі, в яких вже створений експортний потенціал, а також вивільнення ресурсів для економічного зростання під впливом процесу нормалізації витрат держави.

Цільові орієнтири бюджетно-податкової сфери до 2015 р. такі:

- сукупність бюджетного потенціалу розширення виробництва (бюджетні ресурси і ресурси позабюджетних соціальних доходів) - 45-50 %;

- консолідований бюджет РФ - 35-43 %; федеральний бюджет - 20-25 %;

- консолідований бюджет суб'єктів Росії, включаючи місцеві бюджети, - 15-18 %;

- рівень податкових доходів у консолідованих бюджетах Росії-85%;

- прямі доходи від державного майна і державного сектору -15 %.

2016-2025 рр. - активне становлення нормальної (за світовими стандартами) системи державних фінансів, здатної адекватно відповідати на вимоги глобалізації, реально вирішувати як поточні, так і перспективні проблеми національної економіки.

Така ситуація можлива тільки за умови кардинальної трансформації механізмів формування бюджетного потенціалу держави, перш за все шляхом:

- модернізації податкової бази;

- модифікації державою структури власності, включаючи можливості націоналізації, враховуючи значущість економічних і фінансових активів у формуванні доходів бюджету;

- скорочення обсягів тіньової економіки, ліквідації корупції і криміналітету;

- формування прошарку платників податків, фінансовий стан і життєвий рівень яких дають їм можливість сплачувати податки на рівні можливостей і потреб цивілізованого суспільства.