Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Фінанси Польщі в перші роки реформи (після 1989 р.)

Фінанси Польщі до реформи 1090 р.

У середині 80-х років XX ст. у Польщі ВНП на душу населення становить 7270 дол. США. Період "Солідарності" та воєнний стан збільшили фінансовий тягар. На 1988 р. польська заборгованість становила 38,5 млрд дол. США (1030 дол. на душу населення).

До реформи 1990 р. найбільші видатки державного бюджету йшли на розвиток економіки, насамперед важкої промисловості. Але навіть при цьому два найбільших підприємства Польщі суднобудівний завод у Гданську і сталиварний завод в Катовіцах - були банкрутами. У 1989 р. (перед реформою) державний сектор мав 21 тис. державних підприємств, в яких 9 тис. фінансувалися центральною або місцевою владою.

Значні видатки пішли на модернізацію польської економіки у 70-80 рр. XX ст., але вони не окупились, що призвело до зростання дефіциту бюджету і державного боргу, який сягав близько 40 млрд дол. США. З Польщі хотіли зробити другий Тайвань, але це не було реалізовано, оскільки польські товари були низької якості.

У цілому в 1989 р. (перед реформою) бюджетний баланс Польщі характеризувався такими цифрами (у % до ВВП країни): доходи - 41,4, видатки - 48,8 та дефіцит - 7,4.

Фінанси Польщі в перші роки реформи (після 1989 р.)

Як вважають деякі фахівці, польська економіка у 90-ті роки XX ст. мала чотири фази: шокова терапія, коригування, повзуча і протекціонізм. Середнє зростання ВНП у 90-ті роки XX ст. було дуже високим і становило б-6 %.

Відсутність необхідного законодавства ускладнювало процес приватизації, який гальмували й процеси етатизації.

Національні інвестиційні фонди (НІФ)

Як показала практика, підприємства, які є державною власністю, гірше розпоряджаються своїм майном, а управління ними набагато менш ефективне, ніж у приватних фірмах. Один із способів приватизації в Польщі становлять Національні інвестиційні фонди (НІФ) - це акціонерні товариства, які діють на підставі Закону від 30 квітня 1993 р. їхнє завдання полягає у розпорядженні довіреним їм Державною скарбницею майном з метою досягнення якнайбільших вигід для своїх акціонерів. У Польщі функціонує п'ятнадцять НІФ, кожен з них отримав понад тридцять пакетів більшості акціонерних товариств і кількасот меншості. Завдання НІФ полягало в розпорядженні отриманим майном, щоб збільшити його вартість. Акціонерами НІФ стали польські громадяни, котрі отримали Загальне пайове посвідчення і замінили його на акції НІФ. До НІФ держава вирішила внести акції державних підприємств, які були скомерціоналізовані раніше. Кожен з Фондів отримав в міру однакове майно, НІФ поділили між собою акції 512 товариств за жеребом, отже, незважаючи на застосування алгоритмів, які вирівнювали шанси кожного з них, деякі ШФ отримали товариства більш сучасні і вище оцінювані, а деякі - товариства із секторів із слабшими перспективами розвитку. Кожен ШФ отримав паї більшості по 33 % акцій в майже 34 товариствах та кількасот паїв меншості по майже 2 % акцій решти. Управління НІФ становить дуже привабливе починання, яке приваблює додатковий капітал, тому що управляюча фірма отримує (протягом 10 років) 15 % акцій НІФ як винагороду за управління.

Основним юридичним актом, який регулює нині в Польщі безпосередньо процеси приватизації, є Закон від 30 серпня 1996 р. про комерціалізацію і приватизацію державних підприємств.

Безпосередні закордонні інвестиції в процесі приватизації польської економіки

Закордонний капітал, який надходить до Польщі, впродовж тривалого часу виконує головну роль в процесі її приватизації та реструктуризації. Найбільш бажаним є його приплив у формі безпосередніх закордонних інвестицій - насамперед, у зв'язку з їх довготерміновим характером. При нестачі польського капіталу, закордонні інвестиції стають головним елементом для створення економіки, заснованої на приватному капіталі, де власник майна однозначно визначений і може проводити ефективний контроль над економічними процесами, що стимулює вищу рентабельність вкладеного капіталу.

Головним чинником, який притягає закордонний капітал у формі безпосередніх закордонних інвестицій в економіку, є високий рівень економічного зростання. В свою чергу економічне зростання знаходиться в позитивній кореляції з процесом приватизації, тому що по своїй суті вона пов'язана з більш ефективним господарюванням, прискоренням технічного поступу, зростанням продуктивності праці і зниженням витрат.

Центральний уряд з метою збалансування держбюджету почав скорочувати видатки, що на перших порах спричинило підвищення цін. Переважна частина державних підприємств була приватизована, що скоротило видатки на утримання державного сектору. Були введені податкові пільги для розвитку дрібного і середнього бізнесу. Польща отримала значну фінансову допомогу з Заходу, зокрема і від поляків, які проживають за кордоном, але ефективність використання цієї допомоги виявилась недостатньою. Була також проведена реструктуризація заборгованості Польщі перед західними кредиторами і близько 40 млрд заборгованості було "розтягнуто" в часі. Разом з тим зберігалося дотування багатьох державних підприємств у стратегічних галузях (вугільна промисловість, мідна промисловість, електроенергетика). Відбулося також збільшення частки соціальних видатків у ВВП країни в перші роки після реформи, але у другій половині 90-х років вони зменшилися і стабілізувалися, що видно з ситуації стосовно дотацій Фонду соціального страхування (ФСС)(див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Дотації з Державного бюджету Польщі Фонду соціального страхування

У Польщі протягом перехідного періоду допомога сільському господарству була перебудована відповідно до вимог так званої "зеленої скриньки" Світової організації торгівлі (СОТ) - це заходи, неспрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, а отже, не порушують принципів справедливої конкуренції. Державні витрати в межах "зеленої скриньки" можуть здійснюватись на підтримку наукових досліджень, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультативне обслуговування; на фінансування ветеринарних і фітосанітарних заходів, контроль за безпекою продуктів харчування;

вдосконалення інфраструктури, поліпшення землекористування, сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва тощо. У Польщі в першій половині 90-х років XX ст. частка доходів "зеленої скриньки" поступово зростала і протягом 1996-1998 рр. почала переважати у структурі підтримки сільського господарства. За даними Секретаріату СОТ, у 1998 р. частка "зеленої скриньки" у бюджеті державної підтримки Польщі сягала 73,8 %.

У Польщі комерційна діяльність Національного банку Польщі (НБП) була розділена між 9 новоствореними державними банками, приватизація яких почалася з 1993 р., коли були приватизовані 2 банки. На кінець 2002 р. структура банківської системи в Польщі була такою (в шт.): іноземні банки - 8 (7 %), місцеві - 16 (13,9 %), державні - 46 (40 %), приватизовані - 46(89,1%).

У результаті реформи з другої половини 1992 р. польська економіка почала виходити з кризи. В цьому році бюджетний баланс характеризувався такими показниками (у % до ВВП країни): доходи - 44, видатки - 50,7, дефіцит - 6,7.

Для першої половини 90-х років XX ст. був характерний дефіцит бюджету Польщі в обсязі б %, оскільки держава була змушена збільшити видатки на соціальні цілі (з 10 в 1990 р. до 21 % в 1993 р.), щоб зменшити соціальну напругу в суспільстві.

У середині та другій половині 90-х років XX ст. економіка Польщі "пішла на підйом" (див. табл. 4.2). Це позитивно відобразилося і на доходах бюджету країни (див. табл. 4.3).

Як подано в табл. 4.3, початок XXI ст. для Польщі характеризувався значним дефіцитом державного бюджету, що стало результатом зниження темпів економічного розвитку країни. На 2004 р. дефіцит державного бюджету становив 45 млрд зл. З метою зменшення дефіциту в 2004-2007 рр. була розроблена програма скорочення державних видатків на суму більше 30 млрд зл. (програма Хауснера).

Відповідно до середньо-термінової стратегії публічних фінансів (2003 р.) за сценарієм стабільного зростання у 2005 р. державний борг Польщі повинен був зменшитися до 59,3 % відповідно до ВВП, в 2006р. - 55,5, а в 2007 р. - до 53,2 % відповідно до ВВП. Відповідно дефіцит державного бюджету повинен зменшитися з 45,5 у 2004 р. до 24,7млрд зл. у 2005 р., в 2006 р. у країні повинен бути профіцит у обсязі 14,1 млрд зл., а у 2007 р. -

Таблиця 4.3. Доходи і видатки Державного бюджету Польщі, в млрд зл.

Польща повинна вийти на нульовий дефіцит державного бюджету. Це, напевно, могло б бути можливо, оскільки темпи приросту ВВП становили в 2005 р. - 4,0 %; 2006 - 4,2 %; планувалось у 2007 р. 4,2 % , але реально приріст дорівнював 3,2 %, що значно нижче.

Польська економіка, особливо з огляду на її застарілу структуру" залишається позаду модернізованої західної економіки. Такі галузі, як гірнича й видобувна, є нерентабельними або взагалі збитковими. Сільське господарство, в якому зайнята майже четверть усіх працівників, мало механізоване й недостатньо оновлене, має певні труднощі в конкуренції з закордонними продуктами.

За оцінками спеціалізованої західної преси, польський економічний експеримент є вдалим, хоча на початку XXI ст. у Польщі був значний бюджетний дефіцит і державна заборгованість.

Податкові доходи Державного бюджету Польщі

В цілому бюджет Польщі ґрунтується на трьох найзначніших податках: особистому прибутковому, податку на додану вартість, акцизних зборах. На початку XXI ст. вони складали три чверті загального доходу. Зокрема ПДВ - близько 39 %, акцизний збір - 18, податок на доходи фізичних осіб - близько 18 %. Інші податки мають другорядне значення. Водночас доходи місцевих органів влади значною мірою залежать від трансфертів з вищих бюджетів.