Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Типи пенсійних схем. Особливості пенсійних схем, пропоновані різними типами недержавних пенсійних фондів

Існує два основних типи пенсійних схем.

1. Персональні обов'язкові відкриті пенсійні фонди другого рівня пропонують одну й ту саму схему: накопичений капітал передається юридичній особі, яка зобов'язана забезпечити виплату ануїтету вигодонабувачу. Такі юридичні особи досі не створені, як немає й нормативних актів, які б регулювали питання обчислення ануїтету.

2. Професійні добровільні пенсійні схеми третього рівня, які називають "професійними пенсійними програмами"(ППП), і які можуть функціонувати лише в одній з чотирьох форм, передбачених Законом:

1) професійний пенсійний фонд;

2) угода про перерахування внеску працівника до інвестиційного фонду;

3) пов'язаний з інвестиціями груповий договір страхування життя, укладений працівниками з компанією страхування життя;

4) пов'язаний з інвестиціями груповий договір страхування життя, укладений працівниками з компанією страхування життя на взаємних засадах.

Пенсійні програми є планами з визначеними внесками, які пропонуються працівникам їхніми роботодавцями. Внески за учасників пенсійної програми сплачує роботодавець, але учасники можуть сплачувати додаткові внески, подавши відповідну заяву.

Пенсійні програми у формі професійного пенсійного фонду (ППФ) мають такі особливості:

o ППФ засновується та управляється професійним пенсійним товариством (ППТ) некомерційною акціонерною компанією. Акціонерами ППТ є роботодавці, які запропонували пенсійні програми своїм працівникам;

o повне відокремлення активів фонду від активів пенсійного товариства; пенсійний фонд не може підпадати під банкрутство;

o члени пенсійного фонду можуть вносити до фонду акції своїх приватизованих підприємств-роботодавців;

o професійні пенсійні фонди можуть доручати управління своїми активами сторонній компанії з управління активами;

o інвестиційні обмеження для ППФ визначаються Законом про організацію та функціонування пенсійних фондів;

Закон про організацію та функціонування пенсійних фондів встановлює, що за рахунок активів пенсійних фондів можуть покриватися лише такі витрати:

- оплата адміністративних послуг ППТ (не більше 0,05 % вартості активів на місяць);

- оплата послуг зберігача;

- трансакційні витрати, пов'язані з інвестуванням;

- попередні відрахування з внесків не справляються. Пенсійні програми у формі угоди про перерахування внеску

працівника до інвестиційного фонду мають такі особливості:

- вкладник може вибрати один з групи інвестиційних фондів і має можливість змінити інвестиційний фонд;

- угода може також передбачати накопичення внесків лише в одному інвестиційному фонді.

Пенсійні програми у формі пов'язаного з інвестиціями групового договору страхування життя, укладеного працівниками з компанією страхування життя, мають такі особливості:

- частина внеску використовується для страхового захисту (страхова частка внеску), але більша його частина надходить до капітального фонду й інвестується;

- інвестиційні обмеження визначаються Законом про професійні пенсійні програми;

- активи капітального фонду не відокремлюються від активів страхової компанії; капітальний фонд не може підпадати під банкрутство.

Сьогодні наближується до завершення законодавча робота над розширенням пенсійних схем третього рівня за рахунок персональних схем. Передбачається створення індивідуальних пенсійних рахунків. Гроші на таких рахунках звільнятимуться від прибуткового податку на інвестиційний дохід (ставка цього податку нині становить 20 %) у межах 150 % середньомісячної заробітної плати на рік за умови, що їх не знімають до досягнення 60-річного віку.