Фінансова система України - Карлін M.I. - 8.1. Особливості фінансів підприємств в Україні

8.1. Особливості фінансів підприємств в Україні

Фінанси підприємств, або фінанси суб'єктів господарювання, призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів із метою забезпечення відтворення виробництва, отримання прибутку для власників.

Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різнобічні відносини.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснен­ня витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпе­чується за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках.

Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формуван­ня основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'я­зані з діяльністю підприємства.

За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою—платежі в бюджет і цільові фонди, з банків­ською системою — погашення кредитів і сплата відсотків. Ці відносини опосередковуються вихідними грошовими потоками.

Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати — прибуток чи збиток. Прибуток — це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток — це перевищення валових витрат над валовими доходами.

Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Сума прибутку після сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись у централізовані корпора­тивні фонди, якщо підприємство входить до певного корпора­тивного об'єднання (внутрішньокорпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на по­повнення статутного фонду — капіталізацію прибутку (внут­рішні грошові потоки).

З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати. У такому разі здійснюється фондовий рух грошових потоків. Крім того, мож­ливий канальний рух грошових потоків, коли фонди не створю­ються, а оплата передбачених витрат проводиться безпосеред­ньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки).

Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розмі­щена на фінансовому ринку, на якому підприємство може також отримати інвестиції для свого розвитку, як у багатьох країнах світу. В Україні в цьому плані поки є багато невирішених проблем.

Внаслідок процесів роздержавлення в Україні сформувався недержавний сектор економіки, на який у 2004 р. припадало 75,7 % промислового виробництва та 48,8 % інвестицій в основний капітал. Швидкість обертання грошей у підприємств недер­жавного сектору в 1,8 рази перевищувала відповідний показник державних підприємств. Проте і нині держава залишається власником великих пакетів акцій вітчизняних акціонерних товариств. Державні корпоративні права становлять лише 8 % власності акціонерних товариств, але державі належить 48,3 % кор­поративних прав, які перевищують 5 % від статутного фонду. У

2004 p. держава мала частку в статутному фонді 2304 акціонер­них товариств, більшість з яких становили підприємства промисловості (45,1 %) та транспорту (18,9 %).

Основним фактором розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях України були масова приватизація дер­жавних підприємств і їх реорганізація в акціонерні товариства. Одним із таких підприємств є відкрите акціонерне товариство ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2". Здатність виплачувати дивіденди акціонерним товариством підтверджує його платоспроможність та високий рівень фінансового менеджмен­ту. Пропонована система показників, згідно з дослідженнями кандидата економічних наук СІ. Головка, характеризує оцін­ку рівня дивідендних виплат досліджуваного акціонерного то­вариства, а також загальну ефективність фінансового менеджменту корпорації (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Основні показники фондового ринку ВАТ "Дніпро­петровський хлібокомбінат № 2" (2000—2004 pp.)

Показник2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.2004 р.
Прибуток на акцію, грн..3,312,996.616,947,15
Активи на акцію, грн..413,20428,90607,80712,40724,50
Капіталізація підприємства, млн.. грн..1,802,203,303,704,10
Відношення ціни акції до прибутку на акцію1,631,541,972,132,22
Рентабельність продажу, %1,341,251,661,721,78
Рентабельність акціонерного капіталу, %0,920,841,091Д21.14
Норма валового дивіденду, %8,157,8411,0011,1111,16
Частка валового дивіденду, %12,1411,1613,6314,1214,69
Покриття дивіденду, разів3,703,304,604,95,00
Коефіцієнт співвідношення ринкової ціни акції та її но­мінальної вартості1,151,111,241,291,31

Наведені показники свідчать про зростання фінансової ста­більності підприємства та можливість виплати ним дивідендів.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами — працівниками корпорації. Одним із найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогодні є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств із дер­жавною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підпри­ємства та його статутний капітал. Однак для державного бю­джету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Аналіз закордонного досвіду функціонування корпоративних структур показує, що у світі є три корпоративних моделі: англо-американська, японська та німецька (рейнська). Порівнюючи ці моделі з практикою фінансового менеджменту, можна зробити висновок, що в Україні складається система корпоративних від­носин найбільш подібна до англоамериканської. За структурою власності серед вітчизняних корпорацій можна виокремити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю); акціонерні товариства, пе­реважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю, тобто є поса­довими особами товариства або посадові обов'язки яких передба­чають таку участь); акціонерні товариства, в яких інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне управління. Переважання інсайдерської або аутсайдерської власності свідчить про можливість відповідної групи акціонерів на законних підставах блокувати будь-які вигідні для них дії акціонерів-опонентів. В акціонерних товариствах зі спільним володінням жодна з груп власників не має більшості та вимушена шукати партнерів для створення коаліцій.

Станом на 1 січня 2005 р. загальний обсяг зареєстрованих емісій цінних паперів в Україні становив 47,29 млрд.. грн.., з яких акцій — 16,79 млрд.. грн.. У структурі випуску акцій за цей період найбільшу частку становили акції підприємств — 92,56 %, у тому числі емісії акцій відкритих акціонерних товариств — 62,57 та закритих акціонерних товариств — 29,99 %. Значна кількість емісій акцій у 1996—1999 pp. була зареєстрована в про­цесі корпоратизації та приватизації державних підприємств. Навіть після закінчення масової приватизації у 2000 р., частка таких емісій становила 14,85 % (2,112 млрд.. грн..) від загального випуску акцій акціонерних товариств.

Серед інституційних інвесторів, які активно здійснювали операції з акціями в Україні, варто назвати інвестиційні фонди, страхові компанії і банки. Інвестиційні фонди і компанії залучають фінансові засоби дрібніших інвесторів шляхом емісії і поширення інвестиційних сертифікатів. У 2004 р. структура продажу на первинному ринку цінних паперів була такою: акції — 87 %, векселі — 3, деривативи — 5, облігації підприємств — 4, інвестиційні сертифікати — 1 %.

Станом на 1 січня 2005 р. обсяг випуску акцій, зареєстрова­них ДКЦПФР, із вирахуванням скасованих випусків, становив 428,9 млрд.. грн.. При цьому протягом 2005 р. комісією було за­реєстровано випусків акцій на суму 28,3 млрд.. грн.. із вирахуван­ням скасованих випусків (без вирахування скасованих випусків — 29,5 млрд.. грн..).

Обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків акцій постійно змінюється. Так, за останні вісім років зафіксовано тенденцію, коли кожні три роки після зменшення зареєстрованих обсягів акцій відбувається їх поступове збільшення. Так, у 2004 р. ДКЦПФР зареєструвала 1705 (із вирахуванням 257 скасованих випусків) випусків цінних паперів на загальну суму 28,3 млрд.. грн.. Порівняно з 2003 р. сума зареєстрованих випусків акцій зросла на 10,3 млрд.. грн.. Протягом 2004 р. найбільшу кількість і обсяг зареєстрованих випусків акцій було зафіксовано у ПІ кварталі 2004 р. — відповідно 511 випусків акцій на суму 10,49 млрд.. грн..

До регіонів, емітенти яких зареєстрували найбільші обсяги випусків акцій, належать Київська область (36 % ) і м. Дніпропе­тровськ (25 %). Частка їхніх акцій становить 61 % від загально­го обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів. У 2004 р. було зареєстровано найбільші випуски акцій відкритих акціонерних товариств на суму 15,15 млрд.. грн.., що на 7,22 млрд.. грн.. більше ніж у 2003 p., закритих — на суму 11 млрд.. грн.., що на 4,3 млрд.. грн.. перевищує показник 2003 р.

Як переконує досвід, підприємства промисловості часто вдаються до такого залучення коштів, як емісія акцій, і не один, а кілька разів. Це дуже привабливий вид інвестиційних ресурсів (як для підприємства, так і для інвестора).

За січень — травень 2006 р. підприємства України одержали фінансовий результат від звичайної діяльності у сумі 18,3 млрд.. грн.., або 74 % від обсягів за відповідний період минулого року. 61,8 % підприємств були прибутковими (30 млрд.. грн.. прибутку), а 38 % підприємств працювали збитково (11,1 млрд.. грн.. збитків).

Звичайно, нестабільна політична ситуація певною мірою гальмувала розвиток українського підприємництва, але були й інші, не менш вагомі, причини, зокрема:

- відсутність чіткої системи правових актів державної по­літики у сфері підтримки малого підприємництва;

- збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцен­зування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

- відсутність реальних та дійових механізмів фінансово-кредитної підтримки;

- надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

- невпевненість підприємців у стабільності умов здійснення бізнесу;

- надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність вироблення та реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, що відповідає стратегії розвитку економіки.

8.2. Проблеми інноваційної діяльності підприємств України
8.3. Фінанси державних підприємств (на прикладі ВАТ "Укрнафта")
8.4. Фінанси недержавних підприємств (на прикладі ВАТ "Луцький підшипниковий завод" корпорації SKF)
8.5. Проблеми і шляхи забезпечення фінансової безпеки підприємства
8.5.1. Суть фінансово-економічної безпеки підприємства
8.5.2. Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства (на прикладі акціонерного товариства)
8.5.3. Державний захист фінансово-економічної діяльності підприємства
8.5.4. Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення
Розділ 9. СТРАХУВАННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
9.1. Необхідність та напрями страхування
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru