Фінансовий менеджмент - Крамаренко Г.О. - РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Глава 1. ЦІЛІ, ЗАВДАННІ І СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Фінанси, їх роль і функції в процесі суспільного відтворення

Фінанси присутні у всіх суспільно-економічних формаціях і обумовлені певними принципами: наявністю держави і розвитком товарно-грошових відносин. Історичний характер фінансових відносин базується на певній послідовності і підпорядкованості розвитку суспільства. Розвиток фінансових відносин відбувається одночасно з розвитком товарного виробництва.

Своєрідність відносин, що становлять зміст фінансів як економічної категорії, полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. З виникненням грошей виробництво і рух сукупного суспільного продукту опосередковуються грошовими відносинами.

Потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність, задовольняється за рахунок фінансів. Фінанси є інструментом реалізації вартісного розподілу суспільного продукту, з їх допомогою забезпечується задоволення відтворюваних потреб, що постійно змінюються.

Процес суспільного відтворення включає такі основні стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Сферою виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, коли відбувається розподіл вартості суспільного продукту в її грошовій формі. Саме на цій стадії з'являються фінансові відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом суспільного продукту і національного доходу, що е грошовими відносинами.

Формування чистого прибутку як частини сукупного суспільного продукту відображає фінансові відносини і є об'єктивним процесом, тому що без нього неможливе розширене відтворення.

Незважаючи на те, що на другій стадії рух вартості в грошовій формі здійснюється відокремлено від руху товарів і характеризується її відчуженістю або цільовим відокремленням кожної частини вартості, фінанси активно впливають на процес виробництва. Через чистий прибуток фінанси активно впливають на всі сторони відтворювального процесу і кругообіг фондів. У цьому полягає специфіка й особливість фінансів.

Таким чином, фінанси являють собою економічні відносини, що виникають у суб'єктів господарювання і держави з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих коштів для забезпечення умов розширеного відтворення, стимулювання (задоволення соціальних потреб товариства.

Фінанси як розподільча категорія пов'язані з кінцевими результатами господарської діяльності. Сфера виробництва є основною ланкою фінансової системи. У цій сфері створюється сукупний суспільний продукт, національний доход і чистий прибуток. Створений у сфері матеріального виробництва чистий прибуток є основним елементом і джерелом подальшого розподілу, перерозподілу і формування централізованих фондів держави.

Наявність різних суспільних потреб у суб'єктів господарювання і держави призводить до виникнення різноманітних фінансових відносин, що можуть бути виділені в такі групи:

- грошові відносини підприємств з іншими господарюючими суб'єктами, що виникають при товарно-обмінних операціях;

- грошові відносини між державою і господарюючими суб'єктами, пов'язані з платежами в держбюджет і фінансуванням держбюджету;

- грошові відносини господарюючих суб'єктів, пов'язані з формуванням і використанням позабюджетних і страхових фондів;

- грошові відносини господарюючих суб'єктів із своїми працівниками щодо розширеного відтворення робочої сили;

- грошові відносини між господарюючими суб'єктами і банківською системою з приводу одержання і погашення кредитів;

- грошові відносини всередині господарюючого суб'єкта, пов'язані з розподілом прибутку і формуванням фондів споживання і накопичення тощо.

Наявність різноманітних суспільних потреб у суб'єктів господарювання і держави призводить до виникнення різних видів фінансових зв'язків. Фінансові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання і державою в процесі розподілу вартості, є за своєю природою розподільчими відносинами. У загальній сукупності фінансових відносин з урахуванням ролі суб'єктів у суспільному виробництві виділяють такі три значні сфери: фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, установ, організацій); страхування; державні фінанси. Залежно від характеру діяльності суб'єкта, що робить визначальний вплив на склад і призначення цільових грошових фондів, усередині кожної із цих сфер виділяються ланки фінансової системи. Таким чином, фінансова система держави являє собою сукупність сфер і ланок взаємозалежних фінансових відносин (рис. 1.1).

Взаємозв'язок різних сфер фінансової системи

Рис. 1.1. Взаємозв'язок різних сфер фінансової системи

Фінанси суб'єктів господарювання є основною ланкою у фінансовій системі держави і являють собою грошові відносини, пов'язані з формуванням і розподілом фінансових ресурсів. В економічній літературі є різні визначення фінансових ресурсів. На нашу думку, фінансові ресурси господарюючих суб'єктів - це сукупність грошових прибутків і надходжень ззовні (залучені і позикові кошти), призначених для розвитку виробництва, виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і створення резервів.

За джерелами формування фінансові ресурси поділяються:

- на власний фінансовий капітал, утворений за рахунок власних і прирівняних до них коштів (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності та ін.);

- капітал, що мобілізується на фінансових ринках у результаті операцій із цінними паперами, позикових операцій і т. д.;

- капітал, що надходить у порядку перерозподілу фінансових ресурсів держави (бюджетні субсидії, субвенції, страхові відшкодування і т. д.).

Страхування як економічна категорія розкривається через систему економічних перерозподільчих відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні непередбачених несприятливих подій, що відшкодовуються за рахунок спеціальних цільових фондів, сформованих за рахунок внесків страхувальників. У результаті діяльності страхових організацій формуються потужні фінансові ресурси. Страхові компанії мають значний власний капітал, що гарантує їм фінансову незалежність, дозволяє брати під свою відповідальність достатньо значні ризики й освоювати нові, перспективні види страхування.

Страхові фонди нерозривно пов'язані із суспільним відтворенням, є його обов'язковим елементом і слугують економічним методом відновлення продуктивних сил, що руйнуються стихійними лихами або нещасними випадками.

В умовах ринкової економіки страхування є обов'язковим елементом ринкової інфраструктури, економічним важелем стабілізації економіки. Воно задовольняє зростаючі потреби в страховому захисті економічних і особистих інтересів членів суспільства.

Державні фінанси є найважливішою сферою фінансової системи країни. Вони являють собою грошові відносини з приводу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства. У складі державних фінансів виділяються такі окремі ланки: бюджети різних рівнів державного управління, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних підприємств. Важливу роль у складі державних фінансів відіграють бюджетні взаємозв'язки, що створюються на державному і на місцевому рівнях. Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідну фінансову базу. З цією метою в країні створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечує мобілізацію коштів для фінансування галузей народного господарства, соціальної сфери, створення і підтримки інфраструктури територій, утримання законодавчої влади, апарату управління й інших заходів.

Місцеві бюджети починають відігравати все більшу роль у регулюванні економічних процесів територій, впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил у суспільстві, сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємств, формуванню територіальної інфраструктури. Місцеві бюджети мають важливе значення у реалізації соціальних програм, фінансуванні зростаючого обсягу соціальних витрат, обумовлених підвищенням вимог до зростання якості життя.

Державні цільові фонди - окрема ланка в складі державних фінансів. Вони організаційно відділені від бюджетів і мають певний рівень самостійності. Головне призначення позабюджетних фондів будь-якого рівня полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел. Цільові фонди вирішують важливі завдання: забезпечення додатковими ресурсами пріоритетних сфер економіки (наприклад, фонди НДДКР, економічні фонди та ін.); розширення соціальних послуг населенню за допомогою різних спеціальних фондів.

Цільові фонди перебувають у власності держави, є автономними ланками і вилученню не підлягають. Звичайно найменування фонду відбиває напрямок використання коштів. Основними державними цільовими фондами є:

Пенсійний фонд - його кошти формуються за рахунок трьох головних джерел: страхових внесків роботодавців і працюючих, асигнувань з державного бюджету. Пенсійний фонд використовується для виплати: державних трудових пенсій, пенсій військовим, інвалідам, компенсацій пенсіонерам і т. д. До недержавного пенсійного забезпечення належать: недержавні пенсійні фонди; страхування пенсій у страхових компаніях; пенсійні фонди підприємств; особливі пенсійні рахунки в банках; інші форми недержавного пенсійного забезпечення. В умовах інфляції пенсії громадянам переглядаються у бік підвищення з урахуванням темпів зростання цін.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створюється страховим методом з обов'язковою участю коштів підприємств та організацій різних форм власності і громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Цей фонд здійснює захист прав громадян на одержання матеріального забезпечення і соціальних послуг у випадку тимчасової непрацездатності (включає догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворими членами сім'ї), вагітності і пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його родини. Гарантом діяльності фонду є держава. Джерела утворення фонду різні. Це страхові внески підприємств і організацій; кошти державного бюджету; страхові платежі найманих працівників, страхові платежі громадян України, що працюють за її межами, доброчинні внески підприємств, організацій і фізичних осіб.

Фонд соціального страхування у випадку безробіття утворюється за рахунок обов'язкових відрахувань роботодавців, обов'язкових страхових внесків із заробітку працівників у межах загальної суми стягнутих податків і коштів державного і місцевого бюджетів. Цей фонд створюється на державному і місцевому рівнях.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є самостійним видом обов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист і охорона життя і здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. Джерела його утворення: внески роботодавців, прибуток від розміщення тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках, штрафні санкції за порушення законодавства з охорони праці, добровільні внески, інші надходження.

Державні цільові фонди досить різноманітні як за рівнями управління (фонди загальнодержавного і місцевого значення), так і за функціонально-цільовим призначенням (економічного, соціального, або природоохоронного характеру).

Специфічною частиною державних фінансів є грошові відносини, що визначають зміст державного кредиту. За його допомогою держава мобілізує додаткові фінансові ресурси для фінансування загальнодержавних витрат і виконання своїх функцій. Об'єктивна необхідність використання державного кредиту пояснюється протиріччями між зростаючими потребами суспільства і можливістю їх задоволення за рахунок прибутків бюджету. Залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб здійснюється шляхом продажу на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Державний кредит являє собою відносини повторного розподілу вартості валового внутрішнього продукту і частини національного багатства. Лише частина прибутків і фондів, утворених на стадії первинного розподілу вартості, потрапляє у сферу його застосування. Через державний кредит перерозподіляються кошти, що спрямовуються у фонди споживання. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення і підприємств, не призначені для поточного споживання.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що використання державного кредиту для покриття дефіциту бюджету є більш ефективним і розумним способом порівняно з монетарними прийомами (наприклад, емісією грошей). Це пояснюється тим, що попит на грошові ресурси переміщується від юридичних і фізичних осіб до урядових структур, при цьому сукупний попит на гроші та їхню кількість в обігу не змінюється. Державні позики тимчасово скорочують платоспроможний попит населення і підприємств, тому що з обігу вилучається надлишкова грошова маса.

У цілому державний кредит при правильній організації позитивно впливає на економіку. Мобілізація державою тимчасово вільних коштів населення і підприємств сприяє нормалізації і зміцненню грошового обігу в країні й одночасно слугує джерелом прибутків для власників державних цінних паперів.

існуючі взаємозв'язки між вказаними сферами і ланками фінансової системи формуються за рахунок взаємного фінансового забезпечення їхньої діяльності. В основі цих взаємозв'язків знаходяться фінанси господарюючих суб'єктів, що здійснюють відтворювальну діяльність за рахунок самофінансування, кредитування, державного фінансування. За допомогою здійснюваної державної фінансової політики забезпечується оптимальне співвідношення між перерахованими ланками фінансової системи.

В умовах ринкової економіки зростає значущість управління фінансовими ресурсами, що за цих умов набувають першорядного значення, тому що це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо в будь-який інший вид ресурсів (трудовий, матеріальний).

Роль фінансових ресурсів важлива на різних рівнях управління (стратегічному, оперативному, тактичному). Проте особливе місце вони займають в стратегії розвитку підприємства. У цьому зв'язку фінансовий менеджмент набуває ключового значення в умовах ринкової економіки.

Глава 1. ЦІЛІ, ЗАВДАННІ І СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. Фінанси, їх роль і функції в процесі суспільного відтворення
1.2. Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту
1.3. Функції і механізм фінансового менеджменту
1.4. Правове, податкове і фінансове середовище бізнесу
1.4.1. Правове середовище бізнесу
1.4.2. Податкове середовище бізнесу
А. Податок на прибуток підприємств
Б. Податок на доходи фізичних осіб
1.4.3. Фінансове середовище бізнесу
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru