Фінансовий менеджмент - Крамаренко Г.О. - 9.2. Управління виробничими запасами

Підприємства, що працюють у сучасних умовах господарювання, завжди мають певні виробничі запаси. До них належать: сировина і матеріали, включаючи малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво і готова продукція, а також товари для перепродажу.

Управління виробничими запасами має величезне значення як у технологічному, так і у фінансовому аспектах. Для фінансового менеджера більш важлива загальна сума коштів, відокремлених з обороту (іммобілізованих) і тих, що знаходяться в запасах протягом виробничого циклу. Без такої вимушеної іммобілізації у фінансово-господарській діяльності не обійтися, тому цілком природне бажання мінімізувати втрати, що викликаються цим процесом.

Запаси сировини і матеріалів (raw materials inventory) забезпечують підприємству гнучкість у політиці закупівель. Без цих запасів йому довелося б працювати, терміново закуповуючи все, що необхідно для підтримки графіка виробництва Проте при цьому можуть виникати зайві запаси сировини і матеріалів. Запаси готової продукції (finished-goods inventory) дають підприємству гнучкість у сфері виробництва і збуту продукції. Запаси незавершеної продукції (inventory in transit) дають гнучкість у побудові виробничого графіка і створюють можливості для більш ефективного використання виробничих ресурсів.

Управління запасами охоплює питання кредитування запасів і оптимізації закупівель.

Кредитування запасів

Забезпеченням короткострокових позик можуть служити дебіторська заборгованість і запаси. Для забезпечення короткострокових позик можливі три варіанти використання запасів: застава всіх запасів з правом арешту; застава з довірчим управлінням; застава із зовнішнім управлінням.

Застава всіх запасів з правом арешту - у цьому випадку кредитор одержує право на всі запаси підприємства. Якщо воно не виконує зобов'язання за позицією, кредитор одержує право їх конфіскувати.

Застава з довірчим управлінням-кредитор одержує право на певні активи, тобто стає юридичним власником цих активів доти, поки позичка не погашена. У цьому випадку розпорядження заставленими активами залишається в руках боржника, який має можливість продати їх або використати для продовження виробничої діяльності.

Застава із зовнішнім управлінням. У даному випадку кредитор стає власником запасів, але право розпорядження ними переходить у треті руки. Ця третя сторона на заздалегідь визначених умовах відпускає їх боржнику для використання.

Таким чином, фінансовий менеджер повинен стежити за фінансовим циклом, що впливає на грошові потоки підприємства і визначає стан його фінансової стійкості і платоспроможності.

Фінансовий цикл - це час, протягом якого кошти підприємства вкладені в створені запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і дебіторську заборгованість з урахуванням часу обігу кредиторської заборгованості, оскільки вона компенсує виділення коштів у дебіторську заборгованість. Визначити параметри фінансового циклу в днях можна за формулою:

де Т - час фінансового циклу; Т3 - час обігу запасів;

Т - час обігу дебіторської заборгованості; Тю- час обігу кредиторської заборгованості. У свою чергу:

де 3^ - середня величина матеріальних оборотних активів;

Д- кількість днів у періоді (звичайно квартал - 90 днів або рік -365 днів);

ДЗ^ - середній розмір дебіторської заборгованості, що стосується виробництва;

КЗ^- середня величина кредиторської заборгованості, що стосується виробництва;

С"- повна собівартість реалізованої продукції;

ВР- виручка від реалізації продукції. Таким чином, фінансовий цикл включає час перебування оборотних коштів у двох стадіях кругообігу - виробничій і товарній. Методи управління фінансовим циклом підприємства визначаються його фінансовим станом.

Головним і майже єдиним важелем управління фінансовим циклом у підприємств з нормальним фінансовим станом є кредиторська заборгованість, що, як відомо, до того ж є джерелом оборотних коштів підприємства. За рахунок використання кредиторської заборгованості підприємство при збільшенні потреби в оборотних коштах:

- використовує найдешевше джерело;

- впливає на фінансовий цикл у бік його зменшення, при цьому прискорюється оборотність оборотних коштів.

Проте цей варіант рекомендується використовувати в таких випадках:

- якщо частка кредиторської заборгованості як джерела оборотних коштів знаходиться в межах норми (20-25%);

- якщо збільшення кредиторської заборгованості буде невеликим (на 5-10%).

У протилежному випадку порушується нормальна структура джерел оборотних коштів, можуть виникнути фінансові труднощі, постраждає престиж підприємства перед банками, постачальниками та іншими клієнтами.

Підприємства, що мають нестійкий фінансовий стан і певні проблеми у фінансово-господарській діяльності повинні управляти фінансовим циклом дещо в іншому порядку. Основними важелями впливу у такому випадку є час обігу запасів і дебіторської заборгованості. Кредиторську заборгованість рекомендується використовувати лише в обмежених випадках. Зменшення ж кредиторської заборгованості здійснювати паралельно зі зменшенням дебіторської.

Для підприємств із складним фінансовим станом не рекомендується займатися фінансовим циклом доти, поки вони не вирішать проблему забезпечення підприємства необхідним розміром власних коштів.

Оптимізація постачання

Як відомо, розв'язання будь-якої оптимізаційної задачі передбачає ідентифікацію цільовою критерію. У випадку із запасами таким критерієм є витрати, пов'язані з підтримкою запасів, і витрати, що укрупнення складаються з двох компонентів - на зберігання і витрати на закупівлю запасів. Очевидно, що із зростанням середнього розміру запасів збільшуються і витрати на зберігання. Тому збільшення активів підприємства, зокрема виробничих запасів, звичайно супроводжується і зростанням витрат на підтримку відповідних джерел фінансування.

Розв'язання задачі оптимізації виробничих запасів здійснюється таким чином:

де С - витрати на зберігання одиниці запасів; в - обсяг запасів;

О - витрати на закупівлю одиниці запасів. О* одержують у результаті диференціювання суми витрат на утримання запасів (Т), що визначається в такий спосіб:

де С, в і О мають той же зміст, що і в рівнянні (9.5), а О - число одиниць зберігання. Ця задача схожа з моделлю оптимізації запасів коштів Баумоля (ЕОО)1.

Рівняння (9.5) відоме як формула економного замовлення сировини і комплектуючих.

Кредитна лінія є інструментом згладжування коливань у надходженні доходів, що викликаються сезонними або випадковими факторами.

Для фінансового менеджера величезну роль відіграє володіння принципами аналізу ефективності вкладень у виробничі запаси.