Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М. - 3.4. Знос і амортизація

У процесі використання основні засоби підприємства зношуються і поступово частинами втрачають свою вартість у результаті фізичного чи морального зносу.

Фізичним зносом називають процес поступової втрати основними засобами своєї споживної вартості в процесі експлуатації, який виражається в матеріальному зносі окремих елементів основних засобів. Фізичний знос залежить від умов та інтенсивності експлуатації основних засобів, якості обслуговування, кваліфікації обслуговуючого персоналу тощо.

Моральний знос — це процес поступової втрати основними засобами їх вартості внаслідок конструктивного старіння, винайдення нових більш ефективних машин та устаткування. Використання морально застарілих машин, механізмів та устаткування призводить до зниження ефективності виробництва, підвищення собівартості виробленої продукції, зниження її якості та конкурентоспроможності.

У процесі експлуатації підлягають зносу не тільки основні засоби, а й нематеріальні активи, які часто втрачають свою вартість у результаті розробки та появи на ринку нових науково-технічних розробок, програмного забезпечення, високоефективних технологій, тобто в результаті свого морального старіння.

Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів і нематеріальних активів, міру їх зносу. Оскільки необоротні активи використовуються в процесі виробничої діяльності підприємства для створення нової продукції, їх вартість частинами переноситься на вартість виробленої продукції і поступово відшкодовується споживачами цієї продукції. Тобто амортизація виробничих основних засобів і нематеріальних активів — це процес відшкодування їх зносу поступовим перенесенням вартості цих основних засобів і нематеріальних активів (з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення та поліпшення) на вартість новостворюваної продукції, робіт чи послуг.

Не підлягають амортизації витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих основних засобів. Відшкодування їх вартості здійснюється за рахунок прибутку. Не нараховують також амортизацію на основні засоби та нематеріальні активи, не введеш в дію, та необоротні активи, властивості яких не змінюються з часом, наприклад, земельні ділянки та інші об'єкти природокористування.

Підприємство може використовувати різні методи нарахування амортизації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від методу нарахування амортизації, впливає на собівартість виробленої продукції і, отже, на балансовий прибуток підприємства. Значний розмір амортизаційних відрахувань призводить до зменшення балансового прибутку, проте збільшує обсяг коштів, які можна використати на оновлення необоротних активів.

Амортизаційні відрахування обчислюють, як правило, на основі корисного строку служби (строку корисного використання) об'єкта необоротних активів, що визначає період часу, протягом якого власнику економічно доцільно використовувати даний об'єкт. Фізичний строк служби найчастіше перевищує строк корисного використання, проте функціонування об'єкта після закінчення корисного строку служби неефективне, супроводжується високими експлуатаційними витратами, може призводити до випуску застарілої продукції.

До основних методів нарахування амортизації відносять:

· лінійний;

· зменшуваного залишку;

· подвійного зменшення залишку;

· списання вартості за сумою років корисного використання;

· списання вартості відповідно до обсягу виробленої продукції.

При лінійному методі об'єкти основних засобів або нематеріальні активи амортизуються рівними частками виходячи з їх первісної або відновної вартості з урахуванням індексації протягом строку корисного використання цих об'єктів. Сума щорічних амортизаційних відрахувань в цьому разі залишається незмінною (якщо індексація не проводиться). & визначають за формулою

де Вп, п — відповідно первісна вартість та строк корисного використання об'єкта основних засобів в роках. (При індексації вартості основних засобів амортизаційні відрахування відповідно індексуються.)

Норма амортизації, що визначає частку щорічних амортизаційних відрахувань у процентах до вартості об'єкта, при лінійному методі нарахування амортизації дорівнює:

Відповідно до формули (3.2) сума щорічних амортизаційних відрахувань становить:

У світовій практиці амортизаційні відрахування за лінійним методом часто розраховують на основі двох вартостей: первісної — Вп та ліквідаційної — В , яка визначає залишкову вартість об'єкта на кінець строку корисного використання, тобто

Це більшою мірою відповідає дійсності, оскільки строк корисного використання менший від фізичного строку служби, і об'єкт основних засобів по закінченні корисного строку служби може використовуватись у господарській діяльності та мати певну споживну вартість.

При використанні метода зменшуваного залишку норма амортизації, розрахована на основі корисного строку служби об'єкта основних засобів за формулою (3.2), застосовується до залишкової вартості об'єкта Вз на початок року:

Це приводить до поступового зменшення суми щорічних амортизаційних відрахувань та зростання залишкової вартості об'єкта на кінець корисного строку служби.

Метод подвійного зменшення залишку є одним із методів прискореного компенсування витрат. У разі його використання до залишкової вартості основних засобів застосовується подвійна норма амортизації, що дає змогу в перші роки експлуатації необоротних активів компенсувати більшу частину витрат на їх придбання. Суму щорічних амортизаційних відрахувань в цьому випадку визначають за формулою

Амортизацію нараховують протягом корисного строку служби устаткування, який використовується для визначення норми амортизаційних відрахувань.

Метод списання вартості за сумою років корисного використання передбачає визначення суми щорічних амортизаційних відрахувань за і-й рік за формулою

де — відповідно первісна та ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів; nj — кількість років, що залишились до закінчення корисного строку використання; n — сума років експлуатації об'єкта

При використанні методу списання вартості відповідно обсягу виробленої продукції сума щорічних амортизаційних відрахувань визначається на основі первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, обсягу виробленої в поточному році продукції к( та загального виробничого ресурсу устаткування к:

Нарахування амортизації нематеріальних активів, як і основних засобів, здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством, але не більш як 20 років. При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів враховують строки корисного використання подібних активів, моральний знос, що передбачається, правові або інші обмеження щодо строків використання, інші чинники.

Використання для фінансового обліку будь-якого з методів нарахування амортизації впливає на балансовий прибуток підприємства, однак при цьому не визначає прибуток у цілях оподаткування і не може застосовуватись у податковому обліку без відповідних змін.

З метою визначення прибутку в цілях оподаткування в податковому обліку норми амортизації встановлюються в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду в такому розмірі (у розрахунку на квартал):

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду (кварталу або року) визначають застосуванням норм амортизації до балансової (залишкової) вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.

Підприємство може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3 протягом семи років за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):

Таке рішення не можуть приймати підприємства, що випускають продукцію, ціни на яку регулюються державою, або підприємства, які займають монопольне становище на ринку.

Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а його вартість прирівнюється до нуля. Амортизація основних засобів груп 2, 3 і 4 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовують лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який підприємство визначає самостійно відповідно до строку корисного використання таких нематеріальних активів, але не більш як 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування здійснюються до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується при визначенні валових витрат підприємства.