Фінансовий ринок - Шелудько В.М. - 14.6. Брокерська діяльність

Брокерська діяльність — це діяльність щодо укладання угод з цінними паперами на основі угод комісії або доручення. Брокер виступає посередником, агентом інвестора, що діє від імені клієнта та за його дорученням і отримує винагороду у вигляді комісійних. Брокерські комісійні складають основну частину витрат на проведення трансакцій на фондовому ринку.

Брокерські контори суттєво відрізняються як спектром послуг, які вони надають своїм клієнтам, так і розміром комісійних. Існують брокерські контори з пониженою комісією, які надають обмежену кількість послуг за понижену ціну. Інвестори, яким не потрібні консультації чи інші додаткові послуги, звернувшись до таких брокерських фірм, можуть заощадити кошти. Часто брокерські фірми є досить великими. В таких фірмах інституційних та індивідуальних інвесторів обслуговують різні спеціалісти фірми.

Брокерські фірми в США часто мають універсальний характер і діють як брокери, дилери та інвестиційні банкіри. Конкуренція привела до того, що брокерські фірми почали займатися діяльністю, яка характерна для банків, а саме почали запроваджувати рахунки для управління готівкою. Такі рахунки забезпечують власникам набір фінансових послуг, що включають кредитні картки, негайне надання позик, автоматичне інвестування виручки від продажу цінних паперів у взаємні фонди грошового ринку тощо.

Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, рух коштів на якому відображає операції купівлі та продажу на замовлення клієнта тих чи інших цінних паперів. Основною інформацією, що міститься в замовленні клієнта, оформленому у вигляді клієнтської заявки, є назва брокерської контори, вид цінного папера, розмір заявки, максимальний термін виконання, тип заявки.

Розмір заявки може бути виражений у повних лотах, дорівнювати неповному лоту чи бути комбінацією повного та неповного лотів. Залежно від терміну виконання розрізняють одноденні, на визначений термін та відкриті заявки.

Одноденна заявка має бути викопана протягом дня. Якщо на кінець дня заявка залишилась невиконаною, її анулюють.

Заявка на визначений термін (тиждень, місяць) діє протягом визначеного в ній терміну, по закінченні якого вона автоматично анулюється.

Відкрита заявка чинна до її виконання чи відміни клієнтом. Часто такі заявки вимагають від інвестора регулярного підтвердження того, чи заявка залишається чинною. Інвестор може дати таке підтвердження на тиждень або місяць, тоді брокер несе відповідальність за відміну заявки по закінченні наведеного терміну.

Основні типи заявок визначаються з вимог інвесторів щодо обмеження цін купівлі-продажу цінних паперів і класифікуються так:

ринкова — заявка на купівлю або продаж визначеного виду цінного папера за найбільш вигідною поточною ціною. Як правило, така заявка одноденна. Більша частина угод на біржах укладається саме на основі ринкових заявок;

лімітна — заявка з обмеженням ціни. В цьому разі інвестор зазначає граничну ціну, тобто мінімальну ціну продажу або максимальну ціну купівлі. Якщо цей ліміт не досягається (поточна ціна продажу нижча від граничної або поточна ціна купівлі вища від граничної), заявка брокером не виконується;

"стоп"-заявка — заявка брокеру здійснити купівлю або продаж акцій в той момент, коли ціна досягне обумовленого в наказі рівня, тобто купити акції, коли ціна зросте до зазначеного в заявці рівня, або продати, коли ціна впаде до визначеного рівня. Як правило, призначення таких заявок — страхування від можливих збитків і забезпечення деякого мінімального рівня прибутку;

лімітна "стоп"-заявка — заявка, яка автоматично перетворюється в лімітну по досягненні деякої буферної ціни. При подачі такої заявки інвестор зазначає дві ціни: буферну, або "стоп"-ціну, та граничну ціну виконання. Якщо лімітна заявка може бути виконана за невизначеною ціною після досягнення ціною певного рівня, то лімітна "стоп"-заявка може бути невиконана взагалі, оскільки по досягненні буферної ціни може відразу стати недосяжною гранична ціна виконання.

Заявки можуть містити різні застереження, а саме:

1) про право брокера діяти на свій розсуд. Таке застереження дає змогу брокеру самому встановлювати специфікацію заявки — повністю всі її параметри або тільки термін та ціну виконання. Частіше зустрічається в лімітних наказах, рідше — в ринкових;

2) "виконати або відмінити" означає, що заявку треба виконати негайно в повному обсязі або відмінити;

3) "виконати негайно або відмінити" відрізняється від попереднього тим, що заявка може бути виконана частково, а невиконана частина анульована;

4) "тільки в повному обсязі", як правило, включається в заявку при здійсненні операції з великою партією цінних паперів. На відміну від двох попередніх випадків тут не передбачається негайне виконання заявки;

5) "в момент відкриття або закриття" передбачає, що заявка має бути виконана в числі перших, відразу після відкриття біржі або в числі останніх перед закриттям;

6) "ціну не підвищувати і не знижувати" означає, що ціна, зазначена в наказі, не може коригуватись у разі подрібнення акцій чи в інших непередбачених випадках.

Приклад. Брокер має дві заявки на купівлю акцій корпорації А: "стоп"-заявку та лімітну "стоп"-заявку. Буферна ціна в обох заявках однакова і становить 50 гр. од. за акцію. Гранична ціна для лімітної "стоп^и-заявки — 48 гр. од. Якщо ринкова ціна акції А різко знизиться до 45 гр. од., "стоп"-заявка буде виконана за ціною 45 гр. од., а лімітна "стоп"-заявка — ні.

При проведенні операцій на фондовому ринку через посередництво брокерської контори інвестор може відкривати в конторі або звичайний клієнтський рахунок, або рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Останній відкриває перед інвестором і перед брокерською фірмою більші можливості щодо управління грошовими потоками та цінними паперами клієнта. Рахунок з використанням маржі дає змогу інвестору здійснювати маржинальні угоди та отримувати у позику цінні папери.

Маржинальна угода, або угода з маржею, полягає в тому, що коли у інвестора не вистачає коштів для купівлі цінних паперів, він може перевищити ліміт по рахунку. Тим самим клієнт отримує позичку в брокерській фірмі, а вона, в свою чергу, — брокерський кредит у банку. Як забезпечення брокерського кредиту використовуються цінні папери інвестора, що перебувають на зберіганні у брокерській конторі.

Маржинальні угоди укладаються в тих випадках, коли очікується зростання курсу цінних паперів. При цьому прибуток інвестора перевищить прибуток, отриманий ним з використанням звичайного рахунку. Проте при падінні ринкових цін цінних паперів використання рахунку з маржею призводить до більших збитків, ніж використання звичайного рахунку. Частка маржі в загальній сумі інвестованих коштів встановлюється державою. У США, наприклад, ця частка дорівнює 50%. Проведення маржинальпої угоди з розміром маржі 50% проілюструємо на такому прикладі.

Приклад. У купівлю 1000 акцій за ціною 10 дол. СІЛА інвестор вкладає 5000 дол. США власних коштів і 5000 дол. США коштів, позичених під 12% річних. Комісійні брокера — 70 дол. Через 3 міс, коли курс акцій піднімається до 13 дол, інвестор продає акції. Прибуток від проведення спекулятивної угоди з акціями розраховують так:

Прибуток = Виручка від продажу - Власні інвестиції -- Позичені кошти - % за кредит - Комісійні брокеру.

Отже, Прибуток *= 13000 - 5000 - 5000 - 5000 * 0,12 : 12 • 3 - 70 -- 2780 дол. США.

Цінні папери інвестора не тільки використовуються як застава при наданні брокерського кредиту, а й надаються у позику самі або використовуються для продажу "без покриття". Для полегшення процедури передачі в позику або заставу цінних паперів інвестора, при купівлі їх через рахунок з використанням маржі брокерська фірма часто оформляє цінні папери на своє ім'я. В цьому разі брокерська контора виступає довіреною особою інвестора щодо отримання доходу за борговими цінними паперами та здійснення прав власності за акціями.

При використанні позичених у брокера акцій для операції продажу "без покриття" позичені акції продаються за курсом дня, а потім повертаються брокеру в тій самій кількості через відповідну їх купівлю до встановленої дати розрахунку. При цьому, як правило, не сплачуються будь-які проценти за користування цінними паперами. Однак дохід, сплачений за цінними паперами протягом періоду позички, має бути повернутий власнику цінних паперів.

Приклад. Клієнт придбав у свого брокера позичковий сертифікат па 100 акцій корпорації А. Він доручає продати їх за ринковою ціною по 20 дол. СІЛА за акцію. Через 3 міс. потрібно повернути брокеру 100 акцій. За цей час курс акцій компанії А знижується до 17 дол. США за акцію. Брокер за дорученням клієнта купує 100 акцій за 1700 дол. США і виплачує клієнту дохід у розмірі: 2000 - 1700 = ^к 300 дол. за вирахуванням комісійних.