Фінансовий ринок - Шелудько В.М. - 17.5. Інвестиційні банківські фірми

На початку 60-х років XIX ст. у Німеччині виникли перші універсальні інвестиційні банки — інститути фінансового ринку, які відіграли важливу роль в індустріалізації таких країн, як США, Німеччина, Швеція. Залишившись інститутами, що забезпечують та супроводжують інвестиційні процеси на ринках капіталів, інвестиційні банки сьогодні відіграють різну роль на ринках різних країн. Насамперед діяльність інвестиційних банків пов'язана з обслуговуванням емітентів та інвесторів та з фінансуванням перспективних галузей економіки. Діяльність багатьох великих інвестиційних банків має міжнародний характер і спрямована па здійснення інвестицій на міжнародному ринку.

Інвестиційні банківські фірми (ІБФ) у США на початку їх виникнення обмежувались апдерайтипгом, розширенням капіталу корпорацій на первинному ринку та торгівлею цінними паперами на вторинному ринку. В 1933 р. у результаті прийняття закону Гласа — Стігола комерційним банкам було заборонено здійснювати андерайтинг та операції з корпоративними цінними паперами, а інвестиційним — заборонено здійснювати комерційну банківську діяльність. Внаслідок відокремлення діяльності комерційних банків від сфери діяльпості з цінними паперами інвестиційні банківські фірми почали відігравати роль універсальних фінансових посередників.

Сьогодні ІБФ займаються па фінансовому ринку практично всіма видами діяльності: андсрайтингом, торгівлею цінними паперами, управлінням активами івптих учасників ринку, різними видами діяльності з корпоративними фінансами. Інвестиційні банківські фірми допомагають у пошуку фондів корпораціям, агентам уряду, органам місцевого самоврядування, іпоземпим учасникам ринку; беруть активну участь у приватизації державних підприємств, коли цінні папери державних корпорацій пропонуються приватним інвесторам. Для інвесторів ІБФ викопують брокерські та ділерські функції, сприяючи купівлі-продажу цінних паперів учасниками ринку. Рідше ІБФ займаються послугами на ринку нерухомості, роздрібною торгівлею цінними паперами, реалізацією страхових продуктів. Як і комерційні банки, ІБФ є інститутами з високим рівнем фінансового левериджу. Основними видами діяльпості інвестиційних банківських фірм є такі.

1. Андерайтинг. Клієнтами ІБФ па проведення аидерайтингу є агепти уряду, місцеві органи влади, вітчизняні, міжнаціональні та іноземні корпорації, іноземні уряди.

2. Торгівля цінними паперами. ІБФ використовують різноманітні стратегії торгівлі цінними паперами: ризиковий та безризиновий арбітраж, спекулятивпі стратегії, купівлю-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів та ін. Співробітники спеціальних підрозділів фірм займаються також проведенням досліджень у сфері торгівлі державними та корпоративними цінними паперами. Здійснюючи торгівлю цінними паперами, ІБФ виконують як брокерські, так і дилерські послуги. Виконуючи операції на ринку від свого імені, вони отримують прибуток від різниці в цінах купівлі-продажу цінних паперів, при проведенні операцій за дорученням клієнтів отримують комісійні.

3. Приватне розміщення ціппих паперів. Винагорода ІБФ за проведення приватного розміщення вища за винагороду за проведення підписки на відкритому ринку і становить для довгострокових корпоративних облігацій 1,5—4% для емісій розміром 5—10 млн дол. США, 0,5—1,5% для емісій, вищих 50 млн дол. США. Для високори-зикових цінних паперів винагорода фірми становить до 5—6% від обсягу емісії.

Часто при проведенні приватного розміщення цінних паперів ІБФ самі беруть участь у формуванні капіталу нової корпорації. Оскільки ІБФ є професіоналами на ринку фінансових послуг, вони можуть досить точно оцінити перспективи розвитку нового підприємства. Для того щоб отримати додаткову вигоду від проведення приватного розміщення, ІБФ придбає опціон на купівлю акцій корпорації-емітента через визначений час за ціною розміщення. Як правило, при правильному прогнозі розвитку компанії-емітента ІБФ через деякий час купує акції корпорації за ціною, значно нижчою від ринкової.

4. Сек'юритизація активів полягає в емісії цінних паперів, що забезпечені деяким пулом активів. Здійснюючи сек'юритизацію в інтересах клієнта або групи клієнтів, ІБФ отримує два види доходу — від проведення процедури сек'юритизації та від розміщення цінних паперів серед інвесторів. При цьому ІБФ може викупати активи, що лежать в основі емітованих цінних паперів і, отже, отримувати додатковий дохід від різниці в цінах цих паперів та активів, що лежать у їх основі.

5. Злиття та придбання корпорацій. ІБФ відіграють вирішальну роль у процесах, пов'язаних з придбанням, злиттям, реструктуризацією та рекапіталізацією корпорацій, які набули значного розвитку у 80-х роках XX ст. Участь ІБФ у процесах злиття та придбання корпорацій полягає в пошуку клієнтів для злиття та придбання, наданні консультацій як покупцям, так і тим, кого купують, та допомозі покупцям в пошуку фінансових ресурсів для здійснення купівлі. Основним методом фінансування процесів злиття та придбання корпорацій є використання інструментів позики, зокрема кредитпих інструментів.

Дохід ІБФ залежить від обсягу та змісту виконаних робіт. Це може бути фіксована винагорода за надані фінансові консультації або процент від обсягу купівлі в разі виконання повного обсягу робіт. Дохід у вигляді процента може бути фіксованим, як і винагорода за надані консультації. Проте значно частіше такий дохід пропорційний до обсягу укладеної угоди. Іноді виплачується частина винагороди у вигляді фіксованого процента, а частина сплачується тільки тоді, коли ціна купівлі нижча від певної величини. Часто при оплаті послуг ІБФ використовують так звану формулу Лсмана. За перший мільйон доларів укладеної угоди сплачується премія в розмірі 5%, тобто 50 000 дол. США, за другий — 4, за третій — 3, за четвертий — 2%. За п'ятий і всі наступпі мільйони сплачується 1%. Так, премія, сплачена ІБФ за посередпицтво в купівлі фірми за ціпою 10 млн дол. США, визначається сумою:

1 • 0,05 + 1 • 0,04 + 1 • 0,03 + 1 • 0,02 + 6 • 0,01 = 0,2 млн дол.

6. Управління активами учасників ринку. Управління активами приносить інвестиційним банківським фірмам до 10% доходу. Винагорода ІБФ за управління активами компанії пропорційна до обсягу активів і залежить від їх ризиковості. За управління активами до стандартної винагороди часто додається премія, якщо дохідність активів перевищує деяку величину (наприклад, середню для таких компаній).

7. Специфічні види фінансування полягають у вкладенні власних коштів ІБФ в акціонерний та борговий капітал корпорацій на вигідних умовах. Процентний та дивідендний дохід від інвестування коштів в акціонерний капітал та боргові зобов'язання становлять до 40% доходу ІБФ. Як правило, від інвестування коштів в акціонерний капітал ІБФ одержують вищий дохід, ніж інші акціонери. Кредити надаються фірмам під процент, вищий за банківський. Це обумовлено як високим ризиком фірм-иозичальників, так і тим, що фірми переважно нові і мають обмежений доступ до ринку банківських позик. Такі кредити мають назву мостового фінансування, оскільки надаються в основному новим фірмам для фінансування протягом перехідного періоду до досягнення ними достатнього кредитного рейтингу для отримання звичайного банківського кредиту.

8. Створення та торгівля похідними фінансовими інструментами полягають в укладенні форвардних, опціонних угод, участі в проведенні угод своп, а також торгівлі біржовими ф'ючерсними та опціонними контрактами.

9. Консалтингові послуги можуть надаватись самостійно та при виконанні інших послуг і оплачуватись як у комплексі з іншими послугами, так і окремо. При відокремленій оплаті консультації, як правило, більш об'єктивні.