Мова ділових паперів - Кацавець Г.М. - 4. Складні випадки відмінювання прізвищ

У сучасній українській мові нормативними слід вважати обидва варіанти відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ. Наприклад:

Жіночі прізвища Н. Людмила Макарова Р. Людмили Макарової Д. Людмилі Макаровій 3. Людмилу Макарову О, Людмилою Макаровою М. при Людмилі Макаровій Кл.в. Людмило Макарова

Чоловічі прізвища Руслан Макаров Руслана Макарова Руслану (-ові) Макарову Руслана Макарова Русланом Макаровим при Руслану (-ові) Макарову Руслане Макаров

Аналогічно відмінюються і прізвища на -ишин: Дмитришин, Коваїишин, їванишин, Миколишин, Федоришин та ін. Але слід мати на увазі, що форма жіночих прізвищ цього типу може бути невідмінюваною. Таке написання теж вважається нормативним. Наприклад:

Усі чоловічі прізвища на приголосний відмінюються за зразком:

Н. Микола Білоус Анатолій Кузьмич Олег Коваль

Р. Миколи Білоуса Анатолія Кузьмича Олега Коваля

Д Миколі Білоусу Анатолію Кузьмичу Олегу (-ові) Ковалю

3. Миколу Білоуса Анатолія Кузьмича Олега Коваля

О. Миколою Білоусом Анатолієм Кузьмичем Олегам Ковалем

М. при Миколі Білоусу Анатолію Кузьмичу Олегу (-ові) Ковалю

Кл.в. Миколо Білоус Анатоліс Кузьмич Олеже Коваль

До складних випадків відмінювання належать чоловічі прізвища типу: Іваньо, Руньо, Пильо, Барзьо, Маньота ін. Наприклад: Пильо - Пиля, Пильові (Пилю), Пиля, Пилем, при Пилеві (Пилю, Пилі).

Жіночі прізвища на -о, -й та приголосний в українській мові перебувають поза відмінами. Наприклад: Пансо Тетяна, Охтаро Людмила, Бурдо Анастасія, МандроЛіля, Тягнирядно Надія: ГийДарія. Гордій Гялина, Тугай Лідія, Тужій Марина, Соловей Інна, Суховій Уляна, Бородай Неля; Трьомсин Ганна, Брус Жанна, Стає Зінаїда. Голуб Юлія, Шевчук Світлана* На зарчук Ніна, Кравчук Варвара; Рець Марія, Швець Софія, Кравець Руслана, Микитась Павлина, Кришталь Євгенія, Кавунець Олександра.

Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на -ко, -ло. Наприклад: Покотило Оксана, ПозивайюДарина, Маношо Ніла, Гуцачо Валерія, Парафило Ксенія, Нечитайло Діана. Бондаренко Неля, Москаленко Віра, Коваленко Олеся, Боженко Валентина, Панасенко Юлія, Федоренко Таміла, Паращенко Антоніна, Юхименко Соломія. Усенко Ліза, Біленко Леся, Василенко Тамара, Власенко Вікторія.

Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів. Наприклад: Русин, Турчин, Сербии, Угрин тощо.

Окрему групу прізвищ в українській мові становлять прізвища "спільного роду". Це українські прізвища на-а типу: Коляда. Білобаба, Сирота, Воєвода, Діброва, Сіромаха, Дубинка, Лобода та прізвища іншомовного походження. Рід таких прізвищ визначається синтаксично, залежно від того, особі якої статі (чоловічої чи жіночої) даються ці прізвища. Наприклад: Павло Діброва й Ольга Діброва:

Роман Сирота і Людмила Сирота; Вікторія Дубинка і Микола Дубинка; Дарій Воєводи і Софія Воєвода; Маріанна Сальватьєрра і Луїс Сальватьсрра; Марісабель Метлок і Альберто Метлок та ін. Українські прізвища "спільного" роду відмінюються за зразком:

Вправи:

1. Запишіть прізвища українською мовою. Поясніть їх правопис:

Лу говской. Багрицкий, Дмитренко, Дрибинский, Чижевский, Заболонний, Фомин, Лаиис, Васильєв, Лаптев, Синев, Лебедев, Бондарев. Тимофеев, Бабичев, Крепцов, Кузнецов, Афанасьев, Тульчин, Сидоров, Олефиренко

2. Від поданих Імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові:

Євген, Едуард, Анастас, Олександр. Юрій, Віталій, Віктор, Мирослав, Ярослав, Дмитро, Олег, Павло, Ген надій, Георгій, Михайло, Леонід, Валерій, Валентин, Іван, Микола, Максим

3. Прочитайте текст. Прокоментуйте правопис прізвищ.

Українська мова с однією з старописемних мов індоєвропейської родини. Вона успадкувала давньоруську писемність і в ранній період своєї історії продовжувала розвивати традиції літературної мови Київської Русі, що є історичною назвою України. Зберігаючи багато в чому спільність із білоруською та російською мовами, українська систематично збагачувалася народно-розмовними елементами. Внаслідок цього утворилася староукраїнська книжна мова. Вона вживалася в різних ділових документах, частково в полемічних творах. Нею писали наукові праці, наприклад, "Лексикон славенороський" (1627 р.) П. Беринди. Рівнобіжно розвивалася жива мова українського народу, струмені якої широко вливалися в літописи Самовидця, С. Величка, в драми М. Довгалевського і О. Кониського, в полемічні твори І. Вишенського, в ліричні й сатиричні вірші Г. Сковороди, в поезії І. Некрашевича. Усе це підготувало грунт для виникнення нової української літературної мови на народній основі. Сталося те наприкінці XVIII ст., коли вийшла перероблена в бурлескному стилі Вергілієва "Енеїда". Отож І. П. Котляревський започаткував нову українську літературну мову (Підручник).