Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

АВАЛЬНИЙ КРЕДИТ (від фр. aval - порука) - кредит банку, що надається клієнтові для забезпечення його гарантійних зобов'язань. Призначення А.к. - покрити зобов'язання клієнта, якщо він фінансово неспроможний виконати їх самостійно. А.к. має варіанти гарантій або доручень: доручення щодо кредиту, гарантія платежу, гарантія поставок, позики, податкові, страхові, митні, транспортні та інші доручення.

АВІЗО (італ. aviso - повідомлення) у банківській, комерційній, бухгалтерській практиці - офіційне письмове повідомлення одного контрагента іншому про здійснення певних грошових операцій або про зміни у взаєморозрахунках чи відправці товарів; повідомлення про перерахунки грошей (зняття з рахунку тощо), залишки коштів на рахунку, про відкриття акредитива. Залежно від характеру операцій А. бувають дебетові і кредитові. В А. зазначаються його номер, дата, характер виконаної операції, сума, номер рахунку платника й організації, яка одержує кошти, тощо. У банківській практиці найчастіше застосовується у взаємних розрахунках так зване МФО А. (МФО - міжфіліальний оборот). Таке А. є розпорядженням однієї установи банку іншій здійснити банківські операції (перерахувати на рахунки клієнтів кошти) або списати з його рахунку відповідні суми. Для оптимізації операцій застосовуються зведені А., складені на підставі багатьох розрахункових документів.

АВТОНОМНІ КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯ - частина капіталовкладень цільового призначення, яка централізовано направляється державними органами на фінансування пріоритетних програм розвитку промисловості, будівництва, транспорту, спорудження транспортних магістралей, об'єктів соціальної інфраструктури тощо для забезпечення стабільності та економічного розвитку окремих регіонів, галузей народного господарства, найважливіших підприємств. Адресність та ефективність використання цих капіталовкладень контролюється державою, її контрольно-фінансовими органами.

АВУАРИ (від фр. avoir - майно, надбання) - 1. Найчастіше кошти банку в іноземній валюті, які знаходяться на його рахунках в іноземних банках, здебільшого на кореспондентських рахунках. Загальна сума коштів усіх банків держави складає її іноземні А. 2. Загалом це різні активи (грошові засоби, валюта, чеки, векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких можуть бути проведені платежі та погашені зобов'язання чи борги їхніх власників, а також засоби банку (його каса, рахунки в інших банках, цінні папери, які легко реалізуються, векселі тощо). А. стимулюють розвиток товарообмінних операцій, розрахунків як усередині держави, так і з зарубіжними країнами.

АГЕНТ ПЛАТІЖНИЙ - фінансова фірма, банк, які спеціально делеговані акціонерним товариством для виконання усіх операцій, пов'язаних з акціями цього товариства (виплата дивідендів, процентів тощо).

АЗІЙСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ - один із банків розвитку, що заснований у 1966 р. для надання багатосторонньої підтримки країнам, які розвиваються, у різних регіонах світу. Його номінальний капітал становить 1,1 млрд американських доларів. Засновниками стали 19 азійських, 11 європейських країн, Канада та США.

АКРЕДИТИВ (латин, accreditivus - довірчий) - розрахунковий чи грошовий документ, який засвідчує право фізичної чи юридичної особи отримати у банківській установі зазначену в ньому суму. А. - одна з форм банківського рахунку, яка сприяє оптимізації розрахункових операцій. Використовується у разі безготівкових розрахунків між підприємствами, організаціями та фізичними особами; у міжнародних розрахунках за комерційними контрактами та різними фінансовими операціями. Грошові А. можуть бути іменними (на конкретну юридичну чи фізичну особу) або на пред'явника. Вони дають змогу одержати зазначену в А. суму повністю або частинами протягом визначеного А. часу на умовах, передбачених акредитивною заявою платника. В Україні акредитивна форма розрахунку ще не набула достатнього розвитку, проте в умовах активізації підприємницької діяльності, міжрегіональних і міждержавних економічних відносин вона значно пошириться.

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ - форма безготівкових розрахунків між постачальником і покупцями за фактично відпущений товар (послугу, виконану роботу). При А.ф.р. за дорученням покупця або замовника відкривається рахунок у банку за місцем перебування постачальника, що дає можливість після виконання договірних зобов'язань одразу отримати належну суму за товари (послуги) на умовах, зазначених в акредитивному дорученні. У ньому зазначаються строк дії акредитива для розрахунку з певним (окремим) постачальником і сума акредитива для розрахунку тільки за вказані товари (послуги, роботу). З розвитком ринкових відносин А.ф.р. у комерційних операціях набиратиме дедалі більших масштабів.

АКРЕДИТУВАТИ (фр. accrediter, від латин, accredo - довіряю) - 1. Уповноважити когось на посаду глави дипломатичного представництва в іноземній державі або постійного представника держави при певній міжнародній організації. 2. Уповноважити представника преси взяти участь у прес-конференції, брифінгу тощо. 3. Уповноважити когось на одержання грошових сум або на здійснення торговельних операцій.

АКТ ГЛАССА-СТІНГОЛЛА (англ. GlassSteangoll Act) -закон, який заклав основи сучасного банківського законодавства США (названий за іменами його авторів-конгресменів, офіційна назва "Банківський акт 1933 р."). Прийнятий 16 червня 1933 р. урядом Ф. Рузвельта як засіб державного регулювання кредитної системи США, спрямованої на подолання наслідків світової економічної кризи 1929-1933 pp. Згідно з актом посилювались централізація банківської системи США, державний контроль за діяльністю банків, вводилось державне страхування банківських депозитів, розмежовувались банківські операції на короткострокові і довгострокові та визначались умови створення окремих банків.

АКЦЕПТ (від латин, acceptus - прийнятий) - зобов'язання (згода) платника (трасата) на оплату або гарантування у визначений термін оплатити переказний вексель (тратту), виставлений до оплати рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. А. оформляється у вигляді напису "акцептовано" на платіжному документі (платіжній вимозі) з підписом, скріпленим печаткою. А. називають: а) згоду банку сплатити суми, вказані у платіжних документах (тоді вважається, що документ акцептований); б) у міжнародному праві - односторонню заяву про прийнятність умов договору і зобов'язання щодо його дотримання; в) одну з форм безготівкових розрахунків між господарськими структурами. При акцептних операціях банк отримує від платника належні суми на підставі представлених постачальником розрахункових документів, а до їх отримання він кредитує постачальника в межах вартості відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). При цьому платник зобов'язаний сплатити зазначені у платіжних документах суми або повідомити банк письмово про відмову від оплати з відповідною мотивацією. В основному використовується негативний (мовчазний) А., коли платіжне доручення вважається акцептованим за умови, якщо протягом визначеного часу (зазвичай 3 дні) покупець не відмовився від платежу. Позитивний А. передбачає письмову згоду покупця на сплату кожної платіжної вимоги. В окремих випадках А. товару може застосовуватись як санкція до постачальника, який порушує умови договору стосовно обсягів, комплектності чи якості. Оплата продукції може відбуватися лише після повної відповідності кількості, комплектності, якості продукції умовам, зазначеним у договорі (контракті).

АКЦЕПТ БАНКАМИ ТРАТТ (від латин, acceptus - прийнятий, нім. Bank - контора, італ. tratta - переказний вексель) - форма операційно-банківських розрахунків, якою передбачено, що постачальник при реалізації товару в кредит віддає перевагу операції, коли акцепт переказного векселя (тратти) був би здійснений великим банком. Метою цієї операції є гарантування обліку тратти будь-яким банком, оскільки фірма, що видала тратту, не завжди відома у фінансових колах, але вона забезпечує гарантію реальної реалізації банківської операції.

АКЦЕПТНИЙ БАНК (від латин, acceptus - прийнятий, нім. Bank - контора) - банк, що спеціалізується на кредитуванні зовнішньої торгівлі.

АКЦЕПТНИЙ КРЕДИТ (від латин, acceptus - прийнятий) -1. Кредит, який надається векселедержателю і виступає як гарантія. Кредитна угода складається з умовою використання переказного векселя, де виставник зазначає платіжника, який повинен акцептувати вексель - дати згоду провести оплату за умови, що до настання строку платежу за векселем клієнт внесе у банк суму, необхідну для погашення векселя. Векселедавець може використати проакцептований вексель як платіжний засіб за сплату різних своїх зобов'язань. 2. Кредит, який надається банком у вигляді тратт, що виставляються банку експортерами. Тут акцептом тратти виступає потужний банк, який не вкладає в акцептну операцію власні кошти, але зобов'язується сплатити тратту, тобто формально кредит надасться продавцем товару. Якщо позичальник не виконав своїх зобов'язань, тоді відповідно до вексельного права банк здійснює зворотну вимогу до векселедавця з примусовим стягненням відповідних грошових сум з позичальника. За надання А.к. банк стягує відповідний комісійний процент.

АКЦЕПТОВАНЕ ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ - доручення, яке забезпечене гарантованою (акцептною) оплатою. Використовується при розрахунках бюджетних організацій за одержані товарно-матеріальні цінності з транспортними організаціями, за поштові послуги. При А.п.д. з рахунку платника списують і декларують відповідну суму на окремому рахунку в банку покупця. Платник одержує Ал.д. і передає його постачальнику після одержання товарів чи виконання послуг. Постачальник (виконавець послуг) представляє доручення у банк для зарахування на свій рахунок і, відповідно, списання з рахунку, де містились акцептовані кошти.

АМАЛЬГАМАЦІЯ - (від фр. amalgalme - різнорідна маса, поєднання будь-чого) - злиття двох чи кількох колись самостійних банків, фірм. Це одна з форм централізації капіталу, яка реалізується через поглинання одного банку іншим (внаслідок конкурентної боротьби) чи утворення одного великого банку шляхом добровільного об'єднання кількох.

БАНК (від італ. banco - контора) - кредитно-фінансова інституція, що акумулює кошти, здійснює залучення та нагромадження вільних грошових коштів (вкладів) юридичних і фізичних осіб (пасивні операції), а також здійснює платіжні грошові операції та операції з цінними паперами. Проводить кредитування організацій, підприємств і населення (надає кредити, позики). Банківські структури беруть свій початок з XIV ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний Б. засновано в Лондоні (1694 p.). Банківська система в Україні почала формуватись із середини XVIII ст. (Львів, Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Херсон). В Україні створено широку мережу Б. Банківська система тут дворівнева і складається з Національного Б. та комерційних Б. різних форм власності. Національний банк України - центральний державний банк, що проводить єдину державну банківську фінансово-грошову політику щодо вартості (ціни, спів-розмірності) грошової одиниці, грошового обігу, системи кредитів, координує банківську систему загалом, визначає курс грошової одиниці співвідносно з валютами інших країн, організовує внутрішньодержавні і міжнародні банківські розрахунки. Він регулює валютний курс і кредити, контролює діяльність комерційних Б., забезпечує зберігання резервів і запасів грошових засобів, цінних паперів, золота і коштовностей. Він також обслуговує державний борг країни. Національний Б. називають ще "банком банків". Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків. Комерційні Б. - найчастіше недержавні банки, вони створюються на акціонерних чи пайових засадах і виконують широке коло банківських операцій, обслуговують переважно організації, підприємства, надають банківські послуги населенню, проводячи безготівкові та готівкові банківські операції. Основні функції комерційних Б.; надання кредитів, прийом депозитів (вкладів), ведення рахунків, виплата грошей за вкладами, купівля і реалізація цінних паперів, валюти та надання інших послуг. Комерційні Б. можуть бути спеціалізованими (ощадними, іпотечними, емісійними, інвестиційними, кліринговими тощо) та універсальними. Складають основу кредитної системи держави. Банківська діяльність в Україні регулюється Законом України від 30.09.91 р. "Про банки та банківську діяльність".

БАНК-ГАРАНТ (фр. garant - поручитель) - банк, який дає гарантію-поручительство (поруку) за свого клієнта - юридичну чи фізичну особу щодо дотримання (виконання) майнових (фінансових) зобов'язань свого клієнта перед третьою (юридичною чи фізичною) особою (стороною) щодо виконання умов договору (контракту), забезпечення кредиту, інвестиційних проектів. За цю послугу гарантоотримувач сплачує Б.г. певний відсоток від забезпеченої гарантією суми. Гарантії надаються при внутрішньодержавних і міждержавних фінансово-комерційних операціях. Поширеними є платіжні гарантії, коли Б.г. зобов'язується перед кредитором (експортером) відповідати за виконання платником (імпортером) його платіжних зобов'язань за контрактом. Б.г. може забезпечувати виконання інших договірних зобов'язань у грошовій формі (повернення авансу, виконання комерційних контрактів та ін.), надавати т. зв. контрактні гарантії.

БАНК ДІЛОВИЙ - різновид комерційних банків у Франції, що фінансують і довгостроково кредитують фірми. Від депозитних банків різняться тим, що останні спеціалізуються на короткотермінових операціях.

БАНК ДОВІРЧО-ОЩАДНИЙ - кооперативна банківська установа у Великобританії, яка акумулює невеликі збереження населення і використовує їх для кредитування держави. За характером операцій вона є подібною до комерційного банку.

БАНК ЕМІТЕНТНИЙ (латин, emittens (emitentis) - той, що випускає) - банк, уповноважений державою (здебільшого Національний банк) здійснювати випуск грошових знаків, цінних паперів та інших платіжно-розрахункових документів (знаків).

БАНК ЗЕМЕЛЬНИЙ - комерційний банк, який здійснює операції з позичковим капіталом (короткострокове, середньо- і довгострокове кредитування) в основному аграрного сектору економіки: іпотечне кредитування, торгівлю цінними паперами, лізингові операції, комерційні операції з землею.

БАНК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ - комерційний банк, який спеціалізується на придбанні й реалізації виробничих організацій (корпорацій). Його основні фінансові ресурси та прибутки формуються здебільшого за рахунок торгівлі власними акціями.

БАНК ІННОВАЦІЙНИЙ - спеціалізований банк, який проводить інвестиційну політику, операції з кредитування венчурного капіталу, надає кредити підприємствам на оновлення основних фондів (обладнання), реалізацію науково-технічних програм. Удосконалення виробництва в основному за рахунок власних коштів, вкладів клієнтів, випусків власних акцій та облігацій, запозичених в емісійних банках, залучення депозитів. Кредити таких банків, як правило, є середньо- і довгостроковими.

БАНК ІПОТЕЧНИЙ - банк, який спеціалізується на операціях з надання довгострокових кредитів під заставу нерухомості, в основному на будівництво житлових і виробничих споруд, під порівняно високі відсоткові ставки. Б.і. можуть здійснювати й пасивні операції - випускати іпотечні облігації.

БАНК КЛІРИНГОВИЙ (англ. clearing, від clear - очищати, вносити ясність) - банк, який є членом розрахункової (клірингової) палати. Надає банківські послуги: розрахунки за відкритими у ньому рахунками, супровід важливих комерційних проектів, придбання і реалізація цінних паперів тощо.

БАНК КОМЕРЦІЙНИЙ (латин, commercium - торгівля) банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів. Становлячи переважну більшість у загальнонаціональній банківській системі, вони є базовою основою кредитної системи держави.

БАНК КОНСОРЦІУМНИЙ (латин, consortium - співучасть, спільність) - об'єднана банківська організація акціонерного типу, яка належить кільком банкам, фінансовим компаніям, корпораціям (пайова частка кожного з них не повинна перевищувати 50 %). За юридичним статусом Б.к. - самостійні компанії, які створюються для реалізації великомасштабних національних або міжнародних програм (масштабне будівництво, євровалютні операції, проектне фінансування, операції на валютних ринках та ринках позичкових капіталів, кредитування зовнішньої торгівлі тощо).

БАНК-КОРЕСПОНДЕНТ (латин, correspondent (correspon-dentis) - той, що повідомляє, відповідає) - банк, який виконує на підставі кореспондентського договору доручення іншого банку за платежами та розрахунками. Часто здійснює представницькі функції зарубіжних банків.

БАНК МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ (БМР) - міжнародна валютно-кредитна організація. Заснований у 1930 р. у Ба-зелі згідно з планом Юнга для розрахунків щодо репараційних платежів Німеччини та міжсоюзницьких боргів після Першої світової війни. З початку 60-х років БМР координує дії з підтримки міжнародної валютної системи, надання допомоги національним валютам. Є фінансовим агентством Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейської валютної системи. Функціонує на комерційній основі як акціонерне товариство.

БАНК ОФШОРНИЙ - банк, який розміщений в офшорній зоні і не підпорядковується національній банківській системі. Всі операції ведуться без будь-яких обмежень у національних валютах з урахуванням котирувань відповідно до кон'юнктури міжнародного валютного ринку.

БАНК ОЩАДНИЙ - кредитна установа, основною метою якої є залучення, нагромадження та оборот вільних грошових коштів вкладників - населення держави.

БАНК РОЗВИТКУ - спеціалізовані банки різної форми власності (державні, напівдержавні, акціонерні, приватні), які нагромаджують кошти для надання довгострокових кредитів та інвестицій для вкладання у великомасштабні проекти.

БАНК СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ - банки, які формують свої облікові й кредитні кошти з інших комерційних банків і за рахунок цього надають середньо- і довгострокові кредити населенню та дрібним товаровиробникам на придбання товарів довгострокового користування і дрібного виробничого обладнання.

БАНКИ ДОВГОСТРОКОВИХ ВКЛАДЕНЬ кредитні установи, які здійснюють фінансування і кредитування довгострокових капітальних вкладень.

БАНКИ ЗМІШАНІ - 1. Банки, в яких бере участь іноземний капітал. 2. Напівдержавні банки з участю державного і приватного капіталів.

БАНКИ КООПЕРАТИВНІ - кредитно-фінансові установи, створені на пайових засадах товаровиробників для задоволення взаємних потреб у кредиті та надання інших банківських послуг.

БАНКИ МУНІЦИПАЛЬНІ - банки, які перебувають у власності муніципальних утворень.

БАНКИ НАРОДНІ - здебільшого кооперативні банки, які зосереджують свою діяльність на великій кількості незначних за обсягом грошових операцій. їх основними клієнтами є дрібні ремісники, малі Й середні підприємства. Коло їх операційної діяльності територіально обмежене. Вони часто мають податкові пільги. Крім того, держава надає їм кошти на цільові кредити.

БАНКИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ - великі кредитно-фінансові банківські комплекси, що мають широку мережу закордонних представництв, які контролюють за допомогою держави валютні і кредитні операції на світовому ринку. Вони є головними посередниками у міжнародному русі кредитного капіталу.

БАНКИ ЦЕНТРАЛЬНІ ЕМІСІЙНІ - банки, які володіють монопольним правом випуску банкнот, концентрують тимчасово вільні або обов'язкові резерви інших банків, кредитують як державу, так і комерційні банки, здійснюють нагляд над усією кредитною системою і є знаряддям кредитно-грошової політики держав.

БАНКІВСЬКА ГРУПА - група інвестиційних лідерів, які несуть індивідуальну фінансову відповідальність у процесі підписки на цінні папери нових випусків. Вони також купують на своє ім'я частину випуску в певний період за завчасно обумовленою з емітентом ціною.

БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ - поручительство (запорука) банку-гаранта за свого клієнта. Б.г. означає, що банк бере на себе зобов'язання здійснити платіж за свій рахунок у разі неможливості сплати клієнтом у строк платежів за договором чи за одержаний кредит. Б.г. видається банком клієнту під його відповідні майнові забезпечення.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА - сукупність банків, шститутів, кредитних установ І структурних механізмів, що діють у межах єдиного загальнодержавного фінансово-кредитного механізму на чолі з Національним банком держави і підпорядкованої йому системи приватно-комерційних банків.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ - сукупність банківських установ, що функціонують на території України. Система є дворівневою і складається з Національного банку та комерційних банків різних видів і форм власності. Національний банк є центральним банком України, її емісійним центром. Він здійснює єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, сприяє зміцненню грошової одиниці, забезпечує курс національної валюти. Йому належить монопольне право випуску в обіг грошей, друкування і карбування національних грошових знаків. Комерційні банки створюються на акціонерних і пайових засадах. Вони здійснюють на договірних засадах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій та громадян шляхом виконання операцій і надання послуг.

БАНКІВСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА - організація, що об'єднує банківські асоціації країн ЄС (штаб-квартира у Брюсселі).

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО - сукупність правових норм, що регулюють діяльність банків, їх взаємовідносини з клієнтами (організаціями і громадянами), яких обслуговують банки,

БАНКІВСЬКИЙ АКЦЕПТ - вид банківської операції з векселем, який акцептується (гарантується) комерційним банком. Це значно підвищує його надійність і ліквідність. Після акцептування вексель може бути реалізований без особливих труднощів на ринках короткострокового кредиту. Див. також Акцептування банківське.

БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ - загальна сума капітальних нагромаджень банку, одержана з різних джерел, яка використовується банком для ведення банківських операцій. Він складається з власного капіталу, створеного за рахунок акціонерного й резервного капіталів, що становить частину Б.к. його власників (акціонерів), а також залученого капіталу - позичкових (кредитних) сум, одержаних від інших банків під проценти для збільшення оборотних сум.

БАНКІВСЬКИЙ КАРТЕЛЬ - об'єднання великих банків з метою розподілу сфер діяльності (погодження єдиної політики щодо встановлених процентних ставок і виплати дивідендів, умов кредиту тощо). Здійснюється на підставі укладених між собою угод. Умови угоди тримаються, як правило, у таємниці. Забезпечується повна фінансова незалежність і самостійність діяльності його учасників.

БАНКІВСЬКИЙ КОНСОРЦІУМ (латин, consortium - співучасть, спільність) - добровільне об'єднання комерційних банків під егідою великого банку для поєднання капіталів і спільних зусиль з метою розв'язання великомасштабних кредитно-фінансових програм, реалізації спільної політики та утвердження на фінансово-кредитному ринку. До Б.к. можуть входити банки з різними розмірами статутних і оборотних коштів. Члени консорціуму зберігають юридичну й фінансову самостійність.

БАНКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ - контроль, який здійснює Національний (Центральний) банк держави щодо валютних, кредитних, фінансових, розрахункових та інших операцій, які здійснюються банківсько-фінансовими та іншими підприємницькими структурами. Б.к. є частиною загальнодержавного контролю. В Україні ці функції виконує Національний банк.

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД - 1. Контроль за діяльністю банків з боку центральних банків. В Україні органом банківського регулювання і відповідного нагляду є Національний банк України, який стежить за дотриманням банківського законодавства, нормативних актів, обов'язкових нормативів. Основною метою нагляду с підтримання стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладника і кредиторів. Національний банк України встановлює обов'язкові для усіх кредитних організацій правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку, складання й подання бухгалтерської і статистичної звітності. 2. Контроль відповідної кредитної організації за витрачанням банківського кредиту дебітором.

БАНКІВСЬКИЙ ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ - безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), який зобов'язує останнього сплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) в певний час у майбутньому. Б.п.в. називають ще комерційною траттою. Він стає іноземним перевідним векселем, коли трасант і трасат є громадянами різних країн.

БАНКІВСЬКИЙ ТРЕСТ - форма об'єднання, за якою капітали банків, що входять до нього, об'єднуються і діяльність їх підпорядковується єдиній владі. Виникає внаслідок поглинання одним банком-гігантом своїх конкурентів або злиття кількох банків. Такі форми є типовими для США й Великобританії.

БАНКІВСЬКІ АСОЦІАЦІЇ - об'єднання приватних банків як за територіальною ознакою, так і за спеціалізацією. Б.а. створюються з метою захисту їх фінансових інтересів, зокрема забезпечення найбільш сприятливих для банків законодавчих норм, уніфікації правил проведення банківських операцій і здійснення контролю за їх виконанням тощо. Б.а. здійснюють функції інформаційних центрів.

БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ (нім. Investition, від латин, investio - одягаю, наділяю) - вкладання банками своїх вільних коштів на тривалий термін в облігації державних позик, акції акціонерних компаній та інші прибуткові цінні папери.

БАНКІВСЬКІ МОНОПОЛІЇ - найбільші державні і міждержавні банки та їх об'єднання, що домінують у проведенні банківських операцій і на цій основі отримують монопольні високі прибутки (картелі, синдикати, консорціуми, концерни, трести).

БАНКІВСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ - добровільні об'єднання банків (синдикати, консорціуми) з метою спільного здійснення великомасштабних проектів, глобальних програм, у т. ч. значні міжнародні кредити. Такі Б.о. здійснюють політику єдиних процентних ставок, рівних умов одержання кредитів і широкого кола банківських послуг.

БАНКІВСЬКІ ОФШОРНІ ЗОНИ - світові фінансові центри, які володіють географічною та юридичною екстериторіальністю і використовуються їх учасниками для проведення банківських операцій з нерезидентами на умовах, відмінних від наявних на внутрішньому національному ринку капіталів. Хоч Б.о.з. є різновидом офшорних зон, вони все ж мають ряд відмінностей. Проведення операцій тут більшою мірою підпадає регулюванню. Учасники їх повністю не звільняються від оподаткування. їм, як правило, заборонені операції з цінними паперами. Однак у зонах не діє ряд обмежень і правил, установлених для інших учасників операцій на внутрішньому ринку капіталів. Зокрема, на депозити не поширюється вимога щодо резервування, не встановлюється і кількість достатнього капіталу та інші банківські нормативи. Учасники Б.о.з. звільняються від обов'язкових внесків у фонди захисту банківських вкладів.

БАНКІРСЬКИЙ ДІМ МОРҐАНА (Morgan Guaranty Trust Company) - один із найдавніших банків США, фінансовий центр груп Моргана. Створений у Нью-Йорку в 1861 р. для здійснення довірчих операцій і вкладів у державні цінні папери. У 1933 р. був розділений на два банки - депозитний та інвестиційний.

БАНКІВСЬКИЙ ДІМ РОТШИЛЬДА (Rotschild Guaranty Trust Company) - найбільший банк англо-французької династії фінансових магнатів. Заснований у XVUI ст. Спочатку мав відділення у Франкфурті-на-Майні, Відні, Лондоні, Неаполі і Парижі. З них збереглися лондонський і паризький банки, які стали основою для створення двох великих фінансових груп у Великобританії і Франції. У 1970 р. перетворений в акціонерний банк, який контролюється холдингом "Ротшильд Контитьюйшн Лімітед".

БАНКІВСЬКІ ДОМИ - приватні банківські підприємства, що належить одному або групі банкірів, об'єднані в товариства з необмеженою відповідальністю. Значного поширення набули останнім часом. Б.д. розвивають сферу діяльності: активно займаються емісією, біржовою спекуляцією. Створюючи банківські консорціуми, вони отримують засновницькі прибутки, управляють довірчими фондами, здійснюють торговельні операції з золотом та сировинними товарами, а також проводять проектно-консультативні, підрядні й посередницькі операції. Здійснюють страхування життя та надають багато інших видів послуг.

БЕЗЛІМІТНЕ КРЕДИТУВАННЯ - кредитування, що здійснюється банком у тому випадку, коли економічно недоцільно обмежувати видачу позик або коли характер потреби в коштах не дає змоги визначити граничну планову величину заборгованості для конкретного суб'єкта або за окремим об'єктом.

ВАЛЮТНІ КРЕДИТИ - 1. Різновид міжнародного кредиту, що надається у грошовій формі (в іноземній валюті) для придбання товарів, покриття іноземних боргів (чи пасивного сальдо платіжного балансу) або на будівництво особливо важливих об'єктів. 2. Внутрішні кредити в іноземній валюті на здійснення експортно-імпортних операцій. Надаються строком від 3 до 10 років.

ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ - система спланованих державних заходів, спрямованих на регулювання (обмеження) валютних операцій, встановлення контролю і впливу на курс валют, концентрацію валютних ресурсів у руках держави з метою утримання стабільності курсу.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ - операції банків, фінансово-кредитних установ, інших юридичних і фізичних осіб, що пов'язані з купівлею-продажем валюти, розрахунками та наданням її у кредит. Проводяться з валютною готівкою (операції "спот") або безготівковими платежами в обумовлений строк (форвардні і ф'ючерсні операції"), коли реальна поставка валюти замінюється виплатою курсової різниці відповідно до ринкового котирування валют.

ГАРАНТІЯ БАНКІВСЬКА - порука, взяті зобов'язання банку-гаранта за певну юридичну або фізичну особу (як правило, свого клієнта) виконати певні грошові чи майнові зобов'язання у разі неспроможності клієнта сплатити зобов'язання. Видається банком за певну грошову винагороду.

ДЕПОЗИТНІ БАНКИ - банки, які здійснюють банківські операції в основному за рахунок залучення депозитів (вкладів).

ЄВРОВАЛЮТА - 1. Іноземні валютні знаки, за якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країн-емітентів цих валют. Це грошові кошти банків окремих країн, розміщені в європейських банках і обліковані (сумірні) за вартістю європейських валют країн, де вони вкладені. 2. Грошова одиниця (євро), введена для обігу на грошовому європейському ринку з 1999 р.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ І РОЗВИТКУ (ЄБРР) - міжнародний банк, створений у 1990 р. урядами 42 країн і міжнародними організаціями; здійснює операції з 1991 p., штаб-квартира - у Лондоні. Мета створення - кредитна підтримка країн Східної і Центральної Європи під час переходу до ринкової економіки.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ ІНСТИТУТ - орган ЄС, як попередник спільного центрального банку, створений згідно з Маастрихтською угодою. Завдання Є.в.і. полягає в тому, щоб працювати з країнами-учасницями з метою зближення їхньої макроекономічної політики згідно з показниками конвергенції, розробленими угодою.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК (ЄІБ) діє з 1959 р. для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у вигляді довгострокових кредитів. У Раді керівників банку - міністри фінансів країн-учасниць. Статутний капітал - близько 15 млрд екю.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК - банк, створений згідно з Маастрихтською угодою, який діє в межах ЄС.

ІНДОСАМЕНТ (нім. Indossament, італ. Indosamento - відігнена і dorsum - спина) - передатний напис власника на звороті чеків, векселів, коносаментів та інших цінних паперів про надання прав за цими документами іншій особі. І. виконує також гарантійну функцію, оскільки кожен І. (а їх за одним векселем може бути декілька) несе за оплату векселя солідарну відповідальність разом з векселедавцем та акцептантом.

ІНОЗЕМНИЙ КРЕДИТ - рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, строковості та оплати процента.

ІНОЗЕМНІ БАНКИ - банки, які повністю або частково належать іноземному капіталу. Діяльність І.б. у країнах, на які вони поширили свої операції, регламентується національним законодавством цих країн.

ЖЕНЕВСЬКІ КОНВЕНЦІЇ - міжнародні угоди, що регламентують правила вексельного і чекового обігу, порядок використання векселів і чеків у платіжному обороті. Укладені на конференціях у Женеві в 1930 і 1931 pp. Усього їх шість. Країни учасниці вексельних конвенцій (Австрія, Бразилія, Італія, Фінляндія, Японія, країни Бенілюксу тощо) впровадили Одноманітний вексельний закон (ОВЗ) у різні роки. Проте Англія, США і країни англо-американського права не приєднались до женевських конвенцій, їхнє вексельне законодавство ґрунтується на англійському вексельному законі (Bills Exchange act) 1982 р. Ж.к. забезпечили уніфікацію правил використання векселів і чеків, спростивши їх міжнародний, міждержавний обіг.

ЖИРОКОНТО - спеціальний поточний рахунок, який слугує для розрахунків за торговельними операціями клієнтів банку з третіми особами, які теж є власниками розрахункових рахунків даного банку.

ЖИРОРОЗРАХУНОК (від італ. giro - оборот) - різновид безготівкових розрахунків, що здійснюються банками шляхом перерахування зазначених власником рахунку сум з одного рахунку на інший. Цей термін вживається для позначення всієї системи безготівкових розрахунків.

ЖИРОСИСТЕМА (від італ. giro - оборот, переказ і грец. systema - утворення) - система платежів через жирорахунки, які являють собою рахунки у поштових відділеннях. Ж. практикується у багатьох країнах світу. Будь-яка особа може відкрити рахунок і перераховувати кошти з нього іншим власникам таких поштових рахунків без обмежень у часі.

ЖИРОЦЕНТРАЛІ - різновидність кредитних установ, які виконують функції центральних банків для комунальних (муніципальних) ощадних банків. Найпоширеніші в Німеччині.

ЖИРОЧЕК - чек, що містить наказ його власника банкові перерахувати з його жирорахунку на рахунок іншого чековласника визначену суму грошей. Ж. використовується виключно для безготівкових розрахунків у межах одного банку, де є жирорахунки одержувача і платника за чеком.

ЗАГАЛЬНИЙ КЛІРИНГ - залік чеків через Лондонську рахункову палату.

ЗАГАЛЬНИЙ РАХУНОК - об'єднаний розрахунковий банківський рахунок, яким користуються декілька клієнтів.

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ БАНКИ - різновид спеціалізованих комерційних банків, що здійснюють переважно операції з кредитування експорту та імпорту, проведення взаємних зовнішньоторговельних розрахунків. Такі банки також гарантують і враховують векселі експортних кредитів, що надаються комерційним банкам. У США та Японії З.б. називаються експортно-імпортними, у Франції існує банк зовнішньої торгівлі. В Англії функції подібного банку виконує небанківська організація - Департамент гарантії експортних кредитів.

ЗОЛОТА КВОТА - у Міжнародному валютному фонді (МВФ) - частина внеску країни-члена МВФ, яка оплачується золотом.

БАНКІВСЬКИЙ КАРТЕЛЬ - одна з форм монополістичних об'єднань банків, підприємств однієї чи кількох країн, що виробляють однотипну продукцію з метою проведення єдиної економічної та технічної політики, спільних дій щодо встановлення обсягів, структури випуску (продажу) однотипних товарів, розмірів цін, проведення реклами з метою завоювання панівного становища на ринку, придушення конкуренції з боку банків, що не є членами К., зберігаючи при цьому юридичну, фінансову незалежність. В антимонопольних законодавствах окремих країн створення К. заборонено як засіб антимонопольної боротьби.

КЛІРИНГ - система безготівкових розрахунків між банками, яка ґрунтується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань. Широко застосовується у внутрішніх і міжнародних розрахунках. Передумовою розвитку К. було зростання розмірів чекового обороту і відповідного скорочення готівкового обороту. У банківському К., як правило, беруть участь декілька банків, представники яких пред'являють взаємні вимоги і обмінюються платіжними документами. Широке застосування клірингових розрахунків спри