Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 5. ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.

У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:

[ждн - жн]: тиждень - тижня, тижневий;

Іздн - зн]: виїздити - виїзний;

[стн - сн]: честь - чесний, користь - корисний, якість - якісний;

[стл - сл]: щастя - щасливий, стелити - слати;

[скн - сн]: тріск - тріснути, блиск - блиснути;

[зкн - зн]: бризкати - бризнути.

[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце);

[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце);

[сткл] - [скл]: скло (давньорус. стькло).

В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [иґісна'ц':ат'], шістсот [ш'іс:о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.

Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса -ськ-, -ств- від іменників іншомовного походження: студент - студентський, інтелігент - інтелігентський, турист - туристський, агент - агентство.

У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.

§ 5. ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:

1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;

2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

1. За збігу двох однакових приголосних на межі:

а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;

б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;

в) двох суфіксів: письменник, іменник;

г) основи дієслова минулого часу після с і постфікса -ся: розрісся, піднісся;

ґ) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн- зі значенням можливості або неможливості дії: непримиренний, мерзенний, невблаганний, недоторканний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

Примітки:

1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.

2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомоги суфіксів -ан, -ин, -ін: морквяний, лебединий, чаїний.

3. Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, букввний, потомствений.

У прикметниках на -енн (ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження відбувається:

1. Подовжуються м'які та напівпом'якшені приголосні Ід'], [т']₉ [з'], |с'], [ц'], [л'1, [н'І, [ж⁹], [ч'|, [пГ], що стоять між голосними:

а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);

б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;

в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: молодь -молоддю, мить -миттю, мазь - маззю, вісь - віссю, міць -міццю, сіль - сіллю, тінь - тінню, подорож -подорожжю, ніч - ніччю, розкіш -розкішшю, заповідь - заповіддю, міць - міццю;

г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

2. Подовжується звук /л'У в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.

Примітки:

1. Приголосні [д% [т% [зі, [с% [ц% [л% [н% [яґ], [ч% [ш¹] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: повністю, честю, щастя, радістю.

2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім'я, любов'ю, матір'ю.

Слід пам'ятати, що подовжуються тільки м'які приголосні звуки, які стоять між голосними.