Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 8. НАГОЛОС

Наголос - це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу.

Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість.

Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші звуки і склади - ненаголошеними. Кожне самостійне слово має наголос.

Розрізняють наголос словесний і логічний. Словесний наголос в українській мові вільний, бо не закріплений за певним складом. Наголошеним може бути перший, другий, третій, останній склад: вільний, писа-ти, ма-лю-вати.

Словесний наголос також рухомий, бо може змінювати своє місце у формах того самого слова: пишу - пишеш - напиши.

Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного і граматичного значення: замок - замок, сестри - сестри.

Деякі слова мають подвійний наголос: помилка - помилка, договір -договір.

Багатоскладові слова, крім головного (обов'язкового), мають наголос побічний (слабший) [']: багатонаціональний.

Крім словесного, виділяють ще логічний (фразовий) наголос, що виявляється тільки в реченні. Він падає на слово чи такт, що несе на собі смислове навантаження.

Логічний наголос має велике значення для правильного розуміння висловленої думки.

§ 9. ПОНЯТТЯ ПРО ФОНЕМУ

Фонема - "найменша звукова одиниця мови, що служить для творення і розрізнення слів та їх форм"⁷.

У сучасній українській літературній мові є 38 фонем, з них 6 голосних і 32 приголосні.

Сама по собі фонема ніякого значення не має, але вона є засобом розрізнення значень слів. Слова звіт - світ різняться лише фонемами /з/, /с/, але мають абсолютно різне лексичне значення. Отже, фонеми /з/ та /с/служать для розрізнення лексичних значень. У слові коло перша фонема /о/ виражає лексичне значення, друга /о/ - граматичні значення роду, числа, відмінка (сер. р., одн., наз.в.).

Кожна фонема - абстрактне значення, що сприймається мовцями, коли виражається звуком. У живому мовленні фонема реалізується у кількох конкретних звуках. Так, фонема /и/ може реалізуватися як звук [и] у позиції під наголосом. У ненаголошеній позиції вона вимовляється з наближенням до е - [и^с]. Отже, фонема /и/ реалізується в головному вияві та варіанті.

Головний вияв фонеми (інваріант) - це звук, який, реалізуючи фонему, характеризується самостійними ознаками. Головним виявом голосних фонем є звук у наголошеній позиції [ви']соко, для приголосних - звук на початку слова перед голосним, у середині слова між голосним, вживання поряд у цих самих позиціях двох дзвінких чи глухих: широко, спитати.

Варіант фонеми - це "відтінок у звучанні звука"⁸, зумовлений різними фонетичними умовами (характером сусідніх фонем, певним місцем у слові).

Розрізяють позиційні та комбінаторні варіанти фонем.

Позиційні варіанти зумовлені позицією звука у потоці мовлення -наголошена чи ненаголошена: [се^и]ло' - звук [є*] реалізує фонему /е/, є її позиційним варіантом.

Комбінаторні варіанти фонеми - це звуки, що виникають під впливом інших звуків: у слові радість пом'якшений звук [с'] реалізує фонему /с/ - м'якість [с¹] зумовлена впливом м'якого звука [т¹]. Звук [с¹] є комбінаторним варіантом фонеми /с/.

Отже, вчення про фонему як функціональну одиницю "дає можливість розкрити значення мовних звуків, їхню специфіку та соціальну природу, тобто їхню роль у мовному спілкуванні"⁹.

Розділ мовознавства, що вивчає фонеми, називається фонологією.

§ 10. ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ФОНЕМ

Чергування - це закономірна зміна звуків у складі тієї самої морфеми, яка полягає у заміні однієї фонеми іншою.

Розрізняють два види чергувань:

чергування звуків чергування фонем

жити - ж[іґ]ття - [и] - [и*] сіль - солі -/і/ -/о/ кожа ~ к[&']жух - [о] - [0^у] рука - руці - /к/ - /ц7

Чергування звуків зумовлюються позицією звуків у споріднених словах чи у різних формах того самого слова. Це фонетичні чергування. Вони відбивають живі процеси в сучасному усному літературному мовленні.

Чергування фонем не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, вони є наслідком змін, що відбувалися у найдавніші періоди розвитку мови. Це історичні чергування.

Сучасна українська літературна мова успадкувала давні історичні чергування голосних фонем. Найважливішими серед них є такі:

loi - /а/: допомогти - допомагати, котити - качати;

Id - ГІ летіти-літати, мести - замітати;

Id - /о/: нести - носити, везти-возити;

ІІ - /а/: лізти -лазити, сідати - садити;

Id - /и/: терти - витирати, дерти - задирати;

lyl - Id: грузнути - грязь, трусити - трясти;

/у/ - ІовІ: кузня - коваль;

/и/ - ІовІ: рити - рови.