Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - 5.1.4. ЗАЙМЕННИК

§ 20. ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

Займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (І. Вихованець). Мудрим ніхто не вродився, а навчився (Народна творчість). Була зима - найкраща, найулюбленіша моя пора року (Л. Смілянський).

За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:

* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;

* узагальнено-якісні: мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякий тощо;

* узагальнено-кількісні: скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.

Узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. Зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він - вони, я- ми, ти - ви). Займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.

Узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. У реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.

Узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. Змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. У реченні виконують роль підмета, означення, додатка.

§ 21. ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

За значенням займенники поділяються на вісім груп: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні і неозначені.

1. До особових належать займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, які вказують на осіб - учасників комунікативного акту, а також на інші істоти, різноманітні явища. Я - перша особа, адресант, ти - друга особа, адресат, він- (вона, воно) - третя особа, яка не є учасником діалогу, але присутня під час розмови або і є її об'єктом. У множині: ми = я + інша особа (особи), ви = ти + інша особа (особи), яким адресується мовлення, вони = він (вона, воно) + інша особа (особи), які не беруть участі у діалозі, але присутні під час нього або/і є об'єктом мовлення. Займенник ми може вживатися у значенні "я" (авторське ми), а займенник ви - замість ти з метою висловлення пошани до адресата мовлення.

2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка, і тому не виражає суб'єкта (виконавця) дії, але відноситься до нього. Цей займенник може пов'язуватися із суб'єктом будь-якої особи, роду й числа: я себе поважаю, ти себе контролюєш, він собі шкодить. Він не має родових форм, не змінюється за числами, у реченні виступає у ролі додатка: Не хвали себе словом, а хвали ділом (Нар. творч.).

3. Присвійні займенники мій, твій, свій, ваш, їхній вказують на належність якогось предмета певній особі:

o мій, наш - 1 -й особі;

o твій, ваш - 2-й особі;

o їхній - 3-й особі;

o свій - будь-якій особі.

Особові займенники його, її, їх у формі родового відмінка вживаються у значенні присвійних: їх (кого?) впізнали всі (особовий). В їх (чиїх?) зошитах (присвійний).

Присвійні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками.

4. Вказівні займенники той, цей, такий (отой, оцей, отакий) вказують на ознаки, предмети, а займенник стільки - на кількість.

5. Означальні займенники сам, самий, весь (увесь), всякий, кожний (кожен), інший вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку.

6. Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий, чий, скільки виконують у мові подвійну роль. Вони є питальними тоді, коли вживаються для оформлення запитання про осіб і про предмети, явища (хто? що?), про ознаки, якості чи належність предмета (який? чий?), про кількість або порядок під час підрахунку (скільки? котрий?).

Ці ж займенники є відносними, коли вони вживаються для зв'язку частин складного речення: Добре жити тому, чия душа і дума дрбрл ішшшлжя любить (Нар. творч.).

7. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден) вказують на відсутність особи, предмета, їхніх ознак чи кількостей: Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творч.).

8. Неозначені займенники абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось, абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь вказують на невизначеність особи, предмета, їхніх ознак, кількості. Вони утворюються від питально-відносних за допомоги суфіксів, префіксів: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос (І. Нечуй-Левицький).

§ 22. ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками

Як уже зазначалося вище, до цієї групи належать особові, зворотний, питально-відносні (хто, що), заперечні (ніхто, ніщо), неозначені (хтось, щось, абихто, що-небудь та ін.) займенники.

Зразки відмінювання

Особливості відмінювання особових займенників виявляються в тому, що їх форми творяться від різних основ як у однині, так І МНОЖИНІ, наприклад: я - мене, ми - нас, він - його, вона - її, вони - їх.

Перед займенником мною, що починається двома приголосними, прийменниками з, під, над, перед для милозвучності вживається з голосним і: наді мною, підімною, переді мною, зі мною.

Після прийменників у непрямих відмінках займенників третьої особи з'являється н: у нього, у неї, у них, над ними, до нього, на ній. Цей звук постійно виступає в орудному відмінку: ним, нею, ними. Не вживається н після прийменників всупереч, наперекір, назустрів, завдяки: завдяки їй, назустріч йому. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка.

У непрямих відмінках заперечні займенники вживаються з різним наголосом залежно від значення: Нікого (жодної особи) там не було. -Нікого (нема кого) призначити на посаду.

2. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками

До цієї групи належать присвійні, означальні, вказівні (крім скільки), питально-відносні (який, чий, котрий) та утворені від них заперечні й неозначені займенники (нічий, ніякий, нікотрий, деякий, чийсь, чий-небудь та ін.).

Прикметникові займенники відміняються як прикметники твердої і м'якої груп. За зразком прикметників м'якої групи відмінюються займенники весь, їхній, чий, всі інші - за зразком прикметників твердої групи.

У місцевому відмінку займенники чоловічого і середнього роду мають паралельні закінчення: на моєму - на моїм, на всякому - на всякім, на тому - на тім.

3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.

До цієї групи належать відносно-питальний скільки, вказівний стільки, заперечний ніскільки.

Зразки відмінювання

Числівникові займенники, подібно до кількісних числівників, змінюються лише за відмінками.