Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 41. СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ СПОЛУЧНИКІВ

Сполучники оформляють два типи синтаксичних зв'язків - сурядний і підрядний, залежно від чого поділяються на сурядні та підрядні.

Сурядні сполучники поєднуть між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення. За характером вираження смислових відношень між однорідними членами речення або частинами складносурядного речення сполучники сурядності поділяються на єднальні, протиставні і розділові.

1. Єднальні /, й, та (у значенні і), ні... ні, ані... ані: Піснями щедро перемита, пішла у спогад снігоожать, і перестоялося літо, і тіні втомою лежать (Л. Талалай); Шануймося, друзі, на довгім віку та щедрими будьмо ми завше в коханні, хай діти всміхаються нам в сповитку, літаючи в снах на світанні (М. Ткач).

2. Протиставні а, але, та (у значенні але), проте, зате, однак: Любов, до народу - це служіння народові, а не ідея служіння (О. Довженко); "Брехнею, - кажуть люди, - світ пройдеш, та назад не вернешся" (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. Розділові або, чи, або ... або, чи ... чи, то ... то, хоч ... хоч, не то ... не то, чи то ... чи то: От стеляться розложисті, як скатерть зелені левади. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м ячики, то гостроверхі, неначе топольки (І. Нечуй-Левицький); Мій синочок розбишака: чи то кіт, чи то собака - він нічого не боїться - лізе биться (О. Олесь).

Підрядні сполучники поєднують, підрядну частину складнопідрядного речення з головною, а значенням вони поділяються на:

а) з'ясувальні (що, щоб, чи, як, немов, ніби, наче): Хіба не бачите, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніш, що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє і легше дихає, і дивиться ясніш (О. Олесь); Наваживсь Вовку Лева попросити, щоб старшиною до овець наставили його служити... (Л. Глібов);

б) часові (як, після того як, як тільки, тільки-но ...як, ледве, скоро, коли, поки, доки): Як ішла додому в житньому вінку, радо всі вітали дівчину струнку (П. Воронько); Коли достигають чорниці - починай косити жито (Нар. творч.);

в) мети (щоб, для того щоб, з тим щоб): Великих саможертовних зусиль має докладати творча інтелігенція, щоб піднести самосвідомість наших сучасників, пробудити глибинне життя душі, національну гідність і честь (О. Гончар);

г) причинові (бо, через те що, тому що, затим що): Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця (О. Кобилянська);

ґ) умовні (якби, якщо, коли, як, аби, коли б): Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само вас знайде (К. Ушинський);

д) допустові (хоч, дарма що, незважаючи на те що): Хоча стояла тільки перша половина травня, сонце пекло немилосердно, по-літньому (В. Малик);

е) порівняльні (мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, як, що): Душа моя розкрита для любові, як нива для солодкого зерна... (Т. Севернюк).

У функції сполучників можуть уживатися повнозначні слова, які називаються сполучними словами: хто, що, чий, котрий, де, куди, звідки. На відміну від сполучників, які не виступають членами речень, сполучні слова виконують роль головних або другорядних членів підрядної частини складного речення. Наприклад: / тим, що згинули в зорі весінніх літ, хрестів поставити в свій час ми не зуміли. Одна вечірняя вітає їх могили, одна вечірняя віта їх заповіт (М. Філянський); / сама вона зсутилилась, чого ніколи не було з нею раніше (О. Гончар). У першому реченні виділене сполучне слово виступає підметом, а в другому - додатком.