Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 1. ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ

§ 1. ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ

Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць.

Синтаксис - грецьке слово (вуЩахів), яке означає складання, впорядкування. Якщо морфологія вивчає слова як носії лексико-граматичних значень і форм слів з властивими їм морфологічними значеннями, то синтаксис вивчає функціонування слова і його форми у синтаксичній конструкції, у зв'язку з іншими словами й формами. Отже, в синтаксисі словоформи розглядаються як елементи побудови синтаксичних одиниць. Із словоформ будуються і словосполучення: яскраве сонце, писати листа, тихо розмовляти. Словоформи й словосполучення беруть участь у побудові простих речень: Найвищого рівня розвитку народна усна поезія досягає в історичній пісні (Г. Булашев). У складі речення словоформи виступають як його члени.

Прості речення є будівельним матеріалом для складних речень: Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить рідний народ (3 газ.). Із простих і складних речень утворюється складне синтаксичне ціле: До землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди межує з обожненням (Г. Булашев). Отже, основними одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, речення (просте і складне), складне синтаксичне ціле. Це одиниці різного рівня. Словосполучення виконує номінативну функцію, воно є складним найменуванням явищ об'єктивної дійсності. Речення - найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку, тобто якесь повідомлення, про предмет і явище дійсності.

Оскільки синтаксис вивчає закони функціонування взаємозв'язаних і вза-ємозумовлених одиниць різних рівнів, його зміст як навчальної дисципліни

включає такі розділи: 1. Синтаксис словосполучення. 2. Синтаксис речення (простого і складного). 3. Синтаксис складного синтаксичного цілого.

6.1. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

§ 2. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Смислово-граматичне об'єднання двох і більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного синтаксичного зв'язку, що служить для позначення розчленованого поняття, називається словосполученням. Подібно до слова, словосполучення виконує номінативну функцію, воно називає предмети, дії, їх ознаки; на відміну від слова, словосполучення є конкретизованою назвою. Якщо порівняти назви вода і джерельна вода, писати і писати твір, то перші назви є назвами предмета, дії, а другі, утворюючи словосполучення, дають предмету, дії розгорнуте, конкретніше й точніше визначення, розчленоване на окремі компоненти.

Як і окреме слово, словосполучення виступає елементом структури речення; і слово, і словосполучення має систему форм: слово, слова, слову, словом і щедрого слова, щедрому слову, щедрим словом. Але порівняно зі словом словосполучення має складнішу структуру: воно складається як мінімум з двох повнозначних слів, одне з яких головне, а інше залежне: людина (я к а?) спокійна; шануй (к о г о?) батьків; вдячний (кому?)товаришеві; ставитися (я к?) прихильно, або одно-функціональні компоненти поєднуються сурядним чи безсполучниковим зв'язком: день і ніч; не мати, а батько; рано або пізно; радість, успіх.

За типом синтаксичного зв'язку словосполучення поділяють на підрядні й сурядні.

Підрядні словосполучення утворюються на основі підрядного зв'язку й складаються з головного (опорного) слова та підпорядкованого (залежного) йому одного або кількох слів: весняний день, шанують учителя, вищий від брата, високо в горах.

Сурядні словосполучення є поєднанням однофункціональних форм слів на основі сурядного зв'язку: батько і син; чи доля, чи недоля; або вітер, або дощ;

Розрізняють відкриті й закриті сурядні словосполучення. У відкритих словосполученнях сурядним зв'язком поєднується необмежений ряд компонентів: і ріки, і озера, і гаї...; то радощі, то сум, то лихо.

У закритих словосполученнях сурядним зв'язком поєднано тільки два компоненти: не батьки, а діти; як донька, так і син.

Залежно від ступеня семантичного злиття компонентів словосполучення можуть бути синтаксично вільні й синтаксично нечленовані. Синтаксично вільні словосполучення складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. У таких словосполученнях можлива заміна одного з компонентів іншим словом: писати акуратно, писати швидко, писати нерозбірливо. У реченні: А над осінь прилітає птиця північних сивих чагарів (М. Рильський) можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: чагарів (яки х?) північних (сивих); прилітає (к о л и?) над осінь; прилітає (з в і д к и?) із чагарів.

Синтаксично нечленовані словосполучення (цілісні словосполучення) становлять граматичну єдність: складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів речення: багато дітей, один з учнів.

Вони складаються:

а) з числівника й залежної від нього форми іменника: четверо учнів, тисяча листівок, п ятнадцять років;

б) з неозначено-кількісного числівника або прислівника з кількісним значенням і залежною від них формою іменника: кілька років, багато студентів, чимало цукру;

в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри з залежним від нього іменником у родовому відмінку: частина кімнат;

г) іменника або займенника в називному відмінку й іменника в орудному відмінку: ми з сином, мати з батьком, сестра з братом;

д) іменника, числівника (або займенника) в називному відмінку та іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником з: троє з групи, ніхто з вас, хтось із присутніх, будь-хто з них.

До цілісних словоспочучень відносять складені (і складні) присудки¹⁷: почати прощатися, хотіти співати, продовжувати працювати, перестав бути байдужим, радий буду зустрітитися.

Синтаксично вільні й синтаксично нечленовані (цілісні) словосполучення слід відрізняти від сталих словосполучень (фразеологічних): з доброго дива; землі під ногами не чути; викинути з голови.

До словосполучень не належать предикативні сполучення слів, тобто підмет і присудок. У предикативних сполученнях слів, наприклад, діти малюють, ніч була темною, студенти працюватимуть про щось повідомляється, вони мають модально-часовий план: перше сполучення передає теперішній, друге - минулий, третє - майбутній час, вони характеризують дію як реальну.

Не є словосполученнями: а) сполучення повнозначних слів зі службовими: поблизу лісу, біля лісу, попід лісом, понад лісом; б) аналітичні (складні) форми слів: буду малювати (форма майбутнього часу), більш уважний, більш приязно (форма вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників); найбільш досконалий, найбільш докладно (форма найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників); в) сполучення іменних частин мови з дієсловами-зв'язками: буду вихователем, будеш хоробрим.

За будовою словосполучення можуть бути простими і складними. Переважна більшість простих словосполучень утворюється з двох повнозначних слів: підготовка до гри, зимові розваги, осінній день, навчання дітей. До простих належать й ті словосполучення, що складаються з трьох і більше повнозначних слів, в яких залежна частина семантично неподільна, тобто синтаксично не членується: людина лагідної вдачі, дівчина років шістнадцяти, жінка літнього віку.

Усі складні словосполучення утворюються з простих різними способами, наприклад: поширенням компонента простого словосполучення (зустрітися з вихователем - зустрітися з вихователем підготовчої групи, аналіз слова -звуковий аналіз слова, розповіді дітей - творчі розповіді дітей, молодий і веселий - молодий і веселий, але відповідальний). Вони дають нове, більш розчленоване й конкретизоване, найменування предметам і явищам.

Граматичними засобами вираження синтаксичних віднощень у словосполученнях виступають: форми слів, службові слова й порядок слів. Найпоширенішим засобом є форма слова: мрія дитини, четвертий день, рухливі ігри, середної групи, подякувати вихователеві.

Разом з формами слів прийменники (службові слова) дифереціюють значення відмінкових форм і служать засобом вираження синтаксичних відношень у словосполученні: бесіда за картиною, слухати по радіо, спускатися до річки, відставати через хворобу.

Показником синтаксичних відношень у словосполученні в деяких випадках є порядок слів: а) якщо збігаються форми двох різних відмінків: дні змінюють ночі, ночі змінюють дні; б) якщо до складу словосполучення входить іменник із залежним від нього прикметником: гриби мариновані і мариновані гриби; в) якщо словосполучення складається з іменника і числівника: шість годин і годин шість, п 'ять днів і днів п ять.