Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 8. ВІДОКРЕМЛЕНІ УТОЧНЮВАЛЬНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Відокремлюються додатки, виражені зворотами зі значенням виключення, включення, заміщення, доповнення, що починаються словами крім, замість, за винятком, опріч, окрім, наприклад, навіть, включаючи, зокрема, особливо: А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка); Замість хати, лежала лише купа головешок, вугілля, сміття (Ю. Смолич); Особливе місце в літературі для дітей займає поезія, зокрема для наймолодших читачів (В. Бичко).

§ 8. ВІДОКРЕМЛЕНІ УТОЧНЮВАЛЬНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнювальними словами пов'язуються лише інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Відокремлюватись можуть:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег (М. Коцюбинський); Вода в такий час була майже гаряча, знасно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Ю. Збанацький).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися й тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням - великих і малих-і разу раз щось сушилося на вікнах (М. Коцюбинський);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками з прийменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить - і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (В. Козаченко); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (А. Малишко); Се було літом, у жнива (М. Коцюбинський);

Примітка: Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальний характер. Якщо немає такої інтонації, обставини комами не виділяються.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур бай, або степовий жайворонок (Л. Скирда); На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають (Г. Дем'янчук);

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомоги слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзумі, влаштовують свято проводів журавлів (Журнал); Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.

§ 9. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У РЕЧЕННЯХ ЗІ ЗВЕРТАННЯМИ

1. Якщо звертання вживається на початку речення й вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Леся Українка).

2. Якщо звертання вживається вкінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагає інтонація речення загалом: Будь щаслива та здорова, чорноброва (М. Вороний); Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! (М. Бажан); -Де зараз ви, кати мого народу? (В. Симоненко).

3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце моє рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, тую печаль в тобі без краю й меж (В. Ткаченко).

4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. (В. Сосюра).

5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (В. Ткаченко).

6. Якщо звертання повторюються чи є однорідними, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Вітре буйний, Вітре буйний, заглуши ти сум отруйний, збережи первісний цвіт; Мамо! Голубко! В співи тремтячі ти при мені виливала нудьгу (3 тв. Г. Чупринки).