Ботаніка - Неведомська Є.О. - 2. Класифікація пагонів

План

1. Загальна будова та функції пагона.

2. Класифікація пагонів.

3. Брунька.

4. Класифікація бруньок.

5. Метаморфози пагона.

Основні поняття: вегетативні органи, пагін, стебло, листок, брунька, конус наростання, вузли, міжвузля, листкова пазуха, метаморфози пагона, вусики, колючки, філокладії, кореневище, бульба, цибулина.

1. Загальна будова та функції пагона

У ході еволюції пагін сформувався як орган, який виконує функції живлення - фотосинтезу і утворення генеративних (репродуктивних) органів (спорангіїв, шишок, квіток та ін.).

У процесі пристосування до найбільш інтенсивного фотосинтезу пагін виявився розчленованим на циліндричні осьові органи - стебла з їх функціями утримання і проведення речовин та плоскі бічні органи з обмеженим ростом - листки, які забезпечують можливість найбільшого контакту рослин з повітряним середовищем і поглинання світлової енергії. Надзвичайно характерною структурною особливістю типового пагона вищих рослин є наявність бруньок - зачаткових пагонів, які здатні тривалий час зберігати життєздатність меристем і забезпечувати їх захист від несприятливих зовнішніх впливів. Отже, пагін - це осьовий орган вищих рослин, що складається зі стебла, листків та бруньок і здатний до верхівкового росту (рис. 31).

На пагоні виділяють вузли і міжвузля (рис. 31).

Вузол - це місце прикріплення листків (бруньок) до стебла.

Міжвузля - відстань між сусідніми вузлами. Кут між листком і стеблом називається листковою пазухою. В пазусі листка розташовуються бруньки.

Для пагона властивий негативний геотропізм (росте від центра землі, проти сили земного тяжіння).

2. Класифікація пагонів

3. Брунька

Брунька - зародковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями, що перебуває в стані відносного спокою. Вона складається із короткої зачаткової осі (стебла) з конусом наростання на верхівці, листкових зачатків та/або зачаткових репродуктивних органів (квіток, суцвіть).

Конус наростання складається з:

o туніки - зовнішньої частини;

o корпусу - внутрішньої частини.

З туніки і корпусу утворюються складові частини пагона, зокрема, з:

o багатошарової туніки - епідерма, частково первинна кора стебла та зачатки листків;

o корпусу - первинна кора та центральний циліндр стебла.

Під впливом листкових зачатків у конусі наростання з верхівкової меристеми окремими ділянками по колу розвивається прокамбій. Від основи листкового зачатка тяжі прокамбію поширюються вгору по зачатку листка і вниз по стеблу. Під впливом листка, що розвивається, прокамбій у зоні розтягування починає диференціюватися в провідні елементи стебла - провідні пучки. Під час розкривання бруньки всі тканини, які почали формуватися в ній з конуса наростання, продовжують диференціюватися, клітини їх діляться, відбувається ріст у довжину. Внаслідок росту міжвузля між листками збільшуються, а зачатки листків перетворюються на справжні листки.

Бруньки зовні покриті буруватими бруньковими (покривними) лусками - видозміненими нижніми листками зачаткового пагона, розміщеними на дуже зближених вузлах. Брунькові луски захищають тканини зачаткового пагона від впливу низьких температур, висихання, сонячних опіків. Узимку вони майже зовсім закривають доступ повітря всередину бруньки. Брунькові луски часто вкриває шар кутикули, а інколи й корка. У тополі, берези, каштана непроникність посилюється смолистими клейкими виділеннями, а у верби луски густо вкриті волосками.

4. Класифікація бруньок

Класифікація бруньок подана на схемі 6.