Ботаніка - Неведомська Є.О. - ЛЕКЦІЯ 8. Стебло - осьова частина пагона

План

1. Стебло та його основні функції.

2. Формування та морфологічна класифікація стебел.

3. Первинна будова стебла.

4. Вторинна будова стебла.

5. Підйом води у стовбурах дерев.

Основні поняття: стебло, конус наростання, галуження стебла, епідерміс, первинна кора, хлоренхіма, коленхіма, основна паренхіма, ендодерма, центральний циліндр (стела), перицикл, зона провідної тканини, прокамбій, пучок закритого типу, пучковий камбій, міжпучковий камбій, ксилема, флоема, серцевина, вторинна будова стебла: безпучковий тип, пучковий тип.

1. Стебло та його основні функції

Стебло - осьовий вегетативний орган рослини, який несе листки й бруньки, квіти, плоди і насіння, має необмежений верхівковий ріст, позитивний геліотропізм, радіальну симетрію (рис. 34).

1 - листок; 2 - верхівкова брунька; 3 - пазушна брунька; 4 - стебло; 5 - міжвузля;6 - вузол. Основні функції стебла:

а) є опорою рослині;

б) здійснює зв' язок усіх частин рослини;

в) збільшує поверхню рослини за рахунок галуження;

г) забезпечує необмежений ріст рослини;

д) забезпечує транспорт води, мінеральних і органічних речовин;

е) служить для вегетативного розмноження і фотосинтезу;

є) запасає поживні речовини або воду (кактуси);

ж) за допомогою стебла листки розміщуються та орієнтуються найбільш ефективно у просторі для поглинання променистої енергії та вуглекислого газу повітря.

2. Формування та морфологічна класифікація стебел

Структура стебла формується в результаті діяльності верхівкової (апікальної) меристеми, ініціальних клітин конуса наростання (рис. 19).

Конус наростання, або точка росту, стебла у перших листостеблових рослин (мохів, папоротеподібних) складається лише з однієї ініціальної клітини пірамідальної форми. У голонасінних і квіткових (покритонасінних) рослин верхівкова (апікальна) меристема має вигляд конуса з округлою верхівкою, який складається з безлічі меристемати-чних клітин і схований в основі бруньки. Конус наростання є самою активною та важливою частиною, адже формує первинну структуру стебла, листки, бічні пагони та генеративні органи.

За напрямком росту та розміщенням у просторі стебла бувають прямостоячі, виткі, повзучі, чіпкі (схема 7).

Морфологічно за ступенем здерев'яніння стебла поділяють на трав'янисті та дерев'янисті (схема 7). Молоді стебла дерев'янистих рослин спочатку трав' янисті, зелені, здатні до фотосинтезу. Згодом клітинні стінки стебла цих рослин просочуються суберином (лігніном), тобто дерев' яніють. Серед дерев' янистих розрізняють дерева та кущі (чагарники). Дерева мають головне стебло - стовбур, який росте впродовж усього життя. За рахунок його галуження формується крона, тобто сукупність усіх надземних пагонів дерева, розміщених вище від початку галуження стовбура. Галуження - утворення на основному стеблі з вегетативних бруньок бічних пагонів. Галуження буває дихотомічне, моноподіальне, симподіальне (рис. 35). При дихотомічному галуженні з верхівкового конуса наростання стебла виростають дві гілки, а з верхівкових конусів наростання кожної гілки також виростає по дві гілки. Дихотомічне галуження характерне для плаунів, мохоподібних, водоростей. При моноподіальному галуженні верхівкова брунька протягом усього життя рослини продовжує ріст головного стебла, яке здовжується і потовщується більше, ніж бічні гілки. Моноподіальне галуження характерне для сосни, ялини, бука тощо. При симподіальному галуженні верхівкова брунька стебла не розвивається, а найближча від неї бічна брунька дає пагін, який продовжує ріст стебла. Таке розгалуження характерне для картоплі, яблуні, волоського горіха, липи.

У кущів (чагарників) галуження стебла починається біля самої поверхні ґрунту. Внаслідок цього утворюється кілька бічних пагонів (смородина, аґрус, шипшина).

Напівкущі (напівчагарники) відрізняються від кущів тим, що їхні стебла дерев' яніють лише у багаторічній нижній частині, від якої щороку відростають однорічні трав' янисті пагони (шавлія лікарська, полин гіркий).

Загальну морфологічну класифікацію стебел подано на схемі 7.