Ботаніка - Неведомська Є.О. - 3. Класифікація листків

Розрізняють прості та складні листки. Простий листок складається з однієї листкової пластинки й одного черешка та опадає цілком (дуб, береза, клен) (рис. 37). Складний листок складається з декількох простих, розміщених на спільному (іноді гілчастому) черешку, листкових пластинок (каштан, акація) (рис. 37). Під час листопаду опадає окремими частинами.

Рис. 37. Прості та складні листки (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1, 2 - простий листок; 3,4 - складний листок.

Класифікація простих листків подана на схемі 9. Складні листки класифікують за:

а) будовою листкових пластинок (за вищеподаною схемою);

б) кількістю листкових пластинок та взаємним їх розташуванням - трійчастоскладні (суниця, конюшина, малина), пальчастоскладні (каштан, люпин), парноперистоскладні - з парної кількості листкових пластинок (акація жовта, горох), непарноперистоскладні - з непарної кількості листкових пластинок (шипшина, троянда, горобина).

Листкові пластинки у різних напрямках пронизані жилками - системою судинно-волокнистих пучків, що надають листкові міцності та поєднують у єдине ціле мезофіл листка. Порядок розташування жилок у листковій пластинці називається жилкуванням листка.

Розрізняють такі типи жилкування (рис. 38):

а) просте - листкову пластинку пронизує лише один провідний пучок - центральна жилка (мохоподібні, плауноподібні, деякі хвойні);

б) дихотомічне - кожна з жилок галузиться на дві бічні рівноцінні (гінго дволопатевий);

в) сітчасте - від однієї або кількох великих жилок відгалужуються бічні, більш тонкі, які при подальшому галуженні утворюють густу сітку дрібних жилок (переважно у дводольних);

г) дугове - в листок входить одна жилка, бічні жилки відходять від головної і продовжуються дугоподібно, не розгалужуючись (конвалія);

д) паралельне - листкову пластинку від основи до верхівки пронизує декілька однакових паралельних нерозгалужених жилок (злакові, осокові).

Рис. 38. Типи жилкування листків (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - паралельне;

2 - сітчасте;

3 - дугове.

4. Листкорозташування

Порядок розташування листків на стеблі, який відображає радіальну симетрію пагона, називають листкорозташуванням. Розрізняють такі типи листкорозташування:

а) спіральне (чергове) - у вузлі є один листок (вишня, груша, верба, жито, пшениця, гречка, яблуня, тополя);

б) супротивне - у вузлі знаходяться два листки, один проти одного (бузок, фуксія, глуха кропива);

в) мутовчасте (кільчасте) - у вузлі розміщуються по три листки і більше (вороняче око, елодея, хвощ).

Певне листкорозташування дозволяє рослинам вловлювати максимальну кількість світла, оскільки листки утворюють листкову мозаїку і не затіняють один одного, що досягається різною довжиною та різним згином черешків, неоднаковістю розмірів та асиметрією листків.

У межах однієї рослини розрізняють три основних формації листків:

1) низові, або перші, листки - недорозвинуті та видозмінені листки, що нагромаджують поживні речовини або виконують захисну та інші спеціалізовані функції (луски цибулини, кореневищ, покривні луски бруньок, сім'ядольні листки, наприклад, у бобових);

2) серединні листки - є типовими для даної рослини, у них проходить основний процес фотосинтезу; у деяких рослин (стрілолист, жовтець кашубський) листки на тому самому пагоні мають різну форму - це явище має назву гетерофілії (від грецьк. heteros - інший, лат. folium - листок), або різнолистковості;

3) верхівкові листки - розміщуються на верхівці пагона і відрізняються від серединних меншим розміром, простішою формою, а в деяких рослин й іншим забарвленням.