Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 39) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної (див. табл. 13).
Рис. 39. Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):
1 - епідерма;
2 - стовпчаста (палісадна) паренхіма;
3 - губчаста паренхіма;
4 - провідний пучок жилки.
Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин (за В.М. Любименко), водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).
Особливості будови листків хвойних:
1) епідерміс містить клітини з товстими здерев' янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев' янілі стінки;
2) за епідермісом лежить підшкірка - гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки;
3) під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.
Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (тонконіг лучний, суниці, липа, черемха):
1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;
2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;
3) кількість хлорофілу велика;
4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;
5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;
6) продихи випнуті над поверхнею листка.
Таблиця 13
ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ'ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ
Ділянки листка | Особливості будови | Функції |
Шкірка (епідерма) | клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском; продихи - щілини, що утворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами: а) містять хлоропласти; б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста | вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть); забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію; відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню1 |
М'якоть листка - мезофіл | стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину); губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники; жилки (судинно-волокнисті пучки): а) судини (ксилема); б) ситоподібні трубки (флоема); в) склеренхіма | здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина); здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин; здійснюють провідну та механічну функції; постачають воду та мінеральні речовини; здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію. |
Особливості будови листків світлолюбних рослин (модрина, береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси):
1) мають пристосування для вловлювання світла:
а) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;
б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);
2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);
3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.
Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись, а саме:
o модрина - 1/5;
o береза - 1/8;
o сосна - 1/10;
o дуб - 1/26;
o клен - 1/55;
o бук - 1/70;
o самшит - 1/100.
Особливості будови листків водяних рослин:
1) асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв' язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну;
2) палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з' являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО2 та О2;
3) у підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста;
4) кутикула тоненька або її зовсім немає;
5) у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини;
6) у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);
7) судинних пучків мало;
8) флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.
7. Способи вегетативного розмноження рослин та його біологічне значення
Питання для самоперевірки
ЛЕКЦІЯ 10. Генеративні органи рослинного організму. Квітка. Суцвіття
1. Загальна будова та функції квітки
2. Класифікація квіток
3. Формули квіток
4. Утворення квітки
5. Суцвіття: біологічне значення, класифікація
6. Запилення та запліднення