Екологічне управління - Шевчук В.Я. - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СИСТЕМНО-ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

До постулатів системно-екологічного підходу належать такі:

1.Будь-яка частка є частиною цілого, а ціле — частиною більш цілого.

2.Усе залежить від усього.

3.Усе змінюється.

4.Будь-яка зміна породжує "ланцюгову реакцію" наслідків.

5.Зміни можна передбачувати, а наслідки — прогнозувати.

6.Без знання минулого неможливо передбачити наслідки в майбутньому.

7.Усе має свої закони існування і змін.

8.Усе має свої альтернативи і пріоритети.

9.Усе повинно перебувати в рівновазі із середовищем існування.

10.Усе повинно мати свої цінності й принципи, мотивацію дій і керуватися
імперативами адаптованості, цілеспрямованості, інтегрованості й латентності (прихованості) для виживання.

11.Результативність досягається лише за максимального врахування різних
світоглядів.

Ознаки системно-екологічного підходу такі:

системне мислення;

системний аналіз;

операційні дослідження;

структурне моделювання;

стратегічне планування;

комплексне оцінювання;

системний менеджмент.

Розглянемо основоположні ознаки системно-екологічного підходу — системне мислення та системний аналіз.

Системне мислення містить:

цілісне бачення (від цілого до часткового);

стратегічне передбачення;

гнучкість поглядів;

логічну послідовність операційного мислення;

логічність і системність висновків;

методичність процесу мислення;

структуризованість або формалізованість ситуаційних уявлень;

узагальненість або агрегативність оцінок;

цілеспрямованість.

Відомо, що системне мислення ґрунтується на принципі емерджентності: властивості цілого не можуть вважатися наслідком властивостей окремих частин.

Системно мислити — пізнавати реальну дійсність за допомогою системних моделей для набуття глибших знань про цю дійсність.

Менеджер досягає найвищого професійного рівня, якщо він здатний системно мислити і системно передбачати наслідки управлінських рішень.

Загальна структура системного аналізу включає:

опис проблеми чи ситуації;

аналіз альтернатив;

моделювання небажаних наслідків;

оцінку альтернатив;

прийняття рішення;

комплексну оцінку результатів випробування або впровадження.

Ключовий елемент системного аналізу — процес кількісного порівняння альтернатив для вибору рішення, яке належить реалізувати.

Важливим для системного аналізу є метод декомпозиції: досліджувана система піддається розподілові на підсистеми доти, доки не буде досягнуто рівня її основних компонентів-властивостей. Процес декомпозиції визначається системними об'єктами, їхніми властивостями і зв'язками. Системні об'єкти — це вхід, процес, зворотний зв'язок і обмеження. Чим складніша система як об'єкт вивчення (аналізу, дослідження), тим складніша й багато функціональніша методологія системного аналізу.

Уявлення про методологічну складність і масштабність системного аналізу дає класифікаційна структура, наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Класифікаційна структура системного аналізу

В управлінні найбільш відомими є системні підходи з "жорсткою" та "м'якою" (гнучкою) методологіями, що спрямовані на аналіз витрат, ефективності й ризиків, на застосування альтернативних стратегій, необхідних для правильного вибору напрямів діяльності (життєдіяльності, існування), а також для їх розробки, якщо обраний напрям не витримав випробування життям, конкурентною боротьбою.

Системний аналіз для "жорсткого" системного (або ситуаційного) підходу містить:

формування проблеми (постановка задачі);

аналіз реальних умов і обмежень;

вибір і перевірку альтернативних шляхів розв'язання задачі;

дослідження необхідних можливостей (ресурсів);

моделювання процесів розв'язання для запобігання небажаним наслідкам застосування конкретних рішень;

вибір критеріїв оцінки та аналіз;

порівняння і ранжування альтернативних рішень;

прийняття рішення та його здійснення;

оцінку результатів.

Мета цього аналізу — кількісне порівняння альтернатив для вибору оптимального рішення.

Системний аналіз для "м'якого" системного (або ситуаційного) підходу містить:

розгляд проблемної ситуації з позиції застосування системи цінностей з екологічною компонентою;

виклад проблемної ситуації життєдіяльності;

основні визначення діяльності системи (життєдіяльності), спрямованої на досягнення цілі, збалансованості;

концептуальні моделі системи, викладені в базових визначеннях;

порівняльний аналіз моделей із реальною дійсністю;

зміни, бажані з погляду системи і можливі з позиції нових цінностей, культури, екології;

дії, спрямовані на поліпшення проблемної ситуації життєдіяльності, розвитку.

Мета цього аналізу — створення кількох ситуаційних моделей дійсності, що дає можливість оцінити відповідність реальним ситуаціям життєдіяльності.

Системи екологічного управління грунтуються на системному аналізі ситуаційного підходу і за своїми цілями можуть бути лише "м'якими" системами управління. Однак функціонувати вони можуть і в "жорстких" загальних системах управління, відповідно до дії закону балансу консервативності і мінливості. Зазначимо, що будь-яка система, яка розвивається, складається з двох структурних підсистем: одна — зберігає й зміцнює її будову та функціональні особливості, інша — сприяє видозміні й навіть саморуйнуванню системи зі створенням нової функціонально-морфологічної специфіки, як правило такої, що відповідає середовищу існування системи, яке оновлюється.