Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Практичні рекомендації щодо відповідальності

Для забезпечення ефективної розробки та впровадження системи екологічного управління треба визначити і відповідно розподілити обов'язки та відповідальність. Оскільки підприємства та установи мають різні організаційні структури, то усвідомлення і розподіл відповідальності за стан навколишнього середовища повинні грунтуватися на властивих їм робочих процесах.

Прикладом моделі розподілу відповідальності у сфері екологічної діяльності може бути така:

Примітка. На малих та середніх підприємствах відповідальною особою може бути власник.

Екологічна обізнаність, свідомість та мотивація. Вище керівництво має відігравати головну роль у підвищенні обізнаності й свідомості всього персоналу, у його мотиваціях, роз'яснюючи екологічні цінності організації та інформуючи про її зобов'язання в межах екологічної політики. Саме зобов'язання кожного працівника щодо екологічних цінностей трансформує систему екологічного управління з "паперової" роботи в ефективний процес.

Усі працівники організації повинні розуміти важливість досягнення екологічних цілей та завдань, за які вони несуть посадову й матеріальну відповідальність, і всіляко заохочуватися керівництвом до цього.

Мотивація до постійного вдосконалення може бути переконливішою, якщо працівники відчують визнання своїх зусиль, спрямованих на досягнення екологічних цілей та завдань, а також якщо заохочуватимуться зусилля щодо підготовки пропозицій.

Під час розгляду механізмів підвищення екологічної обізнаності й свідомості слід дати відповідь на такі запитання:

Яким чином вище керівництво визначило, закріпило й оголосило всім працівникам зобов'язання організації щодо екологічної політики?

Як працівники пройнялися відповідальністю; як вони розуміють, приймають і поділяють екологічні цінності організації?

Як прийняті екологічні цінності стали мотивацією до екологічно відповідальних дій?

Наскільки переконливо організація визнає досягнення працівників у галузі охорони навколишнього середовища?

Знання, вміння та підготовка. Знання та вміння, необхідні для досягнення екологічних цілей, мають бути чітко визначені і враховані під час добору й прийняття на роботу персоналу, підготовки та підвищення його кваліфікації.

Увесь персонал організації повинен отримати належну підготовку, достатню для здійснення екологічної політики, досягнення цілей та завдань. Працівники мають володіти запасом знань, який включає досвід застосовування методів та навичок, необхідних для ефективного та компетентного виконання посадових функцій, а також знати про можливий вплив на стан навколишнього середовища їхніх невиважених дій.

Організація також повинна отримати від підрядників, що працюють на окремих ланках, докази того, що вони володіють необхідними знаннями та вміннями для виконання роботи відповідно до екологічних вимог. Отже, слід провести навчання та підготовку для гарантування того, що працівники мають належні знання вимог регламентів, внутрішніх стандартів, а також політики й цілей організації. Рівень та елементи підготовки можуть диференціюватися відповідно до завдань.

Програми підготовки, як правило, містять такі елементи:

· визначення потреб у підготовці працівників;

· розробка плану підготовки для задоволення визначених потреб;

· перевірка відповідності програми підготовки вимогам регламентів і вимогам організації;

· вибір методів навчання і розробка відповідних програм;

· підготовка груп працівників за конкретними екологічними завданнями;

· документування процесу підготовки;

· оцінювання отриманої підготовки (атестація).

Під час розгляду програми підготовки слід дати відповідь на такі запитання:

У який спосіб організація визначає загальні потреби в підготовці?

За допомогою якого методу аналізуються потреби в підготовці для виконання конкретних посадових функцій?

Як здійснюється, аналізується й модифікується процес підготовки фахівців?

Як документується й простежується процес підготовки?

Яка ефективність вибраного методу і програм навчання?

Практичні рекомендації щодо знань, умінь та підготовки

Приклади різних типів екологічної підготовки, яку може забезпечити організація, мають такий вигляд:

Розглянемо заходи щодо забезпечення функціонування системи екологічного управління.

1. Обмін інформацією та звітування. Обмін інформацією включає підготовку й впровадження процесів внутрішнього і, якщо доцільно, зовнішнього поширення звітів та іншої інформації про діяльність організації у сфері екологічного управління, для того щоб:

· підтверджувати екологічні зобов'язання керівництва;

· висвітлювати проблеми стосовно екологічних аспектів діяльності, продукції чи послуг організації;

· підвищувати обізнаність щодо екологічної політики, цілей та завдань організації;

· інформувати належним чином внутрішні й зовнішні зацікавлені сторони про систему екологічного управління та про екологічні характеристики організації.

Результати моніторингу системи екологічного управління, аудитів та аналізів з боку керівництва повинні повідомлятися тим особам в організації, які відповідають за виконання функцій системи й досягнення встановлених показників.

Забезпечення відповідною інформацією працівників організації таінших зацікавлених сторін підвищує рівень мотивації працівників, а також сприяє розумінню й визнанню громадськістю зусиль організації щодо поліпшення своїх екологічних характеристик.

Під час розгляду процесів обміну інформацією та звітування слід дати відповідь на такі запитання:

Як організовано процеси сприйняття і реагування на проблеми, що хвилюють працівників?

Як організовано процеси сприйняття і реагування на проблеми, що хвилюють інші зацікавлені сторони?

Як організовано процеси поширення інформації про екологічну політику та екологічні характеристики організації?

У який спосіб повідомляють відповідальних посадових осіб в організації про результати аудитів та аналізів системи екологічного управління?

Як організовано доступ громадськості до документації з екологічної політики?

Чи є достатнім обмін інформацією для забезпечення постійного вдосконалення методів вирішення екологічних проблем?