Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Екологічна паспортизація

Екологічна паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єктивних характеристик різних об'єктів господарювання для підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів отримав достатньо розвинутих форм у вигляді кадастрів природних ресурсів, то облік екологічних характеристик суб'єктів господарювання потребує адекватного інформаційного забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі природні ресурси. Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання став екологічний паспорт підприємства.

Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. "Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища" закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Нині вважається, що екологічний паспорт є комплексним державним документом, який містить характеристики взаємовідносин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім природним середовищем.

Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативнотехнічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.0.0.04-90 "Экологический паспорт промышленных предприятий". Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначаєвплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотриманням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяльності.

Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що характеризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві технологій, можливостей скорочення цього шкідливого впливу тощо.

На відміну від різних форм екологічної звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, головною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяльності в системі "природа—суспільство". У цьому контексті розробка й використання екологічного паспорта підприємства спрямовані на досягнення таких цілей:

створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб'єктів господарювання;

застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впливу суб'єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного впливу на довкілля;

створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання підприємством сировинних, паливно-енергетичних, водних, земельних та інших ресурсів;

створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на підприємстві технологій;

забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;

забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямі екологізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів і енергозбереження.

Підґрунтям для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків норм ГДВ, ГДС, дозволи на природокористування, паспорти газо- й водоочисних споруд і установок з утилізації та використання відходів, форми державної і статистичної звітності та інші нормативні й нормативно-технічні документи. Структура екологічного паспорта підприємства складається з таких блоків:

Загальні дані про підприємство та його реквізити.

Коротка природно-кліматична характеристика району розташування підприємства:

характеристика кліматичних умов;

характеристика стану, у тому числі фонових концентрацій в атмосфері;
характеристика джерел водозабору та приймачів стічних вод, фоновий хімічний склад вод водних об'єктів.

Короткий опис технології виробництва і дані про продукцію, балансова схема матеріальних потоків.

Відомості про використання земельних ресурсів.

Характеристика сировини, використовуваних матеріальних і енергетичних ресурсів.

Характеристика викидів в атмосферу.

Характеристика водоспоживання і водовідведення.

Характеристика відходів.

Дані про рекультивацію порушених земель.

Дані про транспорт підприємства.

Дані про еколого-економічну діяльність підприємства.

Зауважимо, що відповідно до пріоритетів, визначених в Основних напрямах державної екологічної політики, в Україні на сьогодні найбільшого розвитку набули напрями екологічної паспортизації потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) та відходів.

Відповідно до закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" постановою Кабінету Міністрів України "Про створення Урядової інформаційно аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій" та іншими законодавчими актами було затверджено Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів. Це Положення визначає загальні засади паспортизації потенційно небезпечних об'єктів для створення загальнодержавного реєстру їх техногенного та природного характеру як складової частини Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Екологічний паспорт ПНО містить дані, на підставі яких виконується оцінка потенційної небезпеки виробничої діяльності об'єкта:

вид (природа) небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, бактеріологічна, вибухопожежна тощо);

інтенсивність джерел небезпеки та час їх негативного впливу (постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення небезпечного ефекту на поверхні ґрунту тощо);

характер та ступінь негативного впливу на реципієнти;

сфера забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);

технічний стан будов, споруд, технологічного обладнання та інженерних комунікацій, ступінь їх зношеності;

загальний стан техніки безпеки.

Паспортизація ПНО проводиться за загальною формою паспорта, яка підлягає певній модифікації для кожного конкретного типу об'єкта з урахуванням специфіки його виробництва.

Паспортизація відходів ведеться підприємствами для їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними і здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів". Її здійснення передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, обробки та
утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів".

Паспортизація відходів — це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекоресурсів з участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням із МОЗ.

Специфіка впливу певних видів відходів на навколишнє середовище змушує іноді розробляти окремі правила їх обстеження та паспортизації. До таких видів відходів належать, наприклад, відходи, головним чином рідкі, що виникають при збагачуванні корисних копалин або при інших технологічних процесах у різних галузях виробництва. Такі відходи можуть бути токсичними та екологічно небезпечними, переміщуватися з місць їх утворення гідравлічним способом і зберігатися у хвостосховишах, які являють собою штучні гідротехнічні споруди в природному ландшафті. Через їх надзвичайну мобільність та спосіб зберігання вони потребують особливої уваги, оскільки стосуються безпеки водних ресурсів. У зв'язку з цим на практиці застосовується спеціальна Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів.

Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища, особливо окремі території та природні комплекси, від стану яких безпосередньо залежить безпека життєдіяльності населення, як і суб'єкти господарювання, також потребують такого самого обліку й контролю. До таких об'єктів, що підлягають екологічній паспортизації, належать водні об'єкти, які є джерелами питного водопостачання, та земельні ділянки.

Для проведення еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів, що визначає їх родючість і забрудненість, проводиться паспортизація полів та земельних ділянок. Еколого-агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля) — це документ, у якому зосереджена інформація про родючість фунтів (агрохімічні, фізико-хімічні та агрофізичні властивості) і рівень їх забруднення важкими металами, радіонуклідами, залишками пестицидів та іншими токсикантами. Він розробляється для кожного поля або земельної ділянки на основі
матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу фунтів. Еколого-афохімічні паспорти земельних ділянок застосовуються в сільському господарстві для обфунтування заходів, спрямованих на раціональне використання й підвищення родючості фунтів, поліпшення їхнього афоекологічного стану. Форма паспорта, затверджена Міністерством агарної політики України, має такий вигляд:

ЕК0Л0Г0-АГР0Х1МІЧНИЙ ПАСПОРТ ПОЛЯ, ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Область_________________________ Район_____________________Схема поля

Населений пункт__________________Землекористувач_______________ділянки

Сільськогосподарські угіддя__________Зрошувані, осушені землі _______________

Сівозміна________________Полет (зем. ділянка №) ___________________________

Площа______________ _________

Назва грунту, площа (га) ___________________________________________________

___________________________________________________________________________

1.Агрофізичні:

Щільність грунту, г/см3

Продуктивна волога (ММЗПВ)в 0 - 100 см, мм

2.Фізико-хімічні та агрохімічні:

Кислотність:

Гідролітична, мг-екв/100 г грунту

Обмінна, рН сол.

Актуальна,рН вод.

Сума ввібраних основ, мг-екв/100 г
Тип засолення
Ступінь засолення
Вміст в орному шарі:
гумусу, %

азоту, шо легко гідролізується, мг/кг
рухомих форм, мг/кг
бору

молібдену

марганцю

кобальту

міді

цинку

Агрохімічна оцінка в балах

3. Рівень забруднення ґрунтів:

Вміст рухомих форм, мг/кг
кадмію
свинцю
ртуті

Залишки пестицидів, мг/кг
ДДТ і його метаболіти
гексахлоран (сума ізомерів)
2,4 Д амінна сіль
Щільність радіоактивного забруднення, Кі/км2
цезієм-137
стронцієм-90
Зведена еколого-агрохімічна оцінка в балах

Виконавець_________________________________ (назва організації, підпис, прізвище, посада)

Для оцінки екологічного стану басейнів річок та розробки заходів щодо раціонального використання та охорони вод і відновлення водних ресурсів складаються їх екологічні паспорти в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Екологічний паспорт річки — це уніфіковане зведення основних даних про водний режим, фізико-географічні особливості, використання природних ресурсів і екологічну обстановку в її басейні, а також
відпрацювання рекомендацій щодо підвищення стійкості екологічної системи. Паспорти розробляються на річки, які мають площу водозабору до 50 тис. км2. Основні джерела вихідної інформації для складання паспортів річок:

· матеріали комплексних польових обстежень річок та їх басейнів;

· дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод;

· відомості про природні умови регіону;

· архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик;

· матеріали інженерно-гідрометеорологічних і спеціальних експедиційних досліджень;

· топографічні й тематичні карти і плани, складені за матеріалами аерофотозйомок;

· дані водообліку, Державний водний кадастр;

· схеми комплексного використання та охорони водних ресурсів;

· Державний земельний кадастр та природно-сільськогосподарське районування території басейну річки;

· фондові й оперативні дані наукових та проектних організацій.

На водні об'єкти, які є джерелами питного водопостачання, складання екологічних паспортів регламентує закон України "Про питну воду та питне водопостачання". Перелік показників якості води в паспорті джерела питного водопостачання має відповідати переліку, що визначений державним стандартом на питну воду.

У зв'язку з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також у випадках радіаційних аварій, для планування й проведення заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу ефективності цих заходів в Україні здійснюється оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; діє державна система обліку та контролю індивідуальних доз опромінення персоналу; проводяться аналізи та оцінки
стану дозових навантажень населення й персоналу на відповідних територіях. Щоб систематизувати радіоекологічні дані, для відповідних територій вводяться радіаційно-екологічні паспорти, у які щорічно вносяться результати проведення аналізів та оцінок стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання.

За станом на 2003 р. екологічна паспортизація інших природних і техногенних об'єктів, крім зазначених вище, тільки розпочинається. Крім вищенаведених напрямів екологічної паспортизації нині в Україні розробляється методологія її застосування до об'єктів Збройних сил України, військово-промислових територій природно-заповідного фонду. Набула
поширення паспортизація міст для:

· розробки лімітів і договорів використання природних ресурсів підприємствами міста;

· визначення гранично допустимих навантажень і лімітів забруднення навколишнього середовища підприємствами;

· визначення платежів підприємств міста за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища;

· прийняття екологічного статусу міста та його районів (безпечний, небезпечний, надзвичайний тощо);

· розробки заходів щодо екологічного й соціального захисту населення.

Паспорт міста призначений для використання в діяльності управлінь екології виконавчого комітету міської ради, обласного управління екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічних органів, у системах екологічного управління підприємств.

Паспортизація потенційно небезпечних об'єктів має здійснюватися за
формою, що наведена в додатку І.

Державна система екологічного управління поки не набула цілісності як регулятивна система охорони навколишнього природного середовища і гармонізації співіснування суспільства і природи. Більш розвинуті в ній цільові функції управління охороною навколишньогоприродного середовища. У той же час уже є паростки розвитку функцій гармонізації: прийняті загальнодержавні програми формування національної екологічної мережі, національні програми екологічного оздоровлення басейнів річок (Дніпро, Сіверський Донець) тощо.

висновки

Подальший розвиток державної системи екологічного управління пов'язаний з інтеграцією національної і європейської екологічних політик, гармонізацією національного і європейського екологічного законодавства.

Адміністративний механізм державної системи екологічного управління ґрунтується на державній екологічній експертизі й державному екологічному моніторингу. Слабо розвинутими тут є такі важелі, якекологічна сертифікація та екологічна стандартизація.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення державній сис­темі екологічного управління. У чому полягає його головне завдання?

2. Яка умова збалансованості держав­ної системи екологічного управ­ління?

3. Назвіть цільові функції державного екологічного управління.

4. Назвіть спеціальні функції держав­ного екологічного управління.

5. Які повноваження покладені на Міністерство екології та природник ресурсів України?

6. Які спеціальні структури функціону­ють у складі Міністерства екології та природних ресурсів?

7. На яких принципах ґрунтується уп­равління охороною навколишнього природного середовища?

8. На яких принципах ґрунтується уп­равління гармонізацією системи "природа—суспільство"?

9. Які важелі адміністративного меха­нізму можуть забезпечити гармоні­зацію взаємовідносин суспільства і природи?

10. Які принципи і методологія покла­дені в основу оцінки впливу на на­вколишнє середовище?

11. Які принципи і методологія покла­дені в основу екологічної паспорти­зації?

Список рекомендованої літератури

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188 (98-ВР).

Андрейцєв В. і. Екологічне право. — К.: Вентурі, 1996. Закон України від 26 червня 1991 p. № 1268-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища".

ДСТУ ISO 14001-97 "Системи екологічного управління. Специфікація та настанови щодо застосування". ДСТУ ISO 14004-97 "Системи екологічного управління. Загальні
керівні положення щодо принципів, систем та засобів забезпечення".

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N6 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингудовкілля".

Указ Президента України від 29 травня 2000 р. № 724/2000 "Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України".

Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р.
№ 1520 "Про Положення про Державну екологічну інспекцію".

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 1000 "Про Положення про Державну службу заповідної справи".

Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-111 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Закон України від 9 лютого 1995 р. № 45/95-BP "Про екологічну експертизу".

Андрейцев В. і, Пустовойт М. А. Екологічна експертиза: право і практика. — К.: Урожай, 1992.

Калиновський С. Комплексна державна експертиза // Рідна природа. — 2002. — № 2.

Наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18 грудня 2000 p. Ns 338 "Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів".

Постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. Ns 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів".

Керівний нормативний документ "Еколого-агрохімічна паспорти- зація полів та земельних ділянок" / За ред. акад. О. О. Созінова. — К.: Міністерство сільського господарства і продовольства України, 1996.

Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель (методично-нормативне забезпечення) / За ред. акад. УААН В. П. Патики та О. Г. Тараріки. — К., 2002.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 p. Ns 347 "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними".

Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будівель і споруд". — Держкоммістобудування, Мінекобезпеки, К., 1996.

Калиновський С. В. Оцінка впливу і екологічна експертиза сьогодні і завтра. Нормативні та практичні аспекти виконання оцінки впливу на навколишнє середовище. — К.: Веселка, 2002.

Солуха Б. В. Проект Державних будівельних норм України. Нормативні та практичні аспекти виконання оцінки впливу на навколишнє середовище. — К.: Веселка, 2002.