Слово "лізинг" походить віл англійського "lease" — брати чи здавати майно в оренду, тобто в тимчасове володіння користування. Згідно із законом України "Про лізинг" лізинг не підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізинголавием у виняткове користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодження із лізинго одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до чинного законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, а також майно, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг.
У галузі екології до об'єктів лізингу належать основні засоби, що використовуються для контролю за очищенням викидів, скидів забруднених вол. питної води тощо.
Суб'єктами лізингу є лізинголавень — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; липні содержу вам суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; продавець лізингового майна (продавець)
суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та (або) продає власне майно, що є об'єктом лізингу.
Суб'єктами договору лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкта цього договору. їх можна поділити на прямих і непрямих учасників.
До прямих учасників договору лізингу належать:
· лізингові фірми й компанії — лізингодавці;
· виробничі підприємства, фірми, бази відпочинку та ін. — лізингоодержувачі;
· постачальники об'єктів лізингу (машин, обладнання, транспортних засобів, іншого майна) — продавці.
До непрямих учасників договору лізингу належать комерційні та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами договорів, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, різноманітні фонди.
Лізингодавцями, як правило, виступають спеціалізовані лізингові компанії чи комерційні банки, які здійснюють операції, пов'язані з придбанням майна та передаванням його в оренду лізингоодержувачу. Лізингові компанії (фірми) — це комерційні організації, які мають різні організаційно-правові форми (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо) і виконують відповідно до установчих документів функції лізингодавців.
Лізингоодержувачами можуть бути підприємства, об'єднання, державні організації, орендні колективи, фермерські господарства та ін.
Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин, який передбачає участь у договорі лізингу таких трьох сторін: лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) майна. Склад учасників угоди скорочується до двох, якщо продавець і лізингодавець або продавець і лізингоодержувач виступають в одній особі.
У разі реалізації проекту, що має значну вартість, кількість учасників лізингу може збільшуватись. Це відбувається за рахунок залучення лізингодавцем до угоди нових джерел фінансових коштів: банків, страхових компаній, інвестиційних і екологічних фондів тощо.
Зміст лізингової операції полягає в тому, що майбутній лізингоодержувач, у якого відсутні або обмежені власні кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти договір лізингу. За цим договором лізингодавець придбає у власність і передає майно лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування за відповідну плату на умовах, зазначених у договорі. Після закінчення дії договору, залежно від його умов, майно повертається лізингодавцю або переходить у власність лізингоодержувача.
Лізингова операція — це комплекс дій суб'єктів лізингу, спрямованих на виконання умов договору лізингу, а також на врегулювання відносин, що виникають між цими суб'єктами (рис. 4.12).
Лізингові операції є вигідними як для лізингодавця, так і для лізинго одержувача.
Зацікавленість лізингодавця зумовлюється можливістю отримання доходу від здійснення лізингової операції. При цьому немає потреб у додаткових гарантіях, оскільки право власності на об'єкт лізингу залишається за лізингодавцем.
Зацікавленість лізингоодержувача зумовлюється такими чинниками:
можливість здійснення технічного переоснащення на основі використання прогресивної й дорогої техніки без великих початкових капіталовкладень, що може відіграти значну роль під час створення нових ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, а також структурної перебудови виробництва у зв'язку з переходом до ринкових відносин;
гарантія забезпечення матеріального наповнення отриманої позики;
стабільні платежі, що дають змогу зменшити несприятливий вплив інфляції та збільшити величину банківського відсотка за довгостроковими позиками;
Традиційно лізингові операції в Україні застосовуються в промисловості, сільському господарстві, транспорті. На відміну від екологічної сфери в цих галузях технологія використання лізингу достатньою мірою відпрацьована.
Лізинг у галузі екології, природоохоронної справи та екологічної модернізації виробництв (екологічний лізинг) має суттєві особливості й тому його впровадження в Україні лише розпочинається. Ці особливості полягають у тому, що більшість проектів у цій галузі або є безприбутковими, або мають низьку рентабельність, а в разі підготовки проектів екологічного лізингу потрібне здійснення екологічного аудиту для досягнення найбільшого ефекту. Світовий досвід показує, що послуги екологічного лізингу дають реальну можливість вирішити чимало екологічних проблем із мінімальними первинними витратами. За допомогою лізингу новітніх технологій і сучасного обладнання успішно розв'язуються питання:
енергозбереження;
раціонального використання природних ресурсів;
• оформлення документів не потребує багато часу, бо здійснюється за спрощеною (на відміну від банківського кредиту) схемою переробки й утилізації побутових і промислових відходів;
• зменшення негативного впливу діючих виробництв на навколишнє середовище.
В Україні (у м. Запоріжжі) відпрацьовано модель управління міським природоохоронним фондом із застосуванням лізингових операцій (рис. 4.13), яка в умовах дефіциту оборотних коштів підприємств дає змогу ефективно використовувати цей фонд.
Глава 5. СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
5.1 Загальні положення
5.2 Екологічні аспекти і функції місцевого самоврядування
5.3 Адміністративні системи місцевого екологічного управління
5.4 Місцева екологічна політика, програми
5.5 . Місцеві програми екологічного аудиту
5.6. Міжнародні аспекти збалансованого розвитку населених пунктів і вдосконалення комплексного управління
Сприяння створенню комплексної інфраструктури охорони навколишнього середовища
Вдосконалення управління населеними пунктами