Екологічна безпека - такий стан навколишнього середовища, при якому стає неможливим погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров’я людей.
Складовими елементами екобезпеки є:
• Екологічно чиста продукція - матеріали чи продукти (харчового і технічного призначення), що не мають шкідливих домішок у концентраціях, небезпечних для природного середовища, тварин, рослин і людини (на відміну від ковбаси червоного кольору, смол у сигаретах, вживання кока-коли).
• Екологічно чисті грунти - які не мають у своєму складі домішок у кількості, що загрожує біоценозу ґрунту і здоров’ю людини (радіаційне забруднення ґрунтів, хімічне забруднення, поля зрошення).
• Екологічно чисте виробництво - забезпечення такого рівня організації виробництва, при якому встановлюється відповідність екологічним вимогам, нормам і нормативам.
Екологічна безпека й екологічна стратегія. Екологічна експертиза (ЕЕ) буде ефективною тоді, коли її зміст буде пов’язаний з науково обґрунтованими висновками.
Різний режим природокористування, безпосередньо пов’язаний з екологічною специфікою конкретної території, дозволяє розробляти спеціальні екологічні карти. На основі них виділяються спеціальні зони, у рамках яких і здійснюється ЕЕ проектованих об’єктів.
В останні роки в багатьох країнах як фундаментальний критерій вибирається такий, котрий пов’язаний зі ступенем ризику щодо завданого збитку навколишньому середовищу.
Проблема екологічного ризику в умовах ринкової економіки є особливо актуальною і тісно пов’язана не тільки з еколого-економічним механізмом територіальної організації продуктивних сил, але і з соціально-економічним, еколого-демографічним й іншими компонентами багатофункціональної і багатогалузевої територіальної організації виробництва.
В умовах ринкової економіки і кризового її стану особливий інтерес викликає інтегрований підхід до формування еколого-еко-помічної політики на найближчу і більш віддалену перспективи.
Актуальним стає принцип екологічно стійкого розвитку території. Тобто, уся система територіальної організації суспільства й окремих її компонентів повинна розвиватися в напрямку екологічно стійкого стабільного простору.
Такий розвиток передбачає формування територіальної системи без збитку для задоволення потреб майбутніх поколінь.
Екологічний ризик від розміщення ЛЕС чи хімічних виробництв:
Р - а * Б (2)
де: Б - сукупна величина ризику, що включає абсолютну чисельність захворювань чи летальних наслідків серед зайнятого населення; а - ціна життя чи економічного ризику.
Показник »а» у вигляді ціни життя враховує не тільки недоотриманий сукупний суспільний продукт через хвороби і смерті, компенсаційні послуги, тимчасову непрацездатність, компенсаційні блага.
При цьому кожен працівник екологічно шкідливого виробництва за тих чи інших умов компенсації здатний брати участь в екологічно небезпечному виробництві, піддаючи своє життя і здоров’я ризику.
З іншого боку, коли йдеться про колективний ризик (варіанти будівництва АЕС під Одесою, у Криму) - тут умови компенсації не реальні.
Економічна ціна ризику, встановлена умовами безпеки АЕС у Росії оцінюється в 200 карбованців на людину в розрахунку на Ібер; у США - у 1000 дол. що свідчить про більш високий рівень безпеки.
Гарантом екобезпеки населення є комплекс взаємозалежних політичних, техногенних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових і інших заходів (Додаток 9).
Підприємства й організації зобов’язані дотримуватися умов екобезпеки при розміщенні, проектуванні, спорудженні й експлуатації виробництв.
Спеціальні умови екобезпеки існують для сільського господарства (збереження, застосування і використання ядохімікатів, дефоліантів, пестицидів), для військових і оборонних об’єктів.
При плануванні і забудові території повинна враховуватися екологічна ємність території.
Враховується також такий показник, як біоресурсний потенціал території, тобто здатність навколишнього середовища до самоочищення, у тому числі і до можливості утилізації визначеного обсягу відходів (викидів, скидів) чи можливість витримати без наслідків інші антропогенні навантаження, що будуть обумовлені господарською діяльністю в регіоні (греблі, очисні станції, мости).
Існують також критерії стійкого розвитку - критерії справедливого розподілу ресурсів між нинішнім і прийдешнім поколіннями.
Тобто використання ресурсів одним поколінням не повинно перевищувати обсяги, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності.
2.4. Зони екологічного лиха
2.5. Типи аварійних ситуацій
ЧАСТИНА 2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РАЦІОНАЛЬНИМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ
РОЗДІЛ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХНЯ ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА
3.1. Природні ресурси та природні умови
3.2. Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
3.3. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу
3.4. Методи економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу
3.5. Особливості економічної оцінки окремих ресурсів