Екологія - Васюкова Г.Т. - 2.5. Розміщення і динаміка міського населення

Розміщення і динаміка міського населення дуже нерівномірні по частинах світу і країнах (таблиці 2.2,2.3). На Азію в 1994 році приходилося близько 46% міського населення світу на Європу - 21%, на Латинську Америку - 14%, на Африку -10%, на Північну Америку - більше 8%. вже 65,5% усіх городян світу (у 1950 році - тільки 40,1%) а 2025 року, за прогнозами демографів ООН, цей показник зросте майже до 80%.

Таблиця 2.2 Динаміка міського населення світу

Виразна контрастність розміщення городян по країнах. У 1995 році п'ять з них (Китай, Індія, США, Бразилія, Росія) з міським населенням більш 100 млн. кожна, концентрували разом 1060 млн. городян, чи 41% міського населення Землі. Важлива особливість світової урбанізації останніх десятиліть - вихід на авансцену країн, що розвиваються. У 1994р. у них проживало

Таблиця 2.3 Динаміка міського населення в 1950-2025 р. р.

Країни, що розвиваються, сильно впливають також на якісні сторони розвитку світової урбанізації. Більша частина їхніх городян - вчорашні сільські жителі. Вони часто сприяють привнесенню в міста норм поводження і системи цінностей, які властиві для сільської місцевості. Ріст населення в містах цієї групи країн, значно випереджаючи попит на робочу силу, супроводжується не тільки абсолютним, але часом і відносним розширенням тих соціальних шарів, що не беруть участь ні в сучасному виробництві, ні в сучасному споживанні і залишаються в сутності не урбанізованими. Звідси велика поляризація міського населення країн, що розвиваються, недостатнє залучення значної його частини до міського способу життя. І все-таки люди продовжують стікатися в міста. Для цього є підстави.

Дослідження показали, що незважаючи на всі проблеми і катастрофічні прогнози, якість життя у великих містах краща, ніжу малих і в сільській місцевості: у них вища тривалість життя і нижча дитяча смертність, більш кваліфікована медична допомога, ширші можливості одержати освіту і знайти роботу, великі заробітки, комфорт і т.д. Як пише американський соціолог Льюіс Мамфорд, "місто - символ можливостей". І хоча городяни складають не на багато більше 30% населення країн, що розвиваються, на них приходиться більш 60% внутрішнього валового продукту цих країн.

2.6. Великі міста і міські агломерації

Одна з найбільш важливих особливостей урбанізації - посилення концентрації населення у великих містах, міських агломераціях. Зосередження населення у великих містах було характерним для другої половини XIX століття (Північна Америка, закордонна Європа, Латинська Америка) і ще більш - для першої половини XX століття. (Росія - СРСР, Африка, Азія, Австралія). Із середини XX століття на планеті швидко ростуть міста (звичайно це міські агломерації) з населенням більш 1 млн. жителів, їхня кількість збільшилася за 1950 -1990 роки з 77 до 281, а сумарна чисельність населення в них - з 187 млн. чоловік до 800 млн. У результаті в 1990 році третина всіх городян світу проживала в агломераціях - "мільйонерах".

Міська агломерація - скупчення міст навколо великого міста -центру. Особливо швидко ростуть вони в країнах Азії, Латинської Америки й Африки. В Азії в 1990 році нараховувалося 118 таких агломерацій, більше всього - у Китаї (38), Індії (24), Пакистані, Індонезії і Південній Кореї (по 6 у кожній з них); у Латинській Америці - 40; в Африці - 25.3 кінця 70-х років помітно ростуть дуже великі міські агломерації з населенням більш 10 млн. жителів, головним чином у країнах, що розвиваються.

У1970 році таких утворень було всього 3 (Токіо, Нью-Йорк, Шанхай), а в 1990 році вже 12 (список поповнили Мехіко, Сан-Паулу, Бомбей, Лос-Анджелес, Пекін, Калькутта, Буенос-Айрес, Сеул і Осака). За прогнозами, до 2025 року число таких агломерацій досягне 21 - 25, головним чином, завдяки країнам Азії (Джакарта, Тяньцзінь, Карачі, Делі, Маніла, Дака).

Це ще більше підсилить південно-східно-азіатський вектор у світовій урбанізації. Адже сьогодні в Азії зосереджено біля половини городян землі, тоді яку 1950р. - тільки 1/3. Дуже швидкі темпи характерні для розвитку великих міст, тобто міст із населенням більше 100 тис. чоловік. З 1800 по 1980 р. кількість великих міст збільшилася приблизно в 30 разів, чисельність населення в них - у 51 раз, а частка населення, що проживає в таких містах - у 12 разів.

Особливо швидкий ріст великих міст відбувався в XX столітті. Ще більш швидкі темпи росту міст - мільйонерів. У1800 р. у світі було тільки одне місто з населенням більше 1 млн. чоловік (0,1 % населення Землі), у 1900 р. їх було вже 10, а на початку 2000 р. у світі близько 430 міст - мільйонерів, і вони зосереджують більш 20% населення Землі (таблиця 2.4).

В Україні зараз 445 міст і 911 селищ міського типу. Найбільш густа мережа міських населених пунктів у Донбасі (Донецька область -184 і Луганська -146).

Таблиця 2.4. 20 найбільших міських агломерацій світу (1950-2000), млн. жит.

(продовження)

Далі розташовані Львівська, Дніпропетровська, Харківська області і Республіка Крим (більше 70 міських селищ). Від 50 до 70 міських населених пунктів у Житомирській, Київській, Одеській областях. Менше заселена територія Українського Полісся (Волинська і Ровенська області), Миколаївської, Чернігівської, Чернівецької областей.