Екологія - Васюкова Г.Т. - 6.5.4. Генетичні наслідки опромінення

Вивчення генетичних наслідків опромінення пов'язане з ще більшими труднощами, ніжу випадку раку. По-перше, дуже мало відомо про те, які ушкодження виникають у генетичному апараті людини при опроміненні; по-друге, повне виявлення всіх спадкоємних дефектів відбувається лише протягом багатьох поколінь; і, по-третє, як і у випадку раку, ці дефекти неможливо відрізнити від тих, котрі виникли зовсім з інших причин.

Близько 10% усіх живих немовлят мають ті чи інші генетичні дефекти, починаючи від необтяжливих фізичних недоліків типу дальтонізму і кінчаючи такими важкими станами, як синдром Дауна, хорея Гентингтона і різні пороки розвитку. Багато з ембріонів і плодів з важкими спадкоємними порушеннями не доживають до народження; згідно з наявними даними, біля половини усіх випадків спонтанного аборту пов'язані з аномаліями в генетичному матеріалі. Але навіть якщо діти зі спадкоємними дефектами народжуються живими, імовірність для них дожити до свого дня народження в п'ять разів менша, ніж для нормальних дітей.

Генетичні порушення можна віднести до двох основних типів: хромосомні аберації, що включають зміни числа структур хромосом, і мутації в самих генах. Обидва типи аномалій можуть призвести до спадкоємних захворювань у наступних поколіннях, а можуть і не проявитися взагалі. Серед більш ніж 27 000 дітей, батьки яких одержали відносно великі дози під час атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, були виявлені лише дві ймовірні мутації, а серед приблизно такого ж числа дітей, батьки яких одержали менші дози, не відзначено жодного такого випадку.

Серед дітей, батьки яких були опромінені в результаті вибуху атомної бомби, не було також виявлено статистично достовірного приросту частоти хромосомних аномалій. І хоча в матеріалах деяких обстежень міститься висновок про те, що у опромінених батьків більше шансів народити дитину із синдромом Дауна, інші дослідження цього не підтверджують. Відповідно до орієнтованих оцінок, хронічне опромінення при потужності дози в 1 Гр. на покоління (для людини-30 років) призведе до появи близько 2000 серйозних випадків генетичних захворювань на кожен мільйон живих немовлят серед дітей тих, хто піддався та кому опроміненню. Є вагомі підстави вважати, що число не дуже істотних дефектів значно перевищує число серйозних аномалій, так що нанесений ними збиток у сумі може бути навіть більше, ніж від серйозних дефектів. В останній доповіді НКДАР уперше була зроблена спроба оцінити збиток, нанесений суспільству серйозними генетичними дефектами, усіма разом і кожним окремо. Наприклад, і синдром Дауна, і хорея Гентингтона це серйозні генетичні захворювання, але соціальний збиток від них неоднаковий. .

Хорея Гентингтона уражає організм людини між 3U і з роками викликає дуже важку, але поступову дегенерацію центральної нервової системи; синдром Дауна виявляється в дуже важкому ураженню організму із самого народження. Якщо намагатися якось диференціювати ці хвороби, то очевидно, що синдром Дауна варто розцінювати як хворобу, що заподіює суспільству більше збитку, ніж хорея Гснтингтона. НКДАР ООН спробував виразити генетичні наслідки опромінення через такі параметри, як скорочення тривалості життя і періоду працездатності. Ці параметри, звичайно, не можуть дати адекватного уявлення про страждання жертв спадкоємних недуг чи таких речей, як розпач батьків хворої дитини, але до них і неможливо підходити з кількісними мірками. Цілком віддаючи собі звіт у тому, що ці оцінки не більш ніж перша груба прикидка, НКДАР наводить у своїй останній доповіді наступні цифри: хронічне опромінення населення з потужністю дози 1 Гр. на покоління скорочує період працездатності на 50000 років, а тривалість життя також на 50000 років на кожен мільйон живих немовлят серед дітей першого опроміненого покоління; ті ж параметри при постійному опроміненні багатьох поколінь виходять на стаціонарний рівень: скорочення періоду працездатності складе 340000 років, а скорочення тривалості життя 286 000 років на кожен мільйон живих немовлят. Незважаючи на свою приблизність, ці оцінки все-таки необхідні, оскільки вони являють собою спробу взяти до уваги соціально значимі цінності.