Екологія - Васюкова Г.Т. - 8.2.8. Екологічний аудит і ціноутворення

Екологічна ціна — це поточні і перспективні еколого-економічні витрати, екологічна рента, екологічна шкода від використання ресурсів з урахуванням супутніх витрат. Визначається все це в процесі ціноутворення, де значну роль буде відігравати екологічний аудит по мірі зростання екологічних витрат з розширенням екологічних обмежень при застосуванні нових технологій, тобто у процесі "позеленіння" технологій.

Звичайно відправним пунктом аналізу є отримання максимального чистого прибутку при використанні відходів. Однак, краще використати еквівалентну форму: мінімізація двох різних видів витрат - вартості відшкодувань та вартості регулювання або запобігання забрудненню середовища.

Загалом, гранична (маргінальна) шкода, яку спричинила одна одиниця забруднюючої речовини, збільшується з ростом кількості емісій. Якщо мала кількість забруднювача викидається в оточуюче середовище, то маргінальна шкода досить незначна. Проте, коли кількість збільшується, одиниця забруднюючої речовини може викликати значну шкоду. Легко зрозуміти чому. Малі кількості забруднень легко розчиняються в середовищі, а при підвищенні концентрації розчинення не таке ефективне, і природне середовище гірше витримує навантаження.

Маргінальні витрати на запобігання екологічної шкоди звичайно зростають при збільшенні регульованої кількості забруднювачів.

Друге зауваження стосується ситуації, коли за деяких обставин оптимальний рівень забруднення може бути нульовим або близьким до цього. Така ситуація має місце, коли навіть перша порція забруднення викликає витрати значно більші, ніж потрібно для її попередження. Це стосується роботи з високонебезпечними радіоактивними забруднювачами або отруйними речовинами.

При проведенні екоаудиту доцільно також враховувати фактори, які впливають на ціноутворення в різних галузях промисловості і в різних районах країни. Оптимальний рівень забруднення не однаковий в різних регіонах країни. Місцевості з високою густотою населення або особливо чутливі до забруднення мають нижчі припустимі рівні, ніж малонаселені райони або з меншою чутливістю.

Неважко знайти приклади різної екологічної чутливості. Є, наприклад, області з меншою чутливістю до кислотних дощів через те, що лужні ґрунти в якійсь мірі забезпечують нейтралізацію певної кількості кислот.

В сучасних умовах проведення приватизації і оренди в Україні врахування екологічних вимог суттєво сприяє підвищенню екологічної безпеки регіону. Врахування екологічного фактора може базуватися на двох підходах. Перший пов'язаний з визначенням цінності території, на якій розташовано об'єкт, а другий зумовлений екологічною небезпекою самого об'єкта, яка проявляється в процесі його роботи. Екологічна цінність являє собою сукупність функцій, направлених на відтворення природних ресурсів і асиміляцію забруднюючих речовин або інших наслідків техногенного впливу. У теперішній час врахування територіальних факторів відноситься до компетенції місцевих органів влади. Конкретне визначення приходить, як правило, експертним шляхом - проведенням екоаудиту. Отримані результати екологічного аудиту дозволяють з більшою об'єктивністю визначити ціну на певну територію чи об'єкт. Проведення комплексної еколого-економічної експертизи підприємства дає можливість визначити перелік першочергових заходів по його екологічному оздоровленню і витрати на їх реалізацію. В зв'язку з виникненням додаткових витрат вартість підприємства, яке приватизується, повинна зменшуватися при більш високому рівні його екологічної небезпеки. Додаткові витрати включають:

• платежі за лімітне і понадлімітне забруднення навколишнього середовища, а також екологічні штрафи;

• фінансування заходів з підтримання екологічної безпеки підприємства на необхідному рівні;

• витрати на заходи зі зниження рівня екологічної небезпеки. Основними натуральними показниками екологічної небезпеки об'єкта є фактичні та наведені величини нормативних і понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, а також рівні шкідливих фізичних впливів. Фактичні величини вимірюються в натуральних одиницях (т./ рік, м3, тощо), а наведені величини - в умовних одиницях (умовних балів та інше).

В процесі ціноутворення застосовуються і показники вартості або економічні показники екологічної небезпеки підприємства: шкода від використання природних ресурсів і забруднення природного середовища;

• платежі за нормативне і понаднормативне використання природних ресурсів та забруднення природного середовища; екологічні штрафи за аварійні та залпові викиди і скиди шкідливих речовин.

Українські вчені розробляють методики коригування вартості підприємств, які приватизуються, в залежності від рівня екологічної небезпеки. В основу розрахунку коректувальних коефіцієнтів покладені величини виплат за забруднення оточуючого середовища. Ці платежі є економічними показниками і можуть бути коректно співвіднесені з іншими економічними показниками при оцінці вартості майна. Платежі за забруднення природного середовища розраховуються на основі натуральних показників (викиди і скиди шкідливих речовин, рівні шкідливих фізичних впливів) і тому повинні досить об'єктивно висвітлювати реальний рівень екологічної небезпеки підприємства. Розрахунок екологічних виплат проводиться на основі затверджених єдиних методик і у відповідності з законом є обов'язковим для кожного підприємства.

Розглянуті аспекти підтверджують важливість екологічного аудиту і з точки зору формування цін і системи цін на товари і послуги в цілому з урахуванням сучасного та майбутнього стану навколишнього природного середовища.

8.2.9. Екологічний аудит і "зелені" технології

З ринкових позицій це технології, які забезпечують випуск екологічно чистої продукції, тобто екологічно чисті технології. З точки зору макроекологічної політики "позеленіння" технологій можна показати у територіально - історичній динаміці.

Ознакою "позеленіння" технологій є і підвищення на світовому ринку попиту на екологічний аудит взагалі, і зокрема аудит мінімізації відходів виробництва. Це один із типів екоаудиту, який можна назвати технологічним або технічним. Він здійснюється шляхом обходу і огляду технологічного процесу за маршрутною технологічною схемою з метою пошуку заходів щодо "озеленення" технологій і виробництва, раціонального використання ресурсів.