Екологія - Васюкова Г.Т. - 8.6.1. Контроль за рівнем забруднення повітряного басейну

8.6.1. Контроль за рівнем забруднення повітряного басейну

При оцінці небезпеки атмосферних забруднень враховуються наступні критерії шкідливості:

- припустимою може бути визнана тільки така концентрація тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі, що не робить на людину прямої чи непрямої шкідливої і неприємної дії, не знижує її працездатність, не впливає на самопочуття і настрій

- звикання до шкідливих речовин повинне розглядатися як неприємний момент і доказ неприпустимості досліджуваної концентрації. Під звиканням, на відміну від фізіологічної адаптації, розуміється тимчасова, необоротна компенсація організмом патологічних змін виниклих дією шкідливих речовин, тобто пристосування "будь-якою ціною". Класичним прикладом "звикання " до препаратів миш'яку є зменшення їхнього усмоктування за рахунок атрофії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту;

- неприпустимі такі концентрації шкідливих речовин, що несприятливо впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

Рішення питання про гранично допустиму концентрацію тієї чи іншої речовини ґрунтується на представленні про наявність порогів у дії забруднень. Поріг шкідливої дії речовини — така мінімальна концентрація його в навколишньому середовищі, при впливі якої в організмі (при конкретних умовах надходження речовини) виникають зміни, що виходять за межі фізіологічної адаптації, чи схована (тимчасово компенсована) патологія.

При встановленні і науковому обґрунтуванні гранично допустимої концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі використовують принцип показника, що лімітує, тобто нормування ведеться по найбільш чуттєвому показнику, наприклад, запаху, світловій чутливості очей, шкідливому впливу на організм людини чи на навколишнє середовище. Розрізняють гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, встановлені для атмосферного повітря і повітря виробничих приміщень. Останні називаються граничнодопустимими концентраціями робочої зони —- простору висотою 2 м над рівнем підлоги обслуговуючого майданчика, на якому знаходяться місця постійного чи тимчасового перебування працюючих.

Відповідно до Держстандарту "ССБТ 12.1.005-86. Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги", під граничнодопустимими концентраціями шкідливих речовин у робочій зоні (ГДКр. з.) розуміються такі концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8-ми годин чи при іншій тривалості, але не більш 40 годин на тиждень, протягом усього робочого стажу, не можуть викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений термін життя теперішніх і наступних поколінь".

Гранично допустимі концентрації встановлюються в нашій країні санітарними органами Мінздраву України. Відповідно до рівня і ступеня розвитку наших медичних знань, граничнодопустимі концентрації періодично переглядаються, як правило, убік жорсткості. Взагалі можна сказати, що всі граничнодопустимі концентрації прагнуть до деяких меж, які називають звичайно гранично допустимими екологічними концентраціями (ГДЕК), під якими розуміються концентрації шкідливих речовин, які не роблять шкідливих впливів найближчих чи віддалених на екологічні системи, тобто на сукупність живих організмів, їхній взаємозв'язок, середовище існування.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря, в Україні встановлені два нормативи: максимально разова і середньодобова граничнодопустима концентрація. Гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин у навколишньому середовищі (ГДК) є такі концентрації, що, впливаючи на організм людини періодично чи протягом усього життя прямо, чи побічно через екологічні системи, не призводять до виникнення захворювань (у тому числі прихованих і тимчасово компенсованих), чи змін станів здоров'я, що виходять за межі фізіологічної адаптації, що виявляються сучасними методами дослідження відразу, чи у віддалений термін життя теперішніх і наступних поколінь.

Максимальна разова фаничнодопустима концентрація встановлена для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна світлової чутливості ока і т.п.) при короткочасному (до 20 хв.) впливі.

Середньодобова гранично допустима концентрація не повинна робити шкідливого (загально токсичного, канцерогенного, мутагенного і т.п.) впливу на організм людини протягом невизначено довгого цілодобового впливу. У сучасних умовах атмосферне повітря може одночасно забруднюватися багатьма речовинами. Тому виникає необхідність вивчення спільної дії атмосферних забруднень. При короткочасному впливі суміш і атмосферних забруднень, як правило, має місце ефект підсумовування. Для шкідливих речовин з односпрямованим характером дії сума відносин фактичних концентрацій (С,; С₂ ;...С_п) до їхніх граничних концентрацій (ГДК), що встановлені для ізольованої присутності, не повинна перевищувати одиниці, тобто:

підсумку дотримання їхніх граничнодопустимих концентрацій в атмосфері.

Таблиця 8.2 Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень і атмосферному повітрі населених місць

На сьогодні для атмосферного повітря населених місць гранично допустимі концентрації встановлені більш ніж для 160 речовин і 35 їхніх комбінацій, а для повітря робочої зони — більш ніж для 850 речовин. ГД К деяких речовин у повітрі робочої зони й атмосферного повітря населених місць наводяться в табл. 8.2.

Поряд із граничнодопустимою концентрацією, іншою найважливішою величиною, що характеризує рівень забруднення атмосферного повітря, є гранично допустимий викид (ГДВ). На відміну від гранично допустимої концентрації гранично допустимий викид є науково-технічним нормативом, вимірюється в часі і встановлюється для кожного джерела організованого викиду за умови, що викид шкідливих речовин від даного джерела і від усієї сукупності джерел району з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не створює приземної концентрації, що перевищує їхні гранично допустимі концентрації для атмосферного повітря.

Величина гранично допустимого викиду дозволяє оцінити конкретний внесок того чи іншого процесу, чи підприємства в загальне забруднення повітря в регіоні.

У тих випадках, коли на діючих підприємствах чи групі підприємств, розташованих в одному районі, значення граничнодопустимих викидів по об'єктивних причинах не можуть бути досягнуті в даний час, допускається поетапне зниження викидів шкідливих речовин до значень, що забезпечують в остаточному Одним з найбільш важливих факторів, що забезпечують чистоту атмосферного повітря, є постійний контроль за роботою Очисних і пиловловлюючих установок і санітарний контроль за станом повітряного басейну. Постановою Ради Міністрів

України від 7 лютого 1999 р. затверджене положення "про державний контроль за роботою газоочисних і пиловловлюючих установок". Державний контроль за роботою газоочисних і пилоловловлюючих установок здійснюється Державною інспекцією по контролю за роботою газоочисних і пиловловлюючих установок. Державна інспекція складається з центрального апарату, регіональних інспекцій і відділень регіональних державних інспекцій.

На Державну інспекцію покладаються наступні завдання: видача дозволу на введення в експлуатацію нових газоочисних і пиловловлюючих установок; розробка і видання правил і норм їхньої експлуатації; підготовка загальних положень по поліпшенню охорони атмосферного повітря і ін. Поряд з Державною інспекцією контроль здійснюють також галузеві спеціалізовані організації по пуску і налагодженню газоочисних і пиловловлюючих установок.

Державний санітарний нагляд в Україні здійснюється органами й установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.