Екологія - Потіш Л.А. - 6.2. Тундри

Класифікація основних екосистем світу

Тундри

Лісові екосистеми помірного поясу

Вічнозелений тропічний дощовий ліс

Степи

Пустелі

Болота

Водні екосистеми

6.1. Класифікація основних екосистем світу

Екосистеми, що є в сучасній біосфері, належать до двох основних категорій. По-перше, це природні екосистеми, що виникають та існують незалежно від людини, і, по-друге, штучні антропогенні екосистеми, які (наприклад, посіви) створюються людиною.

Сьогодні на планеті Земля всі екосистеми можна поділити на дві частини: природні та штучні. Такий поділ виправданий у зв'язку з наростаючим впливом людини в біосфері. У свою чергу, ці дві складові біосфери розділяють на менші структурні одиниці. Основою такого поділу є принципові відмінності у функціонуванні того чи іншого типу екосистеми. Існує класифікація екосистем залежно від об'єму створюваної продукції (Уїтеккер, 1976), а саме:

Екосистеми найвищої продуктивності, в межах 2000 — 3000 г/мг на рік. До них належать екосистеми тропічних вологих лісів.

Екосистеми високої продуктивності, в межах 1000 — 2000 г/м2 на рік. До них належать листяні ліси помірної зони та луки.

Екосистеми помірної продуктивності, в межах 250 — 1000 г/м2 на рік. До них належать степи та чагарники.

Екосистеми низької продуктивності, менше 250 г/м2 на рік. До них належать пустелі та напівпустелі.

Різноманіття екосистем на нашій планеті є важливим фактором загальної стійкості біосфери.

Дамо короткі характеристики окремих екосистем нашої планети. При загальній характеристиці екосистем звернемо увагу на основні компоненти, які визначають тип функціонування екосистеми, характерний вигляд і склад фауни та флори.

6.2. Тундри

Екосистеми тундр розміщуються головним чином у Північній півкулі, на Євро-Азіатському та Північно-Американському континентах в районах, що межують з Північним Льодовитим океаном. Загальна площа, яку займають екосистеми тундр та лісотундри у світі, дорівнює 7 млн км2 (4,7% площі суходолу). Середня добова температура вище 0° С спостерігається протягом 55—118 діб у рік. Вегетаційний період починається в червні та закінчується у вересні. Кількість опадів незначна — 200 — 400 мм на рік, але вологість ґрунту влітку досить висока внаслідок низького випаровування (на нього витрачається тільки 30% загальної кількості опадів) та наявності вічної мерзлоти. Суворість клімату тундри посилюють постійні сильні вітри, в зимовий період пїд їхнім впливом відмирають усі частини рослин, що височать над поверхнею снігу. Тундри Євразії та Північної Америки дуже подібні між собою. Ареали багатьох видів рослин і тварин тундр охоплюють обидва континенти. Аналогічні кліматичні умови складаються у високогір'ї, де формуються гірські тундрові екосистеми, що схожі на зональні.

Рельєф поверхні тундри в основному рівний. Ґрунти слабо розвинуті, торфові та болотисті. Вони погано прогріваються і тому процеси гуміфікації та мінералізації йдуть в них повільно. Ґрунти завжди кислі, вміст гумусу в них не перевищує 1 — 2%.

У рослинному покриві переважають низькорослі чагарники — карликова берізка, приземкуваті види верби, чорниця, лохина та водяниця.

Місцями ростуть осоки та пухівка. Основний фон рослинного покриву становлять кущисті лишайники та мохи. Широко розповсюджені види лишайників з родів Сіасіопіа та Сеігагіа. До них належить відомий оленячий мох — ягель. Вищі рослини тундр, звичайно, представлені багаторічними видами, що мають потовщені підземні частини з запасами поживних речовин, завдяки яким забезпечується раннє весняне відростання та швидке цвітіння. Ця особливість тундрових рослин дуже важлива в умовах короткого літа. Тваринний світ екосистем тундр бідний. Його формування обмежують злиденний запас рослинної їжі та суворість клімату. На зиму більшість мешканців тундри міґрує в лісову зону, птахи відлітають на південь. Постійними зимовими мешканцями тундри є невелика кількість видів: лемінги, деякі ховрахи, песці, полярна сова. Влітку життя тундр оживляє маса водоплавних птахів (гуси, казарки, качки, кулики), але вони включаються в тундрові трофічні ланцюги тільки частково, оскільки харчуються в основному на прибережних водоймах. Однак гуси та качки використовуй в їжу до 50 — 80% рослинності тундри в місцях свого гніздування.

Постійними мешканцями тундри є північні олені. Але це кочові тварини. Вони залишають тундру на зимові місяці, коли з-під твердого снігового покриву вони не можуть здобувати ягель — основну свою їжу. Середину літа північні олені проводять на узбережжі, де достатньо кормів та вітер відганяє кровосисних комах. Такий самий характер мають кочівлі і домашніх північних оленів. У результаті перевипасу оленями мохо-лишайникові тундри перетворюються в лугові з переважанням на них щучнику і тонконога. Хижаки тундри представлені совами, песцями, частково білим ведмедем. У цілому вони нечисленні. Чисельність хижаків у різні роки помітно змінюється, повторюючи відповідні зміни чисельності травоїдних тварин, особливо лемінгів. Ґрунтові тварини заселяють тільки поверхневі частини ґрунту. У деструкції органічної речовини в екосистемах тундри перше місце посідають не бактерії, агриби.

Загалом вплив тварин на рослинний покрив тундр досить великий. На прикладі тундр добре помітна взаємозумовленість існування цих двох груп живих організмів. Первинна продуктивність екосистем тундр невелика — складає в середньому 140 г сухої органічної речовини на 1 м2 в рік. Валова біологічна продуктивність в тундрах не перевищує 340 г/м2 у рік. Запаси фітомаси коливаються від 0,1 до 100 тонн на гектар. Тундрові екосистеми характеризуються крихкістю та вразливістю. Порушення цих екосистем тривають досить довго, відновлюваль-ні процеси йдуть поволі.