Екологія - Юрченко Л.І. - Обмежуючі фактори в екологічній експертизі

Закон відповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і природно-ресурсним потенціалом: розвиток продуктивних сил залишається відносно постійним до моменту різкого виснаження природно-ресурсного, потенціалу, услід за чим наступає революційна їх зміна.

Дуже важливо уловити переломний момент у формах використання як глобального, так і регіонального природно-ресурсного потенціалу. Наприклад, рекреаційні ресурси в наші дні починають лімітувати суспільний розвиток, а тому стрімко дорожчають. Туризм у Кенії, заснований на зустрічах зі слонами, приносить доход, що перевищує потенційну вартість бивнів тварин. Соціальне лісівництво часто має переваги перед промислом деревини і подекуди економічно вигідніше.

Правило взаємодії екологічних компонентів: зміна кількості або якості одного з екологічних компонентів неминуче веде до якісно-кількісних змін інших екологічних компонентів чи динамічних властивостей природної системи. Співвідношення міняється не строго пропорційно, а, як правило, стрибкоподібно. Приклад - переексплуатація водних ресурсів Дону та Кубані, рік Середньої Азії.

Закон сукцессійного уповільнення: система, що насичується, має тенденцію до уповільнення кількісного росту і продуктивності, якщо не має могутнього входу і виходу (омолодження). Сформульована закономірність справедлива для будь-яких, у тому числі соціально-економічних систем.

Нерідко одержувані від реалізації проекту результати виявляються значно скромнішими очікуваних через дію цього закону. Іноді бувають отримані навіть негативні результати. Наприклад, інтенсивне застосування ядохімікатів призвело до вироблення в шкідників стійкості до них, а обробка полів зверхвеликими дозами мінеральних добрив не приводить до суттєвого збільшення врожайності. І ті, і інші речовини, забруднюючи середовище та продукти харчування, викликають збитки і підвищують ринкову ціну "біологічного" врожаю.

Принцип старого автомобіля або "пам'ятай про смерть": технічні пристрої (і будь-які системи) з часом (в ході старіння) втрачають ефективність, тому розрахунки повинні вестися з урахуванням збільшення експлуатаційних витрат і того, що буде, коли пристрій (система) вийде з ладу. Економічні й інші втрати при будівництві варто підсумовувати з утратами при демонтажі.

Ризик, пов'язаний зі здійсненням проекту, не повинний перевищувати прийнятого нормативу. Недотримання цього принципу небезпечно екологічно, збитково соціально і руйнівно економічно. В цьому разі збільшення ризику, як правило, йде експоненціально. Так, вихід за межі групи правил оптимальності (правила 1 і 10 відсотків) завжди в остаточному підсумку веде до катастрофи. Збільшення числа АЕС світу привело до неприпустимого ризику числа аварій.

Однак глобальну екологічну загрозу кількісно оцінити складніше, ніж ризик невиправданого росту числа конкретних об'єктів. Якщо для АЕС і гребель на ріках легко розрахувати теоретичну імовірність аварії виходячи з реальності, а не ейфорії "екологічного максималізму", то вплив маси технічних пристроїв чи здійснених проектів на біосферу Землі набагато складніше. Це пов'язано з буферністю природних систем, а головне, з дефіцитом необхідної інформації. Так, не можна точно вказати яка концентрація атмосферних забруднень приведе до катастрофічної зміни клімату на планеті. Будівництво гребель на ріках розриває зв'язки між екосистемами Світового океану і континентальних вод. Колись це може викликати незворотню екологічну катастрофу, але визначити її терміни неможливо. Використання значної частини стоку рік на господарські потреби свідомо руйнівно.

У зв'язку з цим особливе значення мають згадані правила 1 і 10 відсотків. Перше затверджує небезпеку зміни енергетики природних систем у межах понад 1 % від загальної енергетики системи. Друге вказує на неприпустимість зміни інгредієнтних параметрів систем більш ніж на 10 %.