Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - Повітря

Повітря - це фізична суміш газів різної хімічної природи, яка має першоосновне значення для живих організмів. Це газоподібне середовище з низькою густиною, відносно високим вмістом кисню і невеликою кількістю водяної пари. Низька густина повітря обумовлює його малу підіймальну силу і незначну опірність, у зв'язку з чим наземні організми мають певні межі розмірів та маси. Найбільші сухопутні тварини значно менші, ніж гіганти водного середовища. Екологічні фактори повітряного середовища пов'язані з переміщеннями повітряних мас і атмосферним тиском. Постійне переміщення повітряних мас вздовж поверхні Землі називають вітром. Завдяки переміщенню повітряних мас відбувається розподіл атмосферних опадів,

Рис.2.4. Структура ґрунтового профілю

посилюється газообмін між ґрунтом і атмосферою, регулюється водний і світловий режими окремих районів, створюється можливість пасивного польоту ряду організмів та їх зародків (т.зв. анемохорія) тощо. Атмосферний тиск закономірно зменшується із збільшенням висоти над рівнем моря. На висоті 5800 м тиск повітря становить лише половину нормального (760 мм.рт.ст. на рівні моря). У розрідженому гірському повітрі значно менше кисню, аерозолів, водної пари, воно прозоріше для світла. Верхньою межею поширення найбільш пристосованих хребетних тварин і квіткових рослин є висота близько 6000 м, павукоподібні трапляються на висоті до 7000 м. Величина атмосферного тиску, що відповідає висотам 7500 - 8000 м над рівнем моря, є критичною для абсолютної більшості організмів.

Ґрунт

Ґрунтовий покрив виділяють у самостійну земну оболонку - педосферу. Ґрунт є продуктом сукупної дії клімату, рослинності, тварин і мікроорганізмів на поверхневі шари гірських порід. За В.І.Вернадським, ґрунт - це особливе біокосне тіло, що складається одночасно з живих і косних (неживих) тіл - мінералів, води, повітря, органічних залишків. Ґрунт складається з добре виражених шарів, які звичайно відрізняються за кольором. Ці шари називають ґрунтовими горизонтами, а послідовність горизонтів від поверхні в глибину утворює ґрунтовий профіль. Виділяють 3-4 основних горизонти, які відрізняються за властивостями і хімічним складом (рис.2.4). Верхній - перегнійно-акумулятивний горизонт, темно забарвлений, багатий гумусом і містить більшу частину коренів рослин. Він складається з підстилки (L) та гумусового шару (Н). З нього частина хімічних сполук вимивається вниз, у елювіально-ілювіальний горизонт, або горизонт вмивання (ЕІ), де накопичуються і перетворюються речовини, що поступили з верхнього горизонту Н. Наступний горизонт представляє собою материнську породу (Р), матеріал якої перетворюється в ґрунт.

Найважливіша властивість ґрунту - родючість - є здатністю забезпечувати умови для продукування рослинами органічної речовини. Родючість обумовлена всією сукупністю фізичних і хімічних властивостей ґрунту, серед яких виділяється поглинальна здатність - утримання поживних мінеральних речовин в зоні кореневих систем. Фізичні властивості ґрунту включають механічний склад, пухкість структури, водо- і повітропроникність, температуру, об'єм ґрунтового повітря. Хімічні властивості - мінеральний склад і рН ґрунтового розчину. Родючість звичайно є високою в лужних (рН > 7) і низькою - в кислих ґрунтах (рН < 7). Вся сукупність фізичних і хімічних властивостей ґрунту, що здатні справляти екологічний вплив на живі організми, відноситься до едафічних факторів. Вони мають важливе значення для тих організмів, життя яких тісно пов'язане з ґрунтом. Це стосується тварин - постійних чи тимчасових мешканців ґрунтового покриву. Для рослин значення ґрунту визначається тим, що він є опорним субстратом для більшості наземних і водних форм і з нього рослинні організми отримують необхідні для життя мінеральні речовини та воду. За відношенням до родючості ґрунту рослини поділяють на еутрофи або мегатрофи (потребують високородючих ґрунтів), мезотрофи (ростуть на помірно родючих ґрунтах) та оліготрофи (ростуть на бідних поживними речовинами ґрунтах).