Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.2.4. Шумове забруднення

Шум - одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Він виникає внаслідок коливальних змін тиску повітря. Загалом це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, потужності (амплітуди) і тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Відрізняють шум постійний, непостійний, періодичний, переривчастий, імпульсний. Шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їх працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної системи (гіпертонія). Адаптація організму до шуму практично неможлива, тому регулювання й обмеження шумового забруднення оточення - важливий і обов'язковий захід.

Одиницею вимірювання шуму фізична одиниця децибел (дБ) - відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини.

Відповідний звуковий ландшафт існував на Землі завжди, і людина завжди використовувала властивості середовища як провідника, носія звуків. Шум оточуючого природного середовища становить 30 - 60 децибел. За сучасних умов до природного фону додаються виробничі і транспортні шуми, рівень яких нерідко вище 100 децибел (табл. 3.2). Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей тощо.

Сто років тому рівень шуму на центральних магістралях великих міст не перевищував 60 дБ.

Здавна відомий благодійний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум листя, дощу, річки тощо). Статистика свідчить, що люди, які працюють на природі, рідше, ніж мешканці міст, хворіють нервовими і серцево-судинними хворобами. Встановлено, що шелест листя, спів птахів, дзюрчання струмка, звуки дощу оздоровче впливають на нервову систему.

Позитивний вплив гармонійної спокійної музики був відомий здавна. Це й колисанки - тихі, монотонні, ніжні наспіви, і зцілювання нервових хвороб заспокійливим дзюркотінням струмкової води, лагідним шумом морських хвиль або пташиним співом.

Таблиця 3.2. Інтенсивність шуму від різних джерел

На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервові й психічні розлади. Шум шкідливий не тільки для людини, а й для рослин і тварин.

За сучасних умов боротьба з шумом є технічно важкою і дорогою. Важливо знищувати джерела шуму, створювати безшумні або малошумні машини і технологічні процеси, транспортне й промислове устаткування.

В якості допустимих норм встановлюють такі рівні шуму, дія яких протягом тривалого часу не викликає зниження гостроти слуху і забезпечує задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від співрозмовника. Больовий поріг визначається силою звуку, що дорівнює 140 дБ. Шум хвиль, наприклад, за слабкого вітру, становить 8-10 дБ, нормальна розмова - 40 дБ, шум поблизу автомобіля - 70-90 дБ, шум від осьових вентиляторів - 105 дБ. Допустима межа сили звуку в залежності від умов - 45-85 дБ.

За рівня шумового фону 70 дБ виникають розлади ендокринної системи людини, значно збільшується кількість неврозів та психозів. При тривалій дії шуму в 90 дБ може порушитися слух, а тривала дія шуму 120 дБ викликає фізичний біль і стає нестерпною. Виникають також розлади центральної нервової системи, серцево-судинні захворювання, гіпертонія, психічна пригніченість тощо.

Звукові хвилі частотою нижче 16 Гц сприймаються людиною не як звук, а як вібрація. Вібрація спричиняє тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладання, пневмоелектроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи з відбійним молотком, розпилювання матеріалів тощо). Тривалі вібрації завдають великої шкоди здоров'ю - від сильної втоми й незначних змін багатьох функцій організму до струсу мозку, розривів тканин, порушень серцевої діяльності, нервової системи, деформації м'язів і кісток, порушення чутливості шкіри тощо.