Турботу про стан навколишнього середовища стимулювала започаткована в 1972 р. міжнародна програма ЮН ЕП (UN ЕР - United Nation Environment Protection Program, Програма охорони навколишнього середовища ООН), яка передбачає глобальний моніторинг навколишнього середовища. Під поняттям моніторинг розуміють система спостереження, прогнозу та керування екологічними процесами. Моніторинг дозволяє виявляти критичні й екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу на довкілля, здійснювати оцінку та прогноз стану об'єктів спостереження, керувати процесами взаємовпливу об'єктів гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та техносфери.
Таким чином, суть моніторингу зводиться до наступних функцій:
o Контролю за станом компонентів екосистем.
o Контролю за джерелами порушення екологічного балансу.
o Моделювання та прогнозування екологічного стану екосистем.
o Керування екологічними процесами.
Важливим елементом моніторингу є визначення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування.
Гранично допустима концентрація (ГДК) - максимальна кількість шкідливих речовин у одиниці об'єму або маси води, повітря чи ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини. ГДК встановлюються компетентними установами, комісіями як норматив. Останнім часом при нормуванні ГДК враховують не лише вплив забруднювачів на стан здоров'я людини, але і їх вплив на диких тварин, рослини, гриби і мікроорганізми, природні угруповання, а також на клімат, прозорість атмосфери, санітарно-побутові умови життя. У більшості країн встановлено значення ГДК для більш ніж 700 шкідливих газів, парів і пилу в повітрі.
Гранично допустиме навантаження (ГДН) - граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище, яке встановлюється з урахуванням ємності середовища або ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення природних екосистем, з метою охорони довкілля від забруднення, виснаження і руйнування.
Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють норми ГДВ. Гранично допустимі викиди - це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися при викидах у повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою, ніж ГДК. Аналогічні норми гранично допустимих скидів (ГДС) встановлюються для забруднювачів вод.
Ці нормативи мають законодавчу силу і є юридичною підставою для санітарного контролю. Згідно з ними виконується інвентаризація джерел забруднення для кожного підприємства, а також екологічна паспортизація всіх об'єктів, які забруднюють довкілля.
У зв'язку з тим, що в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сукупну дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишнього середовища, і це реальне навантаження визначає можливі зміни в стані здоров'я, введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН). Під ним слід розуміти таку максимальну інтенсивність дії всіх факторів навколишнього середовища, яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.
В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами і міністерствами. Держкомгідромет України здійснює спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних пунктах державної системи спостережень, він же організовує спостереження за станом атмосферних опадів, метеорологічними умовами, за станом поверхневих і підземних вод суші та морських вод на пунктах спостереження, за станом озонового шару у верхній частині атмосфери.
Міністерство екології і природних ресурсів України контролює джерела промислових викидів у атмосферу, дотримання норм ГДВ, дотримання норм скидів стічних вод, тимчасово погоджених скидів (ТПС) і гранично допустимих скидів (ГДС); контролює якість поверхневих вод суші і стан ґрунтів.
Важлива роль у питаннях контролю за станом довкілля належить Міністерству охорони здоров'я, Міністерствам лісового і сільського господарства, Держкомгеології, Держводгоспу, Держкомзему України та їх відділам у регіонах.
Теплова енергетика
Атомна енергетика
Гідроенергетика
Вітрові електростанції
Геотермальна енергетика
Біоенергетика
3.4. Вплив людської діяльності на літосферу
3.4.1. Вплив на геологічне середовище
3.4.2. Ґрунт як важливий ресурс і компонент біосфери