Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.2.7. Комунальні й побутові відходи

Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями. Головними їх джерелами є радіо -, телевізійні і радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт.

Поблизу кожного обласного центра, великих міст розташовані телевізійні центри, ретранслятори, радіоцентри, засоби радіозв'язку різного призначення. Діапазон радіочастот таких об'єктів може змінюватися від 50-100 Гц до кількох ГГц. Рівень електромагнітних випромінювань у таких районах часто перевищує допустимі гігієнічні норми і дуже шкодить здоров'ю людей, що мешкають поруч.

Мірою забруднення електромагнітними полями є напруженість поля (В'м). Ці поля завдають шкоди перш за все нервовій системі. Напруженість поля 1000 В-м спричинює головний біль і сильну втому, більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, інші важкі захворювання.

Існують розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об'єктів. Вони регламентують умови експлуатації з метою охорони населення від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань.

Зростання енергетичних потужностей становить небезпеку для довкілля - розширюється мережа та зростає напруга повітряних ліній електропередач. Вони перерізають територію країни, порушуючи нормальний розвиток тварин і рослин. Спеціальні дослідження показали, що технічно найперспективніші лінії надвисокої та ультрависокої напруги (750 - 1150 кВ) становлять значну небезпеку, оскільки навколо них утворюються потужні електромагнітні поля, які негативно впливають на людей, порушують природні міграції тварин, процеси росту рослин тощо.

3.2.6. Теплове забруднення

Протягом 1880-1940 рр. було видобуто 50 млрд. т так званого "умовного палива" (29,3*106 Дж/кг). Це означає, що в атмосферу було викинуто 1,465 -10?1 Дж тепла, якого достатньо для того, щоби розтопити 4,8 тис. куб. м льоду. Загальна площа снігово-льодового покриву планети скоротилася до середини XX ст. приблизно на 10%. Це серйозно зменшило відбивну здатність (альбедо) планети, через що підвищилася середня температура земної поверхні. Щорічно в світі спалюється до 5 млрд. т вугілля, 3,2 млрд. т нафти. Це супроводжується викидами в атмосферу коло 18 млрд. т вуглекислого газу і виділенням 2-102ОДж тепла.

Основними джерелами теплового забруднення вод є атомні й теплові електростанції. Шкідливі впливи теплового забруднення на водні екосистеми такі:

1) підвищення температури води часто підсилює сприйнятливість організмів до токсичних речовин;

2) температура може перевищити критичні значення для "стенотермних" стадій життєвого циклу водних організмів;

3) висока температура сприяє заміні звичайної флори водоростей на менш бажані синьо-зелені водорості, що викликають "цвітіння" води;

4) при підвищенні температури води тваринам потрібно більше кисню, оскільки в теплій воді його вміст знижений у зв'язку з меншою розчинністю.

3.2.7. Комунальні й побутові відходи

Глобальною проблемою забруднення довкілля у містах стало сміття. Якщо щодня і щогодини не звільняти від сміття будинки й вулиці, місто швидко захлинеться у власних нечистотах. Парадоксальний факт: чим вищі цивілізація і культура людей, тим більше сміття припадає на людину. Тривалий час основними компонентами побутового сміття були харчові відходи. Тепер більшу його частину складають папір, металева і скляна тара, величезна кількість полімерних матеріалів. На кожного мешканця великого міста у 1980 р. припадало не менше 1 куб.м сміття в рік. Передбачалося, що до 2000 р. цей об'єм подвоїться.

Сміття відвозять на звалища, які займають сотні й тисячі гектарів цінних земель в околицях великих міст, забруднюють повітря, воду в навколишніх водоймах, ґрунт, спотворюють навколишній ландшафт. На звалищах не розкладаються такі компоненти міського сміття, як метал, скло, полімери та ін.

Останнім часом у світі будуються сміттєпереробні заводи. Сміття на них спочатку сортують на фракції. Металеві компоненти вилучають за допомогою магнітних сепараторів, пресують у брикети і відправляють на переплавку. Органіку також збирають і переробляють у біокамерах за допомогою бактерій як компост для добрив. Скло подрібнюють. Папір, лахміття, картон, дерево й інші горючі матеріали спалюють у спеціальних котельних установках із утилізацією тепла. Найбільші труднощі пов'язані з пластмасами: вони погано горять, сильно заплавлюють і виводять з ладу колосникові решітки, а під час горіння виділяють смердючі дими і шкідливі хімічні сполуки, які погано піддаються очищенню.